Щоб не розчаровуватись...

Савченко не виправдовувалася, коли з трибуни Верховної Ради Генпрокурор Юрій Луценко звинуватив її в підготовці теракту і продемонстрував відповідне відео з доказами. Хоча багато хто думав, що вона буде заперечувати та розвінчувати обвинувачення. Тоді стало зрозуміло — вона по суті згодна з обвинуваченнями, а це значить, що плани влаштувати криваву бійню в неї таки були. Але суд мав сказати своє слово. В цій історії багато невідомих.

Нагадаємо, що регламентний комітет Верховної Ради України під час засідання підтримав одноголосно три подання Генпрокуратури України, погодившись на притягнення до відповідальності, затримання та арешт депутата Надії Савченко. Комітет визнав подання законними і «достатньо обґрунтованими».

Коли в травні 2016-го року було звільнено Надію Савченко, її, як відомо, вже в самому аеропорту почали буквально осаджувати журналісти. Її популярність зашкалювала. Це й не дивно. Суспільство потребувало героїв. І цей запит часто набував гіперболізованих форм.

Але то було в розпал посиленої уваги до жертви Кремля. Що сьогодні? Сьогодні ми бачимо, що рейтинги Савченко на телеканалі NEWSONE лише зростають. Як зауважують користувачі facebook, рейтинг Савченко в ефірі — це середній рейтинг каналів «1+1» та «Інтер». На NEWSONE було проведено опитування: Савченко терорист чи герой? 86 відсотків проголосувало за те, що вона є «героєм». Симптоматичне голосування, яке доводить, що справа не лише в Савченко, а й у запиті суспільства. А обвинувачення її в тому, що вона прагнула вчинити теракт у парламенті, примусило пригадати низку епізодів. Ще 2015-го року за міс5яць до того, як під стінами Верховної Ради від гранати загинуло четверо правоохоронців, в мережі інтернет з’явилося фото людини з гранатометом, який із вікна готелю «Київ» цілив у будівлю українського парламенту. А не так давно по телебаченню показали, як один із відомих акторів розстрілює депутатів. Люд сприйняв ролик на «ура». Тож медіа просто задовольнили запит народу на криваву помсту, на встановлення «справедливості» методом терору. І це вкрай небезпечно. Адже «Максими Залізняки» ще не побудували жодну державу. А ось знищити її можуть. Навіть із начебто патріотичних посилів.

«Я можу сказати з упевненістю те, що Савченко є соціально небезпечною людиною, — коментує «Дню» Голова громадської організації «Сила права» Андрій СЕНЧЕНКО. — А ось щодо її вини, то тут має дати відповідь слідство і суд. Треба розібратись у причинах її соціальної небезпеки. Якщо це психіатрична чи то вроджена чи то надбана хвороба (після перебування її в РФ за гратами), то цим питанням мають займатись лікарі. Маю надію, що медицина наша вже знайшла спосіб, як допомогти в цій проблемі людині. Якщо ж це прояв неадекватність унаслідок вербування, психологічної обробки, внутрішніх переконань тощо, то тут треба відповідати згідно з законодавством. Це шлях до в’язниці. Щодо того, як така людина опинилась у Верховній Раді, то треба сказати, що туди потрапляють різні люди. І Савченко не найпоказовіший випадок.

Окремо хочу сказати, що країна має застосовувати всі сили для того, щоб, наголошую, кожну людину, яка потрапила в заручники, повернути в Україну. Це найголовніше і тут не варто змішувати те, якою виглядає людина. Це перш за все наш громадянин. Але це не значить, що кожен із тих хто повернувся є героєм. А це робота спецслужб. У таких випадках я згадую історію з полковником Бєз’язиковим, якого визволили з полону як українського військового. Потім голова СБУ разом із Президентом спілкувалися з цією людиною в кабінеті Адміністрації Президента, як з героєм. Звичайно, дехто буде обвинувачувати політиків у тому, що вони зробили все, щоб визволити ту саму Савченко, але в політиків немає ні розвідки, ні контррозвідки. У влади ж є всі ці інструменти. Це війна і тут треба бути пильними».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

На прес-конференції, яку вона дала після визволення вже в Києві, газета «День» поставила Надії Савченко запитання: випробування неволею вона витримала, але чи витримає вона випробування свободою? Відповідь була розлогою. Потім загал побачив, як її образ патріотичної та харизматичної жінки поступається новому портрету — її почали підозрювати в роботі на ворога. Версій було безліч — від суто психологічної неадекватності до можливого вербування під час перебування в полоні. Проте в даному випадку і влада, і суспільство самі мають дати собі оцінку. Робити все для визволення людини з полону — це один бік питання, а от розкручувати її та піаритись на її образі (не будемо забувати хто зрештою привів Савченко до парламенту під «номером 1») — це зовсім інша справа. Люди, яких визволяють із полону, мають проходити і психологічну реабілітацію, і ретельну перевірку спецслужбами. Це світова практика. Найприкріше в цьому плані навіть не те, що планувала (чи не планувала) Савченко, а те, що ця історія кинула тінь на питання визволення інших заручників Кремля.

