Складно підвести людину до розуміння якогось явища, коли її платня залежить від нерозуміння цього явища.
Ептон Білл Сінклер, американський письменник, журналіст

«Спроби реваншу неодмінно будуть»

Як «Опозиціонери» Дніпропетровщини провели «травневу мобілізацію»
14 травня, 2015 - 12:13
МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1997 р.

«Давно мені, люди, так «очково» не було. Ходила я Майданом серед безлічі колорадських стрічок і стримувалася, як у серці Мордора. Стримувалася не лише через здоров’я (хоча й через це теж), а через те, що ми давили їх рік. Рік! Рік вони сиділи десь по норах, як очкові кобри, які народжуються в норі, живуть у норі і здихають у норі, бо бояться кудись виповзти. Виповзли. Що цікаво — люди підходили до пам’ятника без колорадських стрічок, озиралися довкола, бачили, що можна — і пов’язували. Вони зроблять якраз стільки, скільки ми дозволимо їм зробити. Скільки ви готові дозволити? Так, «замісу» не було. Це добре. Але страху в них немає — і це погано. Я — за демократію, але після перемоги». Такими враженнями про святкування Дня Перемоги в Дніпропетровську поділилася на своїй сторінці в мережі «Фейсбук» активістка Євромайдану Марина Давидова. У своїх негативних емоціях вона була не самотня — схожі думки висловлювали й інші її однодумці. Злякали і розсердили їх не сиві ветерани, а обстановка самого дійства за участю «Спілки радянських офіцерів» та «Опозиційного блоку», які почали проявляти підвищену активність після відходу з обласної адміністрації команди І.Коломойського.

Нова влада в особі глави облдержадміністрації Валентина Резниченка взяла курс на забезпечення законності та демократичних процедур. Ще напередодні травневих свят глава облдержадміністрації на своїй прес-конференції видав декілька інформаційних засновків, які стривожили евромайданівців. Глава облдержадміністрації прифронтової Дніпропетровщини висловився за роззброєння «незаконних збройних формувань», що не без підстав сприйняв як закид проти себе ДУК «Правий сектор». Окрім того, глава області закликав протиборчі сили — прибічників І.Коломойського та «Опозиційний блок» — спокійно зустріти Першотравень і День Перемоги. «Мені не потрібні сутички революціонерів та опозиціонерів. Якщо ми влаштуємо бійню — це буде на руку агресорові», — сказав глава облдержадміністрації.

В.Резниченко визнав, що зустрічався з обласним лідером «Опозиційного блоку» Олександром Вілкулом, щоб обговорити питання безпеки. «Пан Вілкул очолює опозиційну партію, яка має більшість у облраді. Вони ініціюють масові заходи на травневі свята. Цілком природно, що я повинен з ним спілкуватися», — сказав В.Резниченко. Глава облдержадміністрації закликав облишити розбіжності і «не створювати провокацій, на які люди можуть неадекватно відреагувати». «Дніпропетровська область завжди була толерантною до будь-яких політичних поглядів і партій», — додав він. Приблизно в тому ж дусі новий глава облдержадміністрації роз’яснював свою позицію й під час робочої поїздки до Кривого Рогу, яким править батько О.Вілкула — міський голова Юрій Вілкул. Взимку цього року активісти Євромайдану намагалися домогтися його відставки, оголосивши голодування в будівлі міської ради. Вони підозрюють місцеве керівництво у співчутті сепаратистам. Проте, в ході зустрічі з громадськістю Кривого Рогу В.Резниченко заявив, що «жодних сепаратистів серед влади в Кривому Розі немає».

Не є таємницею, що з приходом нового керівництва політична обстановка на Дніпропетровщині значно змінилася. Поступово вивітрилася атмосфера натхнення й революційного піднесення, яка встановилася після Євромайдану. Будівлю Дніпропетровської ОДА полишили не лише представники команди І.Коломойського, але й чисельні громадські організації, волонтери та добровольці в камуфляжі, які репрезентували громадянське суспільство, що зароджується. Указом Президента у відставку було відправлено дев’ять глав районних адміністрацій — частенько саме ті, кого призначали за узгодженням із громадськістю. Новий глава облдержадміністрації взяв у радники колишнього регіонала. Інший колишній регіонал, «відставлений» депутатами в.о. міського голови Дніпропетровська М.Романенко, подав до суду позов про відновлення його на колишній посаді. До області прислали нового прокурора й керівництво міліції. Ймовірно, в київської влади не було довіри до колишніх правоохоронців, які розслідували кримінальні справи про репресії проти евромайданівців. Зараз у передсвятковій обстановці для забезпечення безпеки, на охорону громадського порядку під час вуличних ходів, було направлено чотири тисячі працівників міліції і сотні членів громадських формувань. Нову обстановку в дусі «ідеологічної терплячості та політкоректності» швидко оцінили противники нинішньої влади. Про свої наміри приєднатися до святкування Перемоги заявили прибічники «Спілки радянських офіцерів», багато з яких ще рік тому брали участь у мітингах під російським триколором. «Легальна» опозиція теж не залишилася на узбіччі. Лідер обласної організації «Опозиційного блоку» Олександр Вілкул оголосив про те, що в містах Дніпропетровщини 9 травня пройдуть масові акції. «Я говорив із металургами та машинобудівниками Дніпропетровська, шахтарями й гірниками Павлограду та Кривого Рогу — вони вийдуть 9 травня на Марш перемоги. У людей накипіло. Люди праці вийдуть, щоб захистити ветеранів і правдиву історію нашого народу», повідомив О.Вілкул.

