«Ненавистю легко керувати»

Озброєні люди в масках організовано нападають на поселення ромів, гине 24-річний юнак Давид Поп, є ще троє постраждалих: 10-річна дитина і 30-річна жінка, два хлопці 19 років, один із них є братом убитого. Все це відбулось у ніч з 23 на 24 червня на околиці Львова, поблизу села Сокільники.

Брат загиблого досі перебуває у шпиталі. Решту постраждалих медики відпустили після надання медичної допомоги. Усі постраждалі приїхали до Львова із Закарпатської області.

ФАКТАЖ

Як повідомили у прокуратурі Львівської області, представники Нацполіції Львівщини встановили причетність до нападу 11 жителів Львова та прилеглих сіл. Група осіб, яка напала на табір, була озброєна ножами, металевими трубами та ланцюгами. Правоохоронці затримали 20-річного організатора нападу та сім хлопців віком 16—17 років, яким повідомили про підозру.

У прокуратурі Львівщини додали, що за вказаним фактом зареєстровано кримінальне провадження за п.12, ч.2 ст.115 (умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб), ч. 3 ст. 161 (умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової ворожнечі та ненависті, що спричинило тяжкі наслідки), ч. 4 ст. 296 (хуліганство, вчинене із застосуванням предметів, спеціально пристосованих та заздалегідь підготовлених для нанесення тілесних ушкоджень), ч.1 ст. 304 (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність) Кримінального кодексу України.

Досудове розслідування триває та перебуває на контролі прокуратури Львівської області. Максимальний строк покарання, який загрожує зловмисникам, — до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.

За попередньою інформацією, усі затримані є учасниками угруповання «Твереза і зла молодь», яке пов’язують із неонацистським рухом Misanthropic Division. Організація не зареєстрована в Україні. Відомо, що за декілька днів до нападу група створила канал на YouTube. Називався він Lemberg Jugend. Із німецької назва перекладається як «Львівська Молодь». Гіпотетично можна провести паралелі з Hitler Jugend — молодіжною нацистською організацію у часи гітлерівської Німеччини. Канал уже перейменували. Контент витерли. Раніше там були два відео. На одному підлітки переслідують ромів, на іншому — напад підлітків на кількох хлопців (на їхню думку, наркоманів). Також «Твереза і зла молодь» веде канал у Telegram, де учасники групи діляться різноманітними фразами та картинками в нацистському дусі. До речі, журналіст Вахтанг Кіпіані так описав у Facebook контент сторінки: «Правий радикалізм живиться з нацистської спадщини та російськомовних картинок від таких самих одноклєточних російських братушек».

Загалом можна припустити, що за нещодавно створеним угрупованням, яке становлять здебільшого підлітки, стоять значно досвідченіші організатори. Відповідь на це запитання ще доведеться знайти правоохоронцям.

«РЕЗУЛЬТАТ БЕЗКАРНОСТІ»

Це не перший напад на ромські табори у Львові і загалом в Україні. Правозахисник, керівник громадської організації  «Рома України. Терніпе» Микола ЮРЧЕНКО коментує ситуацію: «Насправді такий хід подій був доволі передбачуваним, адже градус ненависті до ромів зростав ще з 2016 року, коли у Лощинівці, Одещина, селяни розтрощили будинки своїх сусідів-ромів, які жили не у наметах, а в абсолютно звичайних сільських будинках. Тоді причиною стала презумпція винуватості, коли ще до розслідування селяни вирішили, що до вбивства дівчинки у селі причетний ром, а як винен ром — відповідати мають усі роми. До речі, ДНК на тілі дівчинки не співпало з ДНК підозрюваного. Отож висновки були дуже передчасні, а наслідки радикальні. Але за ці погроми так ніхто відповідальності не поніс. Потім було вбивство рома у Вільшанах, Харківщина, потім ціла хвиля погромів у стихійних поселеннях мандрівних ромів. І все списано на хуліганство або необережне поводження з вогнем».

Правозахисник відзначає, що поліція зреагувала швидко й ефективно. «Нападників зловили, зараз вони під вартою, сьогодні (розмова відбулася 25 червня. — Ред.) мали б озвучити запобіжний захід, — продовжує Микола Юрченко. — Особливо хотілося б звернути увагу на сумлінну роботу старшого інспектора Оксани Санагурської, вона у неділю з самого ранку займалась цим випадком, і це вже не перша її така реакція».

«Але я не буду говорити, що проблема лише в безкарності попередніх випадків. Дуже страшно бачити коментарі у соціальних мережах, де більшість схвалює вбивство!», — акцентує правозахисник. Справді, на жаль, багато хто ставиться до таких нападів «із розумінням», але важко погодитися з паном Юрченком, що цих людей більшість. Так, проблема є. І причина цьому — певна деградація суспільства і деградація мас-медіа. Але багато українців рішуче засуджують екстремізм і насильство. Йому немає виправдань. Такої позиції дотримуються й у «Дні».