Суспільство вже не з такою гостротою реагує на інформацію про українських заручників у РФ. До речі, мало хто помітив той факт, що українські бранці мають дуже обмежений доступ до контактів навіть із родичами. Савченко ж отримувала листи з України мішками. Але все це висновки постфактум. Головне — чи зробили висновки багатослівні політики? Українці мають у парламенті безліч партій одного імені, тобто розкручуються не ідеї (що і має бути основною політичних процесів), а особистості. За особистостями, безумовно, стоять гроші і відповідні інтереси. Така практика була започаткована не випадково з другого строку президентського терміна Леоніда Кучми — винищувались ідеї, розкручувались персони. І це та проблема, яка ставить під загрозу не лише репутацію певних сил, а, як бачимо, й основну державної безпеки взагалі.

«Розкручувати політичні проекти «одного імені» дуже вигідно олігархам, адже через конкретну персону набагато зручніше керувати проектом, — Сказав в коментарі «Дню» експерт Інституту політичної освіти та лідер партії «Сила людей» Олександр СОЛОНТАЙ. — В таких випадках сама ідеологія конкретної партії може входити в конфлікт з приватними інтересами так би мовити власників цих партій. Тому ми й бачимо, що навіть ті деякі партії, які себе позиціонують як носіїв ідеології, насправді ніякого стосунку до цієї ідеології не мають. Та й самі лідери  не мають за собою чітких ідеологічних переконань. Так зручніше бути флюгерами в залежності від політичної кон’юктури. Це вигідно і олігархам, і політкам в матеріальному плані. Але скористатись цим можуть не лише українські олігархи. Путін в свій час «купив» Януковича і ми отримали Харківські угоди. Так саме він може «купити» того чи іншого політика і використовувати його у власних цілях, при тому що цей політик не завжди може виглядати на перший погляд проросійським»

Також не будемо забувати, що поїздками на окуповані території з візитами ввічливості відзначилася не лише політик Савченко, а й деякі журналісти та медійні персони. Самій же Савченко один із проросійських політиків Євген Мураєв (про рейтинги Надії на телеканалі NEWSONE вже згадувалось вище) ще й пообіцяв медійну підтримку. Це ще раз підкреслює роль у дестабілізації ситуації наших ЗМІ. Отже, проблема Савченко полягає не лише в ній. Це набагато ширша і вкрай тривожна тема, яка оголила нашу вразливість зсередини. Розкручені персони, медіа з, м’яко кажучи, дивною позицією, «піна», яка піднімається завжди під час революцій та війни на рівні з істинними героями — все це в будь-який момент може стати динамітом під нашою державністю. Й одним арештом Савченко, яку агресор уже робить жертвою «хунти», в той час, як Путін її «помилував», тут не обмежитись.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Андрій Баумейстер, публіцист, доктор філософських наук, професор філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка:

— Давно треба зрозуміти просту істину: політика не виникає спонтанно, сама собою. Вона не з’являється як морозні візерунки на вікнах або бруньки на деревах. Якщо заповнити будівлю парламенту кількома сотнями людей (до того ж вельми сумнівними), якщо заповнити ще десятки міністерств і адміністративних будівель людьми, це ще не означає, що в нас є політика і політичне життя. І якщо в будівлях із табличками «суд» ведуться якісь розмови і стукає молоточок, це не означає, що там відбувається судовий процес і вершиться правосуддя. Хто так думає, той просто прибічник примітивної магії і шаманство.

Політика — результат свідомих зусиль і безперестанної самодисципліни як суспільства, так і кожного представника цього суспільства, розвінчаного владою. Ви думаєте, що «і так зійде», що  якось воно буде? Що якщо тягнути кого заманеться в «політику», то це буде навіть весело і цікаво? Адже в глибині душі в нашому народі живе стара віра в те, що політика та політики нічого не вирішують. Це все природні (або магічні) процеси. Як погода. Політика нам не потрібна — це вигадки західних народів. Одним словом, іграшки все це. Адже ми люди поважні, практичні. Знаємо, як світ влаштований. Тільки це знання, чомусь, не йде нам на користь... Напевно, доля...

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

— Дефектна політика, дефектні політики і партії. Арештом однієї Савченко це не вирішити... ставка на персони (створення героїв, а потім іх скидування з вершини) замість інституційної політики... очікуваний результат.