Як і слід було чекати, першим на свята здивував Кривий Ріг, який ще на минулих виборах до ВР став «форпостом» колишніх регіоналів. Влада міста провела святкування Дня Перемоги з дотриманням старої радянської традиції — учасники мітингу вийшли на вулиці... о четвертій годині ранку. «Ця традиція пов’язана з тим, що о 4-й годині ранку 22 лютого 1944 року почалося визволення міста», — пояснюють у міськвиконкому. За офіційними повідомленнями, в урочистій ході і мітингу, присвяченому 70-річчю Перемоги, брало участь понад 30 тисяч осіб — фронтовики, молодь, керівники міста, народні депутати, депутати місцевих рад і духівництво. На чолі колони йшов танк Т-34, а також автомобілі й мотоцикли воєнних років, у яких їхали ветерани. Південним проспектом маршем пройшли курсанти авіаційного коледжу, учні ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а також учні шкіл-учасників військово-патріотичної гри «Інгульчани». Урочистий мітинг відбувся біля пам’ятника загиблим воїнам. Після ходи було лазерне шоу та театралізована вистава, в небо було запущено сотні повітряних кульок. На завершення всіх, хто бажав, пригощали солдатською кашею.

У Дніпропетровську масштаб святкування був дещо скромніший, хоча, можливо, вплинула погана погода — дощ і холодний вітер. Влада міста й області поклала квіти до Монумента Слави, мешканцям міста активісти роздавали альтернативну символіку — червоні маки та синьо-жовті стрічки. У той же час, свою тональність святу спробували нав’язати представники «Опозиційного блоку». Вони провели Марш перемоги, несучи портрети загиблих і померлих учасників війни. Не менш багатолюдною виявилася колона, зібрана представниками «Спілки радянських офіцерів». Багато хто з її учасників одягнув «георгіївські стрічки», ніс червоні прапори, а на завершення їхнього мітингу прозвучав «Інтернаціонал». Усіх учасників свята запрошували на Фестивальний причал на Набережній Дніпра, де обіцяли естрадний концерт. Окрім того, там було встановлено сині намети під прапорами «Опозиційного блоку», в яких ветеранів пригощали солдатською кашею та наливали фронтові «сто грамів».

Враховуючи масштаб передсвяткової агітації «Опозиційного блоку» та лівих сил, свою відповідь реваншистам вирішили дати представники колишньої команди глави облдержадміністрації І.Коломойського. Вони не приховували свого розчарування діями обласної влади і закликали городян взяти участь в альтернативній акції «Онуки-дідам: ви перемогли — ми переможемо!» На заклик відгукнулося близько тисячі патріотів і учасників АТО, які пройшли до Монумента Слави, щоб вшанувати пам’ять солдатів, які віддали своє життя в боротьбі з нацизмом. Демонстранти несли гасло: «Перемогли Гітлера, переможемо й Путлера!» За словами Геннадія Корбана, члена наглядової ради «Фонду оборони країни», акція мала стати сполучною ланкою між двома поколіннями фронтовиків, які стали на захист Україну від зовнішнього агресора. Активісти Євромайдану кинули клич у мережі «Фейсбук» і ЗМІ, щоб на акцію люди прийшли виключно за покликом серця і вшанували пам’ять загиблих. Учасниками альтернативного маршу в центрі Дніпропетровська вперше стали бійці добровольчих батальйонів, цивільні активісти та патріотично налаштовані громадяни. Причому, в основному це були люди не пенсійного, а молодого й середнього віку. Вони вирішили порушити багатолітню ідеологічну «монополію» на свято Перемоги колишніх регіоналів і комуністів, протиставивши своє бачення, як минулого України, так і її майбутнього. «Все було щиро, без пафосу й піару. По-справжньому», — написала в мережі «Фейсбук» одна з учасниць акції.

