Секрети виборів під час окупації

Заяви Надії Савченко про прямі перемовини з маріонетками окупантів та необхідність прийняти «особливий статус» протягом півроку виглядають дивно. Але, враховуючи розмови про можливість прийняття відповідного закону про вибори на окупованих територіях, її слова видаються перевіркою настрою українців — наскільки вони готові прийняти таку наругу. Інформацію про підготовку відповідного законопроекту у Франції за участю близького до Президента голови комітету з питань правової політики та правосуддя Руслана Князевича підтвердили «Дню» кілька народних депутатів, наближених до дипломатичних кіл. Так, вони розповідають, що Князевич їздив у Мінськ і мав закриті перемовини з радником Ангели Меркель — Крістофом Гойсґеном і радником міністра закордонних справ Франції. Саме вони мають підготувати цей закон, оскільки через некоректну поведінку російської сторони мінська тристороння група не може досягти жодного прогресу. Цей законопроект пізніше мають розглянути на рівні «нормандської четвірки», засідання якої, як нещодавно повідомляли ЗМІ, має відбутися не раніше осені.

Як діляться співрозмовники «Дня», мета країн Заходу — протягом півріччя вирішити питання виборів на Донбасі, відповідно вони шукають різні підходи до українських політиків — від тиску до допомоги, аби схилити їх на користь цього документа. «Захід намагається тиснути на Україну, аби ми зробили якийсь тактичний крок. У відповідь ми заявили, що поки не припиняться обстріли з боку російсько-терористичних військ, Україна не робитиме ніяких «тактичних кроків»», — ділиться депутат з «Днем».

«У Німеччині позиція розділена, — продовжує співрозмовник. Одну представляє голова МЗС Франк-Вальтер Штайнмайєр, іншу канцлер Ангела Меркель. Якщо канцлер розуміє ситуацію в Україні і виступає на її боці, то очільник німецького МЗС пропонує свої формули — що має бути в законі про вибори тощо. Що ж стосується ролі США, то у помічника Держсекретаря Вікторії Нуланд також є амбіції — вона хоче очолити Держдепартамент за нового президента, для чого їй потрібні хоч якісь зрушення у питанні Донбасу. Саме для цього вона приїздила до України та на зустріч із радником Путіна В. Сурковим у Росію, який передав позицію Путіна, що той «втомився від ситуації із Донбасом» і готовий зробити «крок назустріч» і в якості «акту доброї волі» навіть повернути Дебальцеве. Росіяни через санкції мають дійсно серйозні проблеми з економікою, хоча намагаються цього не показувати».

Проте, як ділиться інший співрозмовник «Дня» з «Народного фронту», нинішній парламент у жодному разі не зголоситься проголосувати за законопроект про вибори на окупованих територіях. «Наша територія анексована, окупована і відбувається зовнішня агресія, а не внутрішній конфлікт. Європейці ж хочуть, аби ми погодились на формат, який їх задовольнить — провести вибори. Якщо вони формально «закриють» це питання, Європа спокійно зможе забути про Україну, зосередитись на власних проблемах і перекинути це питання суто на наші плечі», — ділиться співрозмовник «Дня».

* * *

На цю тему говоримо з народним депутатом із «Народного фронту» Дмитром ТИМЧУКОМ:

— Усе, що стосується закону про вибори на окупованих територіях, покрито таким мороком таємниці. Це «лохнеське чудовисько», про яке всі чули, але його ніхто не бачив і подробиць не знає. Законопроект розробляється суто під впливом Заходу, оскільки для української влади жодного сенсу в цьому немає, і проводити вибори в даній ситуації ні технічно, ні політично неможливо. Тому перед Європою Порошенко, швидше за все, ініціює законопроект, але сам не буде його подавати в Раду, адже це може підірвати президентський рейтинг. Швидше за все, це буде якась група депутатів у ролі «цапів відбувайлів», які подадуть даний законопроект, і його на 100% буде «поховано».

Ми розуміємо, що наразі Банкова скаче між двох вогнів, адже Україна взяла на себе зобов’язання виконання Мінських домовленостей. Там прописано алгоритм, яким спекулює Москва, — абсолютно нелогічний, такий, що суперечить здоровому глузду й інтересам України. Зараз ми можемо формально використовувати те, що Росією фактично не виконуються перші пункти цих домовленостей, і розраховувати можемо лише на те, що в Європі є до кого апелювати, пояснюючи, що відповідальність за продовження вогню лежить виключно на Москві.

