Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

У пошуках «символу об’єднання»

«Українська православна церква може внести нове дихання й нову якість у Вселенське православ’я і церковне життя», — релігієзнавець
29 червня, 18:49
ФОТО РЕЙТЕР

26 червня завершився історичний і перший за кілька століть Всеправославний собор на острові Крит. Попри те, що Собор саботували Антиохійська, Болгарська, Грузинська та Російська церкви, які брали участь в його підготовці, це суттєвим чином не вплинуло на перебіг подій. У заході взяли участь 10 помісних православних церков світу — Константинопольська, Олександрійська, Єрусалимська, Кіпрська, Румунська, Грецька, Албанська, Чеська, Польська та Сербська.

За результатами зустрічі учасники Собору прийняли Послання, яке в першу чергу підкреслило єдність Православної Церкви. «Православні Автокефальні Церкви не є федерацією церков, але Єдиною Святою Соборною і Апостольською Церквою. Кожна помісна Церква, оскільки вона подає Євхаристію, є місцевою присутністю і проявом Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви», — йдеться у документі. Також, згідно із цим пунктом, було запропоновано «зробити Святий і Великий Собор постійною установою, що буде скликатися кожні сім або десять років».

У Посланні було підкреслено значення діалогу із неправославними християнами (і тут можна згадати антиекуменізм РПЦ і критику патріарха Кирила з боку консервативного крила церкви через його нещодавню зустріч із Папою Римським), а також «тверезого міжрелігійного діалогу» у відповідь на вибухи фундаменталізму у світі.

Вселенське православ’я також дало свою відповідь на «сучасні підходи до шлюбу»: «Православна Церква розглядає нерозривні любовні стосунки чоловіка й жінки як «велику таємницю... Христа і Церкви». Так само вона називає сім’ю, що виникає з цих стосунків і є єдиною гарантією виховання дітей, «малою церквою».

Серед іншого, у Посланні підкреслюється важливість розвитку природничих наук, які полегшують повсякденне життя, проте учасники Собору застерігають від «маніпуляції свободою, поступової втрати цінних традицій, руйнування природного середовища і відкидання моральних цінностей». Також додається, що саме церква шукає «відповіді на серйозні моральні й екзистенційні питання та на пошуки сенсу життя і світу».

Зважаючи на прізвисько «Зелений» у патріарха Варфоломія, у Посланні піднімається й питання екологічної кризи: «Її коріння пов’язані з жадібністю й егоїзмом, які призводять до бездумного використання природних ресурсів, забруднення атмосфери шкідливими речовинами і зміни клімату».

Як повідомляли учасники Всеправославного собору, тема України хоча і не була в його порядку денному, проте лунала в кулуарах. Сама Україна перед засіданням Собору зробила зі свого боку впевнений крок — Верховна Рада прийняла Постанову про Звернення до Вселенського Патріарха Варфоломія щодо надання автокефалії Православній Церкві в Україні. Як повідомило tsn.ua («1+1» чи не єдиний канал, який постійно і повноцінно висвітлювало цю подію), звернення Ради буде розглянуто на найближчому засіданні Синоду Константинопольського патріархату у Стамбулі.


ПОПРИ САБОТАЖ З БОКУ БОЛГАРСЬКОЇ, РОСІЙСЬКОЇ, ГРУЗИНСЬКОЇ ТА АНТИОХІЙСЬКОЇ ЦЕРКОВ, ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ ПРОЯВИВ ВОЛЮ І ЗІБРАВ ВСЕПРАВОСЛАВНИЙ СОБОР ЗА УЧАСТЮ 10 ПОМІСНИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ. ЗГІДНО ІЗ ПОСЛАННЯМ, ЗАТВЕРДЖЕНИМ У РЕЗУЛЬТАТІ ЗУСТРІЧІ, ТЕПЕР СОБОР МОЖЕ ЗБИРАТИСЯ КОЖНІ 7—10 РОКІВ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ НАГАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ЦЕРКВИ. УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ ТАКОЖ МАЄ ШАНС БУТИ ВИРІШЕНИМ / ФОТО РЕЙТЕР

Проте не забарилася й відповідь від «лобістів» інтересів РПЦ в Україні. Скандально відомі депутати, серед яких члени «Опоблоку» та позафракційні парламентарі, зробили «альтернативне звернення» до патріарха Варфоломія із проханням «зберегти канонічне православ’я». Серед них Єфим Звягільський, Юрій Бойко, Сергій Льовочкін, Олександр Вілкул, Михайло Добкін, Нестор Шуфрич, Михайло Папієв, Вадим Новінський та ін. До речі, останній напередодні закінчення Всеправославного собору зробив окремий удар «на захист канонічного православ’я». Як повідомив на своїй сторінці у Facebook екс-депутат Рівненської облради Степан Молчан, Новінський 23 червня «в нецензурній формі та за допомогою чотирьох охоронців» напав на митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського УПЦ МП Олександра (Драбинка). «Інцидент стався близько в Корці, Рівненської області після служби в Свято-Троїцькому жіночому монастирі. Свідками зухвалої поведінки нардепа з «Опозиційного блоку» та його охорони стали десятки вірян, які викликали поліцію, — розповідає Молчан. — Як відомо Олександр Драбинко в УПЦ (МП) є прихильником автономії церкви від РПЦ, а колишній громадянин Росії Вадим Новинський — «православний олігарх», якому «український паспорт» дарував колишній Президент України Віктор Янукович».