Владислав РОМАНОВ, політолог, депутат Дніпропетровської облради:

— Попри всі спроби колишніх регіоналів узяти реванш, у тому числі за допомогою масових акцій на честь Дня Перемоги, у них нічого не вийде. «Опозиційний блок» не може претендувати більше, аніж на двадцять відсотків підтримки місцевих виборців. Оскільки зараз немає бойових дій на сході, увага людей переключилася на соціальні проблеми — ціни, комунальні платежі, заробітну платню та пенсію. Цю ситуацію й намагаються використовувати противники нинішньої влади, проводячи «травневу мобілізацію» виборців — спочатку використовуючи Першотравень, а потім — День Перемоги. Я уважно спостерігав за святкуванням у Дніпропетровську, і можу сказати, що в шерегах «Спілки радянських офіцерів» та «Опозиційного блоку» особливої масовості не було. Хоча, потрібно визнати, що зараз у нас склалися два фланги — з одного боку «Опозиційний блок» і їхні союзники, з іншого — крайнє праві патріоти. У середині — «центр», від якого вони намагаються «відгризти» шматочки виборців з обох боків. В якомусь сенсі, «Опозиційний блок» через розвал КПУ перебирає на себе й лівих виборців. Але діють вони наразі дуже боязко і з оглядкою, спостерігаючи за загальною обстановкою в країні й регіоні. Проте, для них проблема полягає в тому, що вони нічого нового не можуть запропонувати виборцям. З якою програмою вони можуть звернутися до людей, що запропонувати: відновлення економічних зв’язків із Росією? Повернення Криму та Януковича? Автономію Донбасу? Покладати надії на соціальні гасла їм не варто. Популістську риторику використовуватимуть усі учасники майбутніх виборів. Я вважаю, що в них просто немає ідейного багажу і повернення до влади, як це сталося 2006 року, за Ющенка, вже не буде. Сьогодні Україна зовсім не та, змінився настрій людей і, на жаль, занадто багато крові пролито. Але спроби реваншу неодмінно будуть, і про це не варто забувати нинішній владі.

«Я НЕ ВВАЖАЮ, ЩО В «ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ» Є ШАНС РЕАЛІЗУВАТИ АЛЬТЕРНАТИВНІ ПОЛІТИЧНІ РІШЕННЯ»

Максим РОЗУМНИЙ, доктор політичних наук, завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень:

— Те, що колишні регіонали починають «підіймати голови» — це процес очікуваний, адже в Україні це не перша революція. Логіка подальших подій загалом зрозуміла — після революційного сплеску відбувається період реакції. В суспільстві є доволі численний прошарок людей, які орієнтовані на інші цінності, гасла, політичні традиції ніж ті, що сьогодні декларуються державним керівництвом та раніше підтримані Євромайданом. Цей електоральний ресурс після краху «Партії регіонів» залишився не успадкованим остаточно. Таким чином, «Опозиційний блок» дуже грамотно та технічно намагається закріпити за собою цю нішу. Він використовує специфічні маркери: радянську ідентичність, соціальне невдоволення і т.д. Сьогоднішні акції, газета «Вєсті», яка стала медійним каналом «ОБ», демонструють еволюційний шлях закріплення даної політичної сили в електоральній ніші.

Я не вважаю, що в «Опозиційного блоку» є шанс стати владною силою та реалізувати якісь альтернативні стосовно нинішнього курсу політичні рішення — щодо союзу з Росією, федералізацією і т.п. Такий сценарій найближчим часом є малоймовірним, а «ОБ» скоріше уособлюватиме «соціальну опозицію», закріплюючи її за собою та маркуючи своїми політичними кольорами, але не беручи участі у політиці та не намагаючись вплинути на неї суттєвим чином.

Проте, є й альтернативний сценарій, якщо реванш «ОБ» буде стрімким, що може бути пов’язано із зовнішніми ультиматумами Україні щодо федералізації, приєднання Донбасу на неприйнятних умовах для нашої країни. Це і буде індикатором того, що «Опоблок» має деструктивний потенціал.

Взагалі, більшість демократичних систем виникла на основі протистояння двох альтернативних бачень — Північ та Південь в США, Франції, Англії. Після революцій в цих країнах виникали революційні флагмани та реакційні сили. Раніше вони складали основний політичний спектр. Проте слід зважати на те, що в Україні є фактор російської агресії. Якщо ці реакційні сили стануть інструментом зовнішньої агресії, тоді це складе додаткову небезпеку, адже таким чином і розпалюються багаторічні конфлікти та громадянські війни. Тому сьогодні багато що залежить від того, в якому річищі почне рухатись цей процес. Він може цю пострадянську ідентичність або каналізувати, реалізуючи в межах внутрішньополітичної дискусії, а може детонувати громадянське протистояння. І тут лежить відповідальність на політиках, які грають відповідну гру та використовують відповідний ресурс.

Сьогодні владу критикує мало не кожен, в тому числі всередині коаліції. Це протистояння ще загостриться напередодні місцевих виборів. Політичне поле після Майдану ще перебуває в процесі становлення. Наприклад, нова партія «Самопоміч», «Батьківщина», яка опонує діючій владі, проект команди Коломойського, про який активно говорять і який має оформитись в якомусь вигляді. Всі ці політичні сили критикують владу з точки зору потреби її змінити, пропонуючи себе як альтернативу. Тому в найближчій перспективі може бути багато різних опозицій, і для демократії це нормально. Інша справа, коли влада неідентифікована і не зрозуміло, хто несе відповідальність за стан справ у державі.

Підготував Дмитро КРИВЦУН, «День»

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ
Газета: 
Рубрика: