Минуле й теперішнє — наші засоби, лиш майбутнє — наша мета.
Гюстав Флобер, французький прозаїк-реаліст, один з найбільших європейських письменників XIX ст.

Росiя – Україна: чи бути великій війні?

ЗСУ і українському суспільству розслаблятися поки не можна
7 квітня, 2021 - 19:01
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Кремль продовжує свою гру у Донбасі. Хоча після дзвінка Джо Байдена Володимиру Зеленському із заявою щодо підтримки Києва здійснювати повномасштабний військовий напад на Україну було б чистим безумством (Америка подібного зневажливого ставлення до своїх попереджень не вибачає, особливо з боку тих, кого публічно називає вбивцями), Збройним Силам України та українському суспільству розслаблятися поки не можна. Провокації на лінії фронту у Донбасі триватимуть ще якийсь час, і ситуація там може повернутися до стану уповільненої війни, якою вона й була до укладення останнього перемир’я в липні 2020 року. На жаль, будуть і нові жертви.

Але ось чого точно не буде, то це повномасштабної війни Росії й України. Не випадково після дзвінка Байдена Зеленський провів розмову з генеральним секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом, під час якої заявив: «Протягом останніх тижнів ми спостерігаємо дуже небезпечну тенденцію до збільшення кількості порушень режиму припинення вогню з боку російських окупаційних військ і кількості загиблих українських захисників». У зв’язку з цим Президент України наголосив: «Ми прагнемо реформування нашої армії й оборонного сектора, але самими реформами Росію не зупинити. НАТО — це єдиний шлях до закінчення війни на Донбасі. ПДЧ (план дій щодо членства НАТО) стане справжнім сигналом для РФ». І в той же день Зеленський розмовляв з прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо і наголосив на необхідності отримання Україною ПДЧ: «Як особливий партнер України Канада могла б проявити лідерство серед союзників, які підтримують рішення щодо ПДЧ для України. Сприяння Канади буде важливим сигналом підтримки з боку справжніх друзів». Такого роду висловлювання українського Президента можуть бути непрямим свідченням того, що Байден пообіцяв Зеленському військову підтримку.

Не виключено, що для того, щоб охолодити пил Москви, країни НАТО спробують у прискореному порядку надати Україні ПДЧ (для цього достатньо простої більшості голосів країн-членів, і з урахуванням голосів східноєвропейців необхідна більшість, цілком ймовірно, набирається). Росія вустами прес-секретаря президента Дмитра Пєскова вже заявила: «Глибоко сумніваємося в тому, що це допоможе якось Україні впоратися зі своєю внутрішньою проблемою. З нашої точки зору, це ще більше погіршить ситуацію. Тому що, говорячи про вступ до НАТО, аж ніяк не можна абстрагуватися від думки людей». А далі путінський рупор прямо пригрозив, що «ДНР» і «ЛНР» відокремляться від України, якщо та вступить до НАТО. Але якщо в Брюсселі вирішать надати Києву ПДЧ, то Москву не питатимуть. Та й сам факт, що на тлі брязкання російською зброєю біля українських кордонів Володимир Зеленський після дзвінка Байдена наважився вирушити в близькосхідне турне, свідчить на користь того, що Президент України впевнений: війни не буде, оскільки він отримав щодо цього вагомі гарантії від свого американського колеги.

Проте, Росія продовжує нагнітати обстановку навколо України. Тут і обстріли в Донбасі, внаслідок яких загинули ще двоє українських військовослужбовців. Тут і оголошені міністром оборони Росії Сергієм Шойгу перевірки боєготовності російських військ у всіх військових округах. Тут і міркування на телепрограмі Володимира Соловйова про можливість демонстративного застосування російської тактичної ядерної зброї де-небудь у безлюдному районі Тихого океану, щоб змусити США та їхніх союзників відступитися від України. Як видається, Кремль діє згідно із заздалегідь розробленим планом. Але тепер його мета — аж ніяк не напад на Україну. Зараз Москві потрібно продовжити напруженість навколо України ще на якийсь час, щоб відступ російської сторони не виглядав як прямий наслідок дзвінка Байдена Зеленському.

Швидше за все, дата, до якої напруженість триватиме, — це 21 квітня. Цього дня Володимир Путін виступить з посланням Федеральним зборам. Там він напевно торкнеться теми України й нового загострення на лінії фронту у Донбасі. Найімовірнішим мені видається, що в посланні Путін запропонує якийсь новий формат переговорів щодо Донбасу з можливим перенесенням їх з Мінська. Українська сторона вже заявила про неприйнятність для неї столиці Білорусі як місця продовження переговорів, коли вони відновляться в очному форматі, через переважаючий нині російський вплив у цій країні. Тому Росія може запропонувати перенести переговори, наприклад, до Казахстану. Це в разі, якщо Росія обере м’який сценарій виходу з нинішньої кризи.

Однак не можна виключити, що Путін обере жорсткий сценарій і оголосить у своєму посланні про офіційне визнання Росією «ДНР» і «ЛНР», до чого його закликають деякі російські політики, зокрема лідер комуністів Геннадій Зюганов. Війни й у разі реалізації цього сценарію не буде, але наслідки для стабільності в регіоні в цьому випадку будуть дуже сумними. Дипломатичні відносини між Києвом і Москвою будуть розірвані або, в кращому випадку, знижені до мінімального рівня, перестрілки на лінії фронту у Донбасі стануть повсякденним явищем, а Мінський процес буде поховано остаточно без створення якогось альтернативного майданчика для переговорів щодо конфлікту в Донбасі. Але й у разі одного, й у разі другого сценарію розв’язання нинішньої кризи Володимир Путін буде представлений російською пропагандою як людина, що зіграла тут головну роль.

Можна припустити, що ні Вашингтон, ні Брюссель не будуть у захваті від визнання Москвою сепаратистських маріонеткових утворень. Тим паче що таке визнання ускладнить становище Зеленського всередині країни: його адміністрацію звинувачуватимуть у «втраті Донбасу». Тому, слідом за Байденом, Держдепартамент офіційно висловив занепокоєння пересуванням російських військ біля українських кордонів. А глава російського МЗС Сергій Лавров і колишній американський держсекретар Джон Керрі, нині — спецпредставник президента США з питань клімату, нібито випадково зустрілися в Делі у рамках підготовки онлайн-саміту з питань клімату. Однак дуже підозрюю, що говорили вони не тільки й не стільки про клімат, а передусім про Україну. Що ж, сподіватимемося, що за допомогою США найгіршого сценарію розвитку подій у Донбасі вдасться уникнути.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
Газета: 
Рубрика: