Три аспекти «війни»

Високий Суд Англії видав наказ про всесвітній арешт активів Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова, а також шести компаній, які, ймовірно, їм належать. Причина — «Приватбанк» розпочав судовий розгляд проти своїх колишніх власників і керівників. За допомогою цього с розгляду банк збирається повернути більш як 2,5 мільярда доларів з урахуванням відсотків.

«Наказ про арешт активів був виданий на підставі детальних доказів, наданих суду, з яких випливає, що панове Коломойський і Боголюбов шляхом проведення низки незаконних операцій вивели з банку майже два мільярди доларів США, в результаті чого, кошти переводилися компаніям, які їм таємно належали або перебували під їх контролем», — повідомили прес-служба «Приватбанку».

Сам Ігор Коломойський вже прокоментував цю новину і заявив в коментарі ТСН «це тимчасовий арешт на час розгляду справи в суді».

ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

Нагадаємо, що якраз рік тому, в грудні 2016-го, Кабмін прийняв рішення про перехід 100% акцій «Приватбанку» у власність держави. Пізніше стало відомо, що колишні власники банку напередодні приватизації вивели з нього значні кошти. В цілому, на сьогоднішній день «Приватбанк» вимагає 127 мільярдів гривень від компаній Ігоря Коломойського, до медіаактивів якого зокрема входить і один з найрейтинговіших телеканалів країни «1+1».

«Ми повинні пам’ятати про те, що поки що це є так званий запобіжний захід, якщо існують активи, які оспорюються сторонами процесу, — коментує «Дню» економіст Андрій БЛІНОВ. — За правилами, при цьому, на них накладається арешт. Цей арешт направлений саме на заборону відчуження подібного майна. Дуже важливим аспектом є те, що можна робити з цим майном під час арешту. Не можна змінювати власника. Стосовно використання цього майна та його експлуатації, то за правилами правової англосаксонської традиції це можна робити. У нас так само велика частина нерухомості зокрема в торговельних центрах є заарештованою, але вона продовжує використовуватись. Тому коли пишуть, що у Коломойського і Боголюбова все відібрали, то це насправді неправда. Просто зараз вони не можуть це майно продати і, можливо, використовувати як заставу».

«Інший момент пов’язаний з тим, що у Коломойського триває ціла низка подібних судів, — продовжує експерт. — Буквально напередодні з’явилося повідомлення, що був аналогічний позов російської «Татнафти» до Коломойського і Боголюбова, де теж накладався арешт в забезпечення позову. Щоправда там сума позову була значно меншою 380 млн доларів. Все це говорить про те, що починається змагальний процес в суді і це буде тривати досить довго».

«Якщо говорити економічно щодо ситуації навколо «Приватбанку», то це абсолютно зрозумілі дії обох сторін, — каже Андрій Блінов. — Нацбанк неодноразово говорив, що їхня головна ціль не лише оздоровити банківську систему, а й поновити норми справедливості. Підприємництво і бізнес — це робота здійснення економічної діяльності на свій власний ризик. І людина, яка займається бізнесом, має бути готова втратити все. Якщо якась структура, а в даному випадку — банк, приносить суспільству великі втрати і виникає необхідність фінансувати її за рахунок державного бюджету, то питання стає руба — чому за це платять громадяни, а не власник такого банку. Нацбанк пробував зачепити в цьому плані не лише «Приватбанк». Поки що цей процес не досяг більш менш відчутного результату. Коломойський зараз просто на передньому краї, плюс останні два роки у нього вкрай конфліктні відносини з першою особою держави».

«Відповідно цей конфлікт накладає до ситуації політичний присмак адже Коломойського часто звинувачують в фінансуванні опозиційних сил, — продовжує експерт. — Тому зараз ми спостерігаємо перехід Рубікону, тобто перехід війни між Коломойським і владою в більш гарячу фазу. Будуть відповіді, будуть взаємні арешти майна, і я не виключаю, що в забезпечення рішення цього суду українська влада буде щось робити з активами Коломойського, включаючи «Плюси», Буковель та інше. Зараз було останнє «китайське попередження», після якого треба домовлятись, враховуючи взаємні інтереси. Я не виключаю, що влада і колишні бенефеціари «Привату» в результаті можуть між собою домовитись».

ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

Крім економічних питань, звичайно, в цій історії є політичний аспект. І, скоріше, саме він є основою протистояння між нинішнім Президентом Петром Порошенком і Ігорем Коломойським. Хоч представники влади і «пригодовані  експерти» гучно рапортують про боротьбу з олігархатом, навряд чи це можна назвати саме так. Зрозуміло, що «білих та пухнастих» представників крупного капіталу, які колотили свій статок в буремні 1990-ті, в Україні фактично немає. Більшість з них всі ці роки правдами і неправдами формували основні атрибути олігарха: економічні ресурси, телеканал, свої люди в політиці, по можливості футбольний клуб тощо. Відповідно приводів для порушення кримінальних справ в біографіях кожного з них знайдеться достатньо. Але останні три роки президентська команда систематично воює саме з Коломойським.

Дивує те, що ведеться боротьба саме з тим, хто в складні для України часи в 2014 році, на відміну від інших олігархів, наприклад того ж Ріната Ахметова, який відмовився очолити Донецьку область, погодився стати головою Дніпропетровської ОДА. І в багатьох моментах саме завдяки Коломойському так звана «русская весна» була зупинена на півдні та сході України, окрім Донбасу. Більш того, він пропонував відбирати бізнес у тих олігархів, хто підтримували сепаратизм і допомагали Росії. А в березні 2015-го ним була взагалі зроблена сенсаційна заява. На засіданні парламентської приватизаційної комісії Коломойський запропонував, щоб ті олігархи, які за безцінь приватизували ті чи інші державні об’єкти за часів президентства Леоніда Кучми, доплатили, і почати нарешті грати за правилами.

У відповідь Коломойський отримав не підтримку влади, а тиск, який закінчився тим, що йому, зрештою, довелося переїхати в Женеву. До цього його звільнили з посади голови Дніпропетровської ОДА, порушили кримінальну справу і арештували його найближчого соратника Геннадія Корбана, потіснили з «Укрнафти» тощо. Чи варто розглядати ситуацію з «Приватбанком» і судом у Лондоні як частину всієї цієї історії? 

«Є всі підстави вважати, що історія із приватизацією «Приватбанку» стало підсумком складного компромісу між Коломойським і Порошенком, — коментує «Дню» політолог Петро ОЛЕЩУК. — У мене таке відчуття, що однією з умов цього компромісу була політична нейтралізація Коломойського. Тобто він мав усунутися з активної політичної боротьби, перестати активно грати в обмін на те, що влада прикриває всі обвинувачення на адресу Коломойського. Також не виключно, що останню активізація протестів, оточення Президента вважає порушенням «пакту про перемир’я», відповідно йому нагадали, що із націоналізацією «Приватбанку» було не все так чисто. Наприклад, Ахметов зайняв позицію, що він повністю співпрацює з Президентом. Наприклад, ахметівська частина Опоблоку підтримує всі важливі для влади законопроекти. Плюс Ахметов не є небезпечним в політичному сенсі для Президента, тому що він працює в інші електоральній ніші. А от Коломойський завжди грав свою гру, використовував різні політичні методи, які скоріше в Адміністрації Президента вважають небезпечними для Петра Порошенка». 

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

До прикладу Ахметова можна додати і ще одного олігарха — Віктора Пінчука, за яким, по суті, стоїть його тесть Кучма. Хіба не Пінчук пропонував свої «болючі компроміси» по обміну Криму на Донбас? Хіба не з Кучмою пов’язують «справу Гонгадзе—Подольського»? Перелік претензій до цієї родини довгий, але у влади питань до неї чомусь немає.

Вся ця історія наводить на думку, що окрім економічного та політичного аспекту, тут ще є психологічний аспект, адже Коломойського намагаються зробити слабкою ланкою. Інші олігархи, до яких можна віднести і Президента, фактично згрупувалися, щоб не перезасновуватися і залишити стару систему відносин, засновану ще Кучмою. Тобто, щоб не було реальних корінних змін, за що власне і стояв Майдан (не «сцена Майдану»). Журналістика в цій історії також відіграла свою роль, коли частина не підтримала здорові заклики і ідеї, а як завжди шукала сенсацій.