Покоління починається з бунту проти попередників.
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса

«Прорив» Саакашвілі. Післямова

Про події 10 вересня як наслідок минулих помилок
11 вересня, 2017 - 11:05

Репортаж тривалістю у 15 годин, на які слід дивитися через призму років (не)становлення українського політикуму. Приїзд до України третього президента Грузії, екс-голови Одеської ОДА Михеїла Саакашвілі змусив його прихильників і недругів, журналістів і правоохоронців проїхатися галопом відразу по декількох прикордонних пунктах: із Краковця до залізничної станції Мостиська ІІ, а далі у Шегині. Повернення Саакашвілі, українське громадянство якому надав, а згодом забрав президент Порошенко, перетворилося на серіал, за яким усі мали змогу стежити онлайн 10 вересня. Очевидно, що його нові серії вже на підході.

«По бєспрєдєлу», – Михеїл Саакашвілі досить часто у своїй риториці вживає це недвозначне формулювання. Саме так буде найдоречніше описати те, що відбувалося у день його приїзду.

Почалося все з колони «тітушок» поблизу наметового містечка прихильників Міхо у Краковці. Продовжилося вказівкою влади до адміністрації поїзда «Інтерсіті» не виїжджати з Перемишля до тих пір, поки Саакашвілі не покине потяг. Інші сім вагонів були переповнені пасажирами, які поспішали до України, – це так, між іншим. Далі Михеїл разом із прибічниками автобусом вирушив у Шегині. Роботу пункту пропуску відразу паралізували прикордонники, закривши кордон на вхід і вихід, адже його раптово «замінували». Як наслідок, кілометрові автомобільні черги та маса інших незручностей. А далі Михеїлу Саакашвілі таки вдалося повернутися. Його прихильники прорвали оточення силовиків на пункті пропуску та провели політика разом із соратниками на територію України. Таким чином 10 вересня відбувся безпрецедентний прорив західного державного кордону. По суті, скоєний серйозний злочин. Хто у цій ситуації переміг? Схоже, що програла тут лише сама держава.

Втім аналізувати події цього дня неможливо без їх бекграунду. Інакше залишиться лише саме політичне шоу без будь-якого вагомого контексту. Слід розуміти, що «бєспрєдєлу» можна і треба було б уникнути, якби усю цю історію не заварила влада.  

У травні 2015 року запрошення третього президента Грузії в Україну розцінювалось по-різному. Одні були переконані, що, ставши очільником Одещини, Саакашвілі продемонструє ефективність реформ з прицілом на прем’єрське крісло. Інші вбачали в такому призначенні піар-хід самого Порошенка, діяльність якого за рік президентства особливо не вражала. Крім того, президент охоче долучив Михеїла до внутрішньополітичних міжусобиць українського політикуму. Далі – непорозуміння з роботодавцями і відставка. Саакашвілі став політичним гравцем, створив власну політичну силу, яка, втім, значною підтримкою тоді не відзначалася. Яскраво вирізняла екс-голову Одеської ОДА лише гостра та нищівна критика президента.

Позбавлення Михеїла Саакашвілі українського громадянства записують Порошенку в актив найбільших помилок. Однак і тут треба дивитися ще глибше в суть питання. Адже обурює саме беззаконня у ситуації, коли двоє колишніх друзів вирішили дозволити собі гру без правил перед всією країною.

«Хочу – даю громадянство. А хочу – забираю», – хибний принцип, що дискредитує державу загалом. Неповага до інституту українського громадянства – те, на чому систематично наголошує «День». Бентежить той факт, що президент міг собі дозволити роздавати українські паспорти буквально за одну ніч. Натомість іншої ночі міг спокійно це громадянство відібрати.

Протистояння Саакашвілі, Порошенка та їхнії прибічників продовжуватиметься надалі. У Шегинях воно вийшло в буквальному сенсі на рівень «стінка на стінку». За цих усіх обставин важливо, щоб переможцем із цієї політичної дуелі вийшов саме… закон і здоровий глузд. Українському суспільству залишається робити висновки – раціональні та зважені.

Дмитро ПЛАХТА, «День», Львів – Краковець – Мостиська ІІ – Шегині – Львів; Фото Павла ПАЛАМАРЧУКА
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments