«Не можна дати політикам зіпсувати наше спільне майбутнє»
Цьогорічний лауреат відзнаки імені Єжи Ґедройця — Мирослав Маринович — про актуальність нагороди в часи чергового «відкату польсько-українського порозуміння»
«Єжи Ґедройць шукав миру і порозуміння між народами, а не роз’ятрювання старих «історичних» ран. Якби його бачення визначало поведінку сучасних польських політиків, не відбулося б чергового загострення польсько-українського діалогу через Волинську трагедію 1943 року. Проте хвилеві відкати польсько-українського порозуміння не можуть затьмарити справи Єжи Ґедройця. Його благородні починання завжди матимуть позитивне продовження», — написав історик Ігор Гирич у передмові до збірки українських перекладів виступів і статей Ґедройця, яку видав «День» у серії «Підривна література».
Сумнозвісне рішення польського Cейму, кінофільм «Волинь»... Ці кроки були зроблені у зовсім протилежному напрямку до шляху, на який своїх співвітчизників намагався навернути Єжи Ґедройць. Утім, нині, попри часи чергового «хвилевого відкату польсько-українського порозуміння» на політичному рівні, поляки продовжують традицію нагороди імені Єжи Ґедройця, якою удостоюють тих, хто зробив вагомий внесок у розвиток добрих взаємин Польщі з державами Центрально-Східної Європи. Нагороду заснувала 2001 року, в перші роковини смерті Єжи Ґєдройця, редакція часопису Rzeczpospolita. А 1 грудня у Варшаві нагородили цьогорічних лауреатів престижної премії. Ними стали: польська публіцистка, яка спеціалізується на історії України XX ст. і на польсько-українських взаєминах, Боґуміла Бердиховська та український інтелектуал, проректор Українського Католицького Університету у Львові Мирослав Маринович.
Яка актуальність нагороди імені Єжи Ґедройця за нинішніх непростих часів? Та чи є ще сьогодні Польща Гедройця? На ці запитання в ексклюзивному коментарі для «Дня» відповів правозахисник, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінської групи, організатор амністерського руху в Україні, член ініціативної групи «Першого грудня» Мирослав МАРИНОВИЧ:
— Єжи Ґедройць обстоював таку архітектуру Європи, зокрема Центрально-Східної її частини, в якій кожен народ мав би почуватися вільно, бути пошанованим і рівним один одному, щоб не було серед них старших і молодших братів. Єжи Ґедройць запропонував для Польщі ту візію її майбутнього, в якій Вільнюс є литовським, Львів — українським. Він закликав визнати ці реалії, які викрив післявоєнний час, і саме виходячи з них, будувати приязне та мирне майбутнє. Ця концепція є актуальною і сьогодні, й буде такою завжди. Особливо це доречно в часи, коли деяким людям не йметься, як-то кажуть, в Україні. Деякі люди знову сповнені надмірних емоцій і прагнуть визнання їхньої правоти, в якій немає місця для позиції та правди іншої сторони. Для мене ця нагорода важлива тим, що вона має ім’я людини, яка протягом усього свого життя обстоювала пошану до всіх народів.
Чи існує сьогодні Польща Єжи Ґедройця? Звісно, що так. Під час церемонії вручення нагороди зал був заповнений вщент. У цьому залі якраз і була Польща Єжи Ґедройця. Усі дуже раділи й активно обговорювали, наскільки важливо те, що саме українцеві дісталася ця нагорода. Ми побачили, як вибухнув зал оплесками після того, як ми з Боґумілою Бердиховською помінялися букетами квітів. Їй як полячці дали букет із біло-червоних квітів, а мені як українцеві — з синьо-жовтих. В один момент, коли ми ще не зорієнтувалися, хтось підказав: «Може, поміняйтеся букетами?». І ми радо це зробили. Людям сподобався цей символічний жест приязні та взаємного розуміння. А в усій Польщі таких людей, як у цьому залі, надзвичайно багато. Якщо хтось із тих, хто мене зараз читає, не вірить цим словам, то давайте пригадаймо собі часи, коли 2010 року президентське крісло нашої держави зайняв Янукович. Нам було дуже незатишно в тій Україні Януковича. І тоді, якби хтось із Польщі чи іншої європейської країни запитував би: «А чи є в цій Україні інші живі люди, крім цих усіх «януковичів»?» А вони були тоді, є зараз і будуть завжди. Так само і в Польщі є живі люди, незважаючи на те, яка політична сила та з якими «мухами» й особливостями вона зараз прийшла до влади. У Польщі є люди, які хочуть приязного співіснування разом у добросусідських взаєминах. Нам потрібно спокійно на це все дивитися — не можна дати політикам зіпсувати наше спільне майбутнє».
