В чому український інтерес в гагаузькому питанні?

Минулого тижня Автономне територіальне утворення Республіки Молдова «Гагауз Ері» отримало нового голову (башкана) Ірину Влах, за яку на чергових виборах проголосувало 51,01 % виборців. Процес вступу на посаду завершився проголошенням присяги на вірність гагаузькому народу на центральній площі міста Комрат у рамках інаугураційних заходів, у яких взяли участь депутати місцевого парламенту, Народного зібрання Гагаузії, а також найвищі посадовці центральних органів влади Республіки Молдова, прем’єр-міністр Кирил Габурич та спікер молдовського парламенту Адріан Канду.

Незважаючи на регіональний характер вказаних заходів, вражаючою була кількість присутніх представників акредитованого в Республіці Молдова дипломатичного корпусу. Для привітання нового башкана до столиці автономії Комрат прибули: голова делегації Європейського Союзу в Молдові Піркка Тапіола, Надзвичайний та Повноважний Посол РФ у Молдові Фарит Мухаметшин, Надзвичайний та Повноважний Посол Турецької Республіки в Молдові Мехмет Селім Картал, Надзвичайний та Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Молдові Намік Алієв, Надзвичайний та Повноважний Посланник Республіки Болгарія в Молдові Петар Вилов, Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Польща в Молдові Артур Міхальські, Надзвичайний та Повноважний Посол Румунії в Молдові Маріус Лазурке, Тимчасовий Повірений у справах Республіки Білорусь в Молдові Олександр Соловйов. Крім того, в церемонії складання присяги також брали участь дипломати Франції, США, Казахстану, Угорщини, Чехії, Швеції, Іспанії, ООН, ОБСЄ, а також парламентські делегації Російської Федерації та Турецької Республіки.

Показово, що від України в заходах на офіційному рівні брав участь рядовий співробітник Посольства України в Республіці Молдова. Після того, як дипломатична місія Сергія Пирожкова в сусідній країні закінчилася (березень 2007 — жовтень 2014 р.), в Кишиневі поки працює Тимчасовий Повірений у справах України в Молдові — посла досі не призначено. За власною ініціативою в Комраті також перебували депутати Одеської обласної ради Юрій Дімчогло та Марія Попова.

Така плеяда іноземних гостей у черговий раз підкреслила зростання ролі Гагаузької автономії в регіоні, що стало очевидним із виникненням конфлікту на сході України, із загостренням протистояння Заходу та Російської Федерації, а також із підписанням Республікою Молдова Угоди про асоціативне членство з ЄС, що фактично закріпило пріоритети молдовської зовнішньої політики на майбутнє. Ключові гравці на геополітичному «шаховому полі» усвідомлюють, що контроль над Гагаузькою автономією, де більшість населення виступає за розширення двосторонньої співпраці з Російською Федерацією, є своєрідним ключем до стабільності та безпеки на східних кордонах Європейського Союзу.

Чим саме цінна Гагаузька автономія в сучасній геополітичній ситуації? З одного боку, збереження симпатій гагаузьких політиків і населення до Євразійського економічного союзу сприяє керівництву Російської Федерації:

3 впливати на процес подальшої інтеграції Республіки Молдова до Європейського Союзу шляхом корегування рівня напруженості у відносинах між Кишиневом та Комратом;

3 створити передумови для подальшого приходу до влади в Республіці Молдова проросійськи налаштованих політичних сил через перемогу на місцевих виборах, які заплановано на 14 червня 2015 року;

3 не допустити можливого об’єднання Республіки Молдова з Румунією шляхом приведення в дію окремих пунктів Закону «Про особливий правовий статус Гагаузії», якими закріплено право на політичне самовизначення гагаузів у разі загрози територіальній цілісності Республіці Молдова (хочеться зазначити, що в сучасних геополітичних умовах реалізація ідеї утворення Великої Румунії є малоймовірною. Однак наявність при владі Румунії та Республіки Молдова ряду політичних сил, які ратують за об’єднання двох держав, не дозволяє повністю виключити це питання із політичного дискурсу).

Із другого боку, молдовське та європейське керівництво усвідомлюють неможливість забезпечення внутрішньополітичної стабільності в Республіці Молдова за умови наявності кардинально протилежних позицій Кишинева та Комрата щодо європейських інтеграційних процесів. Прикладом такого розвитку подій було використання гагаузькою елітою консультативного референдуму з підтримки інтеграції в Митний союз (проведено 2 лютого 2014 року) як одного із елементів тиску на центральне керівництво Республіки Молдова. Як наслідок, рівень напруженості у відносинах між політиками в Кишиневі та регіональною елітою Гагаузії значно зріс, що у свою чергу викликало стурбованість у кабінетах європейських лідерів, які не бажали виникнення чергової зони нестабільності на східних кордонах Європейського Союзу. Крім того, європейські політики розцінюють переконання гагаузів у доцільності підтримання європейського вектора зовнішньої політики Республіки Молдова як один із необхідних факторів для зменшення геополітичного впливу Російської Федерації в цьому регіоні.

У свою чергу Турецька Республіка також демонструє бажання зберегти політичний та економічний вплив на територію Гагаузької автономії, де проживає близько 130 тисяч тюркомовних гагаузів. В умовах зростання геополітичної ролі Туреччини в Чорноморському регіоні та поступовому входженню Республіки Молдова в європейський політичний та економічний простір, тісні зв’язки із Гагаузькою автономією мають одне із ключових значень.

Намагаючись вирішити власні геополітичні завдання, кожен із ключових гравців цього регіону використовує власні механізми. З одного боку, Російська Федерація розблокувала постачання товарів гагаузького виноробства на російський ринок, підтримує постійні контакти із представниками гагаузької еліти, сприяє укладанню договорів про побратимство між органами влади Гагаузії та представниками окремих регіонів Російської Федерації. На початку виборчої кампанії в березні 2015 року між Гагаузією та Московською областю укладено Договір про співробітництво в культурній та економічній сферах. У свою чергу Турецька Республіка інвестує в інфраструктурні проекти та відкриває свої підприємства на території Гагаузії. Крім того, турецька влада сприяє збереженню та активному використанню гагаузької мови молоддю автономії. Незважаючи на достатньо складні зв’язки між Кишиневом та Комратом, центральне керівництво Республіки Молдова також очевидно перейшло до політики конструктивного співробітництва з Гагаузією, що підтверджує присутність прем’єр-міністра та спікера парламенту Республіки Молдова на інаугураційних заходах. Європейський Союз теж не пасе задніх. Його Представник у Республіці Молдова — Піркка Тапіола — підтвердив, що європейською спільнотою буде інвестовано близько 5 мільйонів євро в інфраструктурні проекти на території Гагаузької автономії. Крім того, наприкінці 2014 року Гагаузія стала членом програми транскордонної співпраці Єврорегіон «Сирет — Прут — Дністер». Складається враження, що між Республікою Молдова, Російською Федерацією, Турецькою Республікою та Європейським Союзом відбувається свого роду змагання на звання «найкращого друга» гагаузького народу, що також спостерігалося під час інаугураційних заходів.

Гагаузькі лідери вміло використовують особливості геополітичної ситуації в регіоні та вибудовують прагматичну політику в інтересах економічного розвитку Гагаузької автономії. Співпраця здійснюється і з Російською Федерацією, і з Турецькою Республікою, а також з Європейським Союзом. Даремно, що під час кожної виборчої кампанії лунають гасла про бажання інтегруватися до Євразійського економічного союзу та єдність із російським народом. Такі заклики працюють виключно для консолідації електорату довкола кандидатів. Наприклад, під час останньої виборчої кампанії як колишній депутат від Партії комуністів РМ Ірина Влах, так і представник провладних сил, депутат від Демократичної партії Молдови Микола Дудогло активно демонстрували наявність підтримки на рівні російського політичного керівництва та акцентували увагу на необхідності розбудовувати тісні зв’язки із Російською Федерацією. Вони розуміли, що в сучасних електоральних уподобаннях фактор близькості до Москви відіграє ключову роль для здобуття перемоги на виборах. Як результат, майже абсолютна більшість населення Гагаузії проголосувала за Ірину Влах. Багато хто з експертів асоціював майбутню перемогу проросійського кандидата із подальшою ескалацією напруженості у відносинах між Кишиневом та Комратом. Однак після оголошення результатів Ірина Влах продемонструвала готовність вибудовувати конструктивну неконфліктну внутрішню політику з центральним керівництвом Республіки Молдова, а також наголосила на бажанні розвивати зв’язки з Російською Федерацією та Турецькою Республікою.