Деталі нападу, які згадує Юрченко, жахають: «У вбитого було 15 ножових поранень. Йому встромили ніж у живіт і тягли цей ніж, аби випустити кишки — це було як справжнісіньке катування. Взагалі, все було досить організовано. Я думаю, юнаки, до цього готувались. Безсумнівно, є лідер, який добряче «зазомбував» цих дітей так, що вони змогли піти на таке, пишаючись, що роблять добру справу».

Правозахисник сподівається на справедливість вироку та обіцяє разом з іншою громадськістю тримати все на контролі. «Це вирішальний і показовий випадок задля того, щоб зупинити хвилю нападів, — наголошує Микола Юрченко. — Якщо вирок буде сфальсифікований, то мені страшно уявити, що буде далі».

«ЗА ЦИМ МОЖЕ СТОЯТИ РОСІЯ»

На проблемі безкарності наголошує й Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод: «Коли трапляється якесь порушення — чи то напади на ромський табір, чи якесь інше — має працювати належний механізм, має проводитись належне розслідування, винні мають бути притягнені до відповідальності. Це має ефект у тому числі для попередження наступних порушень, бо люди розуміють, що за це буде реальне покарання і вже двічі думають, чи це робити. Що маємо натомість? На додачу до проблеми безкарності існує схвалення таких дій серед певних кіл українського населення, які мають упереджене ставлення до ромів. І власне дії радикальних груп спрямовані на здобуття дуже дешевої популярності, експлуатуючи це ставлення».

Але як виникають такі радикальні групи? У будь-яких проявах нетерпимості немає нічого хорошого, але одне — строчити коментарі у соцмережах, інше — озброївшись, іти калічити людей.

«По-перше, радикальні групи не виникають самі по собі, це як вітрянка. Це означає, що організм хворий і є більш радикальні прояви цієї хвороби, — каже Олександра Матвійчук. — Але ще хочу звернути увагу на річ, про яку, мені здається, мало говорять: майже усі радикальні групи — що ліві, що праві — інспіровані спецслужбами. Не вперше помічаю, що такі насильницькі напади стаються напередодні важливих міжнародних подій. От 25 червня відкривається сесія Парламентської асамблеї Ради Європи, триває глобальна акція Save Oleg Sentsov, багато друзів України по всьому світу залучені до неї, українська делегація працювала над тим, щоб Україна увійшла на цю сесію з питанням звільнення Олега Сенцова, загалом усіх 70 політичних в’язнів. І що ми тепер маємо? Прес-секретар генерального секретаря Ради Європи (Даніель Холтген. — Ред.) пише у Twitter, що РЄ нажахана тим, що відбулося в Україні. Це перебило інформаційний сигнал».

Правозахисниця додає, що, звичайно, не можна в усьому винити тільки Кремль, але ненавистю дуже легко керувати, більшістю людей, які беруть участь у такого роду насильницьких акціях, управляти нескладно.

Служба безпеки України приділяє ситуації велику увагу. Про це заявив на брифінгу голова СБУ Василь Грицак. «За попереднім аналізом наявних матеріалів ми бачимо, що схожа організація була зареєстрована у 2014 році і в Росії. Тим паче, тут тяжкі наслідки — загинула людина, майже десять осіб зазнали ножових поранень. Ми розуміємо, що за цим може стояти, я не можу сказати на 100%, це буде некоректним, але може стояти Росія», — зауважив керівник СБУ.

ВИКЛИК ДЛЯ ПРАВООХОРОНЦІВ

Імовірно, російські пропагандистські ресурси зроблять не один сюжет про «разгул фашистов на Украине», це «чудова» можливість зіпсувати імідж країни. «Для України у даному випадку образливіше і навіть трагічніше те, що є багато фейків, які поширюються про країну, а це реальне вбивство на ґрунті ненависті, це факт і з ним треба розбиратися. Треба проводити розслідування, треба доводити всьому світу, що це не має місця у країні, яку ми будуємо», — акцентує Олександра Матвійчук.

Тож велика відповідальність покладається на правоохоронні органи. Це стосується не лише того, наскільки якісним буде розслідування трагедії під Львовом. Також важливо, чим завершаться розслідування попередніх нападів на їхні поселення. І життєво необхідно, щоб правоохоронна система працювала адекватно загалом.

«Є об’єктивні показники, такі як соціологічні дослідження. Але що очевидно без даних соціології — паралельно з роздратуванням, втомою і розчаруванням у нашому суспільстві зростає рівень конфліктності і толерантності до насилля, — говорить Олександра Матвійчук про сьогоднішній стан українського суспільства. — Це сигнал у тому числі державним органам влади — або у нас запрацюють належним чином правоохоронна і судова системи, і люди повірять у можливість вирішувати конфлікти за допомогою права, або будуть інші варіанти, які нам усім без виключення — навіть тим, хто підтримує розгром ромського табору — не сподобаються».