На шляху до Томосу

Протистояння між Константинополем і Москвою набирає обертів. Патріарх Варфоломій цілеспрямовано послідовно втілює взятий ним курс щодо надання автокефалії Православній церкві Україні. «7 вересня 2018 р. Генеральний секретар Священного Синоду Вселенського патріархату поширив повідомлення про призначення Вселенським патріархатом Його Преосвященства Архиєпископа Даниїла Памфілійського зі Сполучених Штатів та Його Преосвященства Єпископа Іларіона Едмонтонського із Канади, які обидва служать українським православним вірним у своїх відповідних країнах у Вселенському патріархаті, — як своїх Екзархів у Києві в рамках підготовки до надання автокефалії Православній церкві в Україні», — написав у себе в ФБ голова інформаційного управління УПЦ Київського патріархату архиєпископ Євстратій (Зоря).

Раніше Патріарх Варфоломій виступив з промовою на засіданні (Синаксі) ієрархів Константинопольської церкви, в якій зокрема зупинився на труднощах, з якими зіткнулося українське православ’я, назвавши їх труднощами не сьогоднішнього дня, труднощами, які не створив Вселенський патріархат, але які він повинен і має законне право вирішити. Власне про це Вселенський патріарх повідомив главу Російської православної церкви Кіріла, коли той приїхав з візитом до Варфоломія в Стамбул, повідомивши також йому про те, що Константинополь почав імплементацію рішення про автокефалію в Україні.

Та, схоже, в Москві не до кінця вірили в те, що цей процес таки почне реалізовуватися. Ці дії заводять у глухий кут відносини між Російською і Константинопольською церквами, створюють реальну загрозу єдності всього світового Православ’я», — йдеться в заяві РПЦ (patriarchia.ru). «Священний Синод РПЦ заявляє, що вся повнота відповідальності за ці антиканонічні діяння лягає особисто на Патріарха Варфоломія і тих осіб у Константинопольській церкві, які їх підтримують. Відповідні дії Московського патріархату будуть вжиті найближчим часом», — йдеться у повідомленні Синоду РПЦ.

«З часом прийоми російської пропаганди не змінюються,      — пише у ФБ Ростислав Павленко, директор Національного інститут стратегічних досліджень. — Сто років тому більшовицькі агітатори переконували українців, що в Генеральному Секретаріаті УНР «засідають одні генерали», того ж він і називається             — «Генеральний». І тим збуджували класову ненависть. Тепер глашатаї «русского мира» наперебій віщають про начебто «створення в Україні екзархату Константинопольського патріархату» — через те, що представників Вселенського Патріарха за традицією називають екзархами. І, самі придумавши дурницю, роблять із цього висновки космічної глибини і космічної ж дурості. Про жоден «екзархат» у сенсі створення територіальної структури не йдеться. А йдеться про формування (як кажуть, конституювання) незалежної (автокефальної) Православної церкви в Україні, яка об’єднає ВСІХ бажаючих. А Москва «недарма злиться, пройшла її пора».

Як показує досвід, Москва все одно використовуватиме будь-які методи, аби зупинити процес. Інакше втратить свої штучно пришиті коріння. Але такою є історична справедливість і правда. «Все почалося на початку XIV століття, коли престол Київської митрополії було перенесено без канонічного дозволу Матері-Церкви до Москви. І з того часу з боку наших київських братів продовжувалися невтомні зусилля здобути незалежність від церковного контролю з боку Московського центру», — наголосив раніше у згаданій промові Варфоломій I. За його словами, йшлося також про 1686 рік, коли Вселенський Патріарх Діонісій IV та Священний Синод Константинопольської Церкви, під тиском складних історичних обставин, видали суперечливий Томос про передачу Київської митрополії в канонічну юрисдикцію Московського патріархату. Вселенський Патріарх наголосив, що розгляд цього питання з огляду на святі канони, не виправдовує ніякого втручання з боку Церкви Росії, оскільки це не юрисдикція Московського патріархату. Київська митрополія «залишається постійно і безперервно у канонічній залежності від Константинопольської Церкви-Матері».

«У ситуації, що склалася, Константинополь укріпив свої позиції,         — коментує «Дню» Людмила Филипович, доктор філософських наук, завідувачка відділу історії релігій та практичного релігієзнавства відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України (№157 за 2 вересня 2018      р.).         — Йому вдалося переконати своїх ієрархів і митрополитів православних церков у необхідності збереження єдності, не зважаючи на те, що українська церква отримає автокефалію. Це були і є дуже складні шахові комбінації, оскільки Москва завжди давила своєю чисельністю прихожан і кількістю парафій, бо вона поки залишається найбільшою церквою в православному світі. Але як показують нинішні події, не всі перемоги здобуваються чисельністю. Виявляється перемоги можуть здобуватися щоденною, ритмічною, але тихою працею».