«За правління Януковича, Новинський належав (і належить) до числа тих, хто протистояв проукраїнській позиції всередині УПЦ (МП) лідером якої був Олександр Драбинко, що вважався «правою рукою» покійного нині Предстоятеля УПЦ (МП) Володимира, — додав рівненський екс-депутат. — На церковній службі в Корці був присутній і Предстоятель УПЦ (МП) Онуфрій».

Тож які результати Всеправославного Собору на Криті як для Вселенського православ’я, так і для майбутнього Української православної церкви? Про це «День» поспілкувався із народним депутатом («Народний фронт»), головою підкомітету з питань державної політики у сфері свободи совісті та релігійних організацій Віктором ЄЛЕНСЬКИМ:

— Всеправославний собор мав порядок денний. Питання автокефалії було знято тому, що та модальність, яку пропонувала Московська патріархія, передбачала ситуацію, коли ніхто і ні за яких умов не отримає автокефалію. Тому що це питання мало вирішуватися консенсусом: церква-мати може дати автокефалію своїй донці і після цього всі церкви мають це схвалити. Такого консенсусу досягти неможливо, тому питання про порядок дарування автокефалії зняли. Тож Верховна Рада звернулася не до Всеправославного собору, а до патріарха Варфоломія, який має дуже вагомі підстави й аргументи, щоб надати автокефалію УПЦ. Ми ще не знаємо, як він це робитиме, але сподіваємося, що це звернення серед всього іншого, відкриє шлях до цього процесу. Ми свідомі, що це не робиться миттєво, але ми виконали обов’язковий пункт про звернення держави.

Взагалі тема України на Соборі не могла не звучати, оскільки вона є однією з найбільш пекучих в організації православ’я. Звичайно, Всеправославний собор і підготовка до нього засвідчили серйозність проблем, перед якими постало Вселенське православ’я, серед яких Україна посідає своє місце. Поза сумнівом, велика Українська православна церква може внести нове дихання й нову якість у Вселенське православ’я і церковне життя. Але, з іншого боку, для православ’я дуже важлива демонстрація єдності, центром якої є Вселенський патріарх, який зацікавлений у тому, аби вона зберігалася. На жаль, РПЦ вирішила підірвати цю єдність — це надзвичайно сильний удар по православ’ю, у якого, на відміну від католицизму, немає тієї «точки зборки», якою є Папа Римський. Цією точкою має бути Собор, який вчергове проголосив, що немає конфедерації церков — є єдина Православна церква, яка складається із помісних церков. Але продемонструвати цю єдність не вдалося повною мірою, і це дуже прикро. До речі, під час підготовки Собору згадали одне з правил: єпископ, якщо його кличуть, не може ухилятися від участі у Соборі і від обговорення ключових питань, які постали перед православ’ям.

Всеправославний Собор посилює роль Константинополя, про що говорили московські «інтерпретатори» у провладних виданнях: «не хочемо плясати під дудку Константинопольського патріарха» і т.ін. Тепер в Росії чекають липневого Священного синоду РПЦ, який має вирішити, чи приєднатися до документів Всеправославного собору, в підготовці яких вони також брали участь.

Взагалі цей Собор не ухвалив ніяких сенсаційних рішень і від нього цього не очікували. Але якщо православ’я маніфестує у соборності, було б цілком справедливо, аби цей Собор тривав і час від часу збирався. Оскільки представлені були не всі церкви, можна провести наступну сесію, можна покликати й інші церкви, у яких не до кінця врегульований канонічний статус, як у Православної церкви в Америці. Взагалі він має збиратися тоді, коли в цьому є потреба, а потреба є постійною, оскільки церква живе в світі, який весь час змінюється. З цього предмету отці церкви мають робити свої судження, весь час повчати своїх вірних і задавати їм моральні орієнтири в цих мінливих умовах світу.

Говорячи про нинішній Всеправославний Собор не можна не згадати про Другий ватиканський Собор, який теж збирався із заготовленими рішеннями. Але його документи викликали настільки живу дискусію, що він тривав 3 роки, а рішення, ухвалені в результаті, «зірвали церкву з якоря». Після Другого ватиканського собору Католицька церква стала іншою. Хотілося б, аби наші єпископи також усвідомили, що відбувається із православ’ям, не «консервували» його, а шукали відповіді на виклики часу.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати