Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

«Я вдячний, що ви мене не забуваєте»

21 серпня — 100-й день голодування Олега Сенцова. Чому важливо писати і читати листи «бранцям Кремля»
21 серпня, 2018 - 18:44
ПЛАКАТ НІКІТИ ТІТОВА

«Усіма думками я тепер з Олегом Сенцовим, який ризикує своїм власним життям заради усіх політв’язнів. Ми повинні пам’ятати, що свобода — це невід’ємне право людини, яке необхідно захищати всіма можливими способами, докладаючи усіх зусиль. Хоч Олег перебуває в ув’язненні, його ідеї — на свободі. І його голос несеться усіма континентами, підхоплений нами», — літераторка та історик Олена СТЯЖКІНА зачитує лист до Сенцова від шотландського письменника Іена Ренкіна.

Вдень 21 серпня до посольства Росії у Києві активісти принесли десятки листів з різних країн до Сенцова. Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стала частиною ініціативи, започаткованої міжнародним ПЕНом у Лондоні (організація об’єднує письменників, редакторів і перекладачів з усього світу, є потужною правозахисною силою). Марафон написання листів до Сенцова розпочався 14 серпня. Синхронно з Києвом акції солідарності відбулися у Швеції, Данії, Великобританії й США. Власне, в Україні такі заходи були не лише у столиці, долучились, зокрема, Львів та Вінниця.

«ЦІ ЛИСТИ ВАЖЛИВО ЧУТИ Й КОЖНОМУ З НАС»

«Останніми тижнями були новини, насамперед від адвоката Олега, що той перестав отримувати листи, — говорить Тетяна ТЕРЕН, виконавча директорка українського ПЕНу, про ідею акції. — Адвокат сказав, що Олег відчуває себе в інформаційному вакуумі, нічого не знає про те, що відбувається у світі. У нього склалось враження, що повідомлення, яке він хотів донести світу — не про себе, а про всіх політв’язнів, — почало затухати, що акції почали згортатися. Олега це дуже хвилювало. Ця ситуація небезпечна, багато хто з політв’язнів радянських часів пригадує, що тоді використовували ту саму методику — обмежити доступ інформації до ув’язненого, щоб він перебував у психологічному вакуумі. Ми вважаємо, що ця ситуація не просто складна, а незаконна й несправедлива. Тому ця акція розпочалася насамперед як протест проти того, що Олег не отримує кореспонденції, а це його законне право в усьому світі за міжнародним