Водночас чимало представників України висловлюють тезу, яка перекликається із заявами західних політиків, що підтримують санкції проти РФ. Вони заявляють: як тільки на Донбасі стане безпечно, тоді можна буде проводити вибори. Ми зачепилися за це — як за соломинку, хоча про яку безпеку може йтися? Росіяни можуть ввести свої патрулі на окуповані території, «дадуть по шапці» всім бойовикам, які відкривають вогонь, включно з командирами відділень поставлять своїх російських сержантів — і в «ЛДНР» буде видима «тиша і спокій», хоча де-факто території контролюватимуться Росією. Але за цією логікою ми можемо проводити вибори під дулом російських автоматів — це маячня. Потрібно говорити про відновлення юрисдикції та контролю України над цими територіями. І лише після цього можна проводити місцеві вибори за українським законодавством.

— Що ж до інформації про зустріч Нуланд і Суркова, то розповідають, що останній передавав, ніби Путін втомився від ситуації на Донбасі, тому готовий йти назустріч і як вияв «доброї волі» навіть віддати Україні Дебальцеве.

— Не знаю, чи можливе це хоч би з політичних причин. По-перше, це буде підривання статусу росіян і бойовиків на Донбасі, адже «дебальцевська операція» — це одна з двох основних операцій, якими вони пишаються, разом з Іловайськом. Звичайно, бойовики не опиратимуться команді, якщо вона прийде з Москви, але це відобразиться на рейтингу Путіна як в РФ, так і на окупованих територіях.

З військової точки зору, в районі Дебальцевого і Вуглегорська відбувається зосередження сил і засобів терористів. Сьогодні ми констатували виявлення нової артилерійської групи, в яку входять не лише пара батарей і гаубиць Д-30, але і батарея РСЗО «Град». Там же, як мінімум, стоять два ешелони російсько-терористичних військ, які проводять постійний обстріл, а перекидання засобів і сил продовжується. Якби вони хотіли здавати Дебальцеве, не думаю, що вони проводили б накопичення військ.

Узагалі торгівля територіями зараз не на користь Путіна — він відразу втратить позиції. Поки ми бачимо з його боку протилежну тактику — демонструвати, що бойовики здатні до наступальних дій і подальшої ескалації конфлікту, щоб це використовувати як форму шантажу Києва.

У цій ситуації кулуарність і повна закритість Мінського процесу грає різко проти Києва. Адже Україна повинна показати, що у неї є своя думка з приводу конфлікту на Донбасі. Абсолютна більшість українців проти того, щоб віддавати цю територію за тим сценарієм, який підтримує Москва, а зараз і Нормандська четвірка — щоб провести вибори, де-факто повісити окуповані території на шию Україні, залишивши під протекторатом Москви. Всі ці нюанси ми повинні обговорювати максимально відкрито. Якби ми показали цей відкритий процес європейцям, це було б допоміжним аргументом для Порошенка і підкреслювало б, що потрібно враховувати не лише думку Олланда, Меркель і Путіна, але в першу чергу українського народу. Тим більше, якби ми в інформаційному плані вивели всі ці обговорення на європейський рівень, щоб Європа розуміла ставлення українців до цієї проблеми, позиція України в Мінську стала б набагато міцніша. Але, не знаю з яких міркувань, наші політики пішли шляхом закритості цього процесу.

— Чому європейці так лобіюють зближення з Путіним і зняття санкцій? І одним з головних рушіїв цього процесу є німецький голова МЗС Франк-Вальтер Штайнмайєр.

— Для Європи «гаряча точка» біля її кордонів в Україні — неприпустима, для неї головне, щоб там припинили стріляти і розпочався «мирний діалог». Їх не цікавить, чи буде це на шкоду Україні. По-друге, санкції тривають вже не місяць і не два — європейський виробник теж має від них втрати. Відповідно, посилюється позиція проросійського лобі, адже до процесу підключаються бізнесмени, яких не цікавить, чи є війна в Україні російською агресією.

Штайнмайєр уже не приховує своєї позиції — це його «політична фішка». У Меркель же зараз неоднозначна позиція у Німеччині, тому сили, які працюють проти неї, використовують ті важелі, які її ослаблюють. Будь-який політик апелює до цільової аудиторії. У Меркель це адекватні європейці, які розуміють масштаб загрози, який несе в собі Росія. Штайнмайєр натомість апелює до своєї цільової аудиторії. Хто з них переможе і чия аудиторія буде більшою — покаже час, який наразі працює проти німецького канцлера. Європейцям дедалі більше набридає тема України, особливо на тлі розмов про європейську корупцію, яка стала «притчею во язицех» на Заході. З огляду на це, підтримка України на шкоду європейським інтересам грає на руку опонентам тієї ж Меркель.