Постає резонне запитання про роль та місце України на цій «шаховій дошці». Особливо з урахуванням того факту, що Гагаузька автономія Республіки Молдова розташована на кордоні Республіки Молдова та України, а на території Одеської області проживають близько 30 тисяч гагаузів — громадян України.

Із ухваленням Закону «Про особливий правовий статус Гагаузії» (23 грудня 1994 року), яким закріплено право автономії самостійно вибудовувати зовнішньоекономічне співробітництво з іншими державами та регіонами, відносини України та Гагаузької автономії визначалися виключно особистими контактами представників місцевих гагаузьких та українських еліт, бізнес-кіл і пересічних громадян у прикордонних районах. На регіональному рівні органи державної влади України підтверджували бажання розбудовувати економічну та культурну транскордонну співпрацю в прикордонних районах Республіки Молдова та України. Як наслідок, 11 вересня 2011 року між Одеською обласною адміністрацією та Виконавчим комітетом Гагаузії підписано договір про співробітництво, а 24 квітня 2012 року схожу домовленість підписали Одеська обласна рада та Народне зібрання Гагаузії. Крім того, за сприяння депутатів Одеської обласної ради між містами Комрат і Болград укладено договір про побратимство, який передбачає об’єднання зусиль в інтересах культурної співпраці.

Разом із тим, події довкола Криму та Донбасу кардинально вплинули на адекватність сприйняття транскордонної співпраці між регіонами Республіки Молдова та Одеської області. Як наслідок, оцінка розвитку ситуації в історичній Бессарабії здійснюється виключно через призму страхів сепаратизму та можливості поширення проросійських поглядів на українські території. Поява в інформаційному просторі України та Республіки Молдова провокаційного інформаційного галасу щодо загрози утворення Бессарабської народної республіки або Буджакської народної республіки лише посилює страхи керівництва України та не дозволяє виробити ефективної внутрішньої та зовнішньої політики на цьому напрямі. Крім того, відсутність тісних офіційних і неформальних контактів української влади із гагаузькою елітою обмежує здатність об’єктивно оцінювати реальні загрози національній безпеці України з напрямку Гагаузької автономії Республіки Молдова.

Можливо, в сучасних умовах центральному керівництву Україні не слід відмовлятися від розвитку економічної та культурної співпраці з юридично визнаними регіонами Республіки Молдова, що з високою долею ймовірності сприятиме зниженню інформаційної напруженості в регіоні та дозволить побороти окремі страхи?

«ГАДАЮ, ГАГАУЗИ НЕ НАЛАШТОВАНІ НА УЧАСТЬ У ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ СИТУАЦІЇ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ»

Сергій ПИРОЖКОВ, дипломат, екс-посол України в Молдові:

— У нас були певні проблеми щодо Гагаузії. Попереднику Ірини Влах — Михайлові Формузалу — офіційними структурами оголошено заборону на в’їзд на територію України протягом двох років, що дещо знизило активність української дипломатії на території Гагаузії. У Гагаузькій автономії проживає переважна більшість тюркомовного населення. Тому традиційно основний акцент там роблять Туреччина та Азербайджан. Що стосується України, ми маємо сусідню територію Гагаузію, та значна частина українців гагаузького походження проживає на території Одеської області. Я б не сказав, що Україна проводить якусь спеціальну політику відносно Гагаузії. Українська зовнішня політика зосереджує увагу на розвиток в цілому відносин із Республікою Молдова. Крім того, Україна представлена як гарант у придністровському переговорному процесі у форматі «5+2», що також було пріоритетом української дипломатії на молдовському напрямі.

Незважаючи на дипломатію, контакти на рівні гагаузьких та українських бізнесменів постійно підтримуються. Сьогодні нам важливо, щоб в цьому регіоні зберігався мир та спокій, особливо з урахуванням подій на сході України. Гадаю, гагаузи не налаштовані на участь у дестабілізації ситуації на півдні України.

Говорячи про досвід Гагаузії щодо врегулювання конфлікту між Комратом та Кишиневом, який завершився ухваленням закону про особливий правовий статус Гагаузії, безумовно, можна враховувати окремі елементи історії сучасної Гагаузії під час вирішення питання стабілізації гарячої фази на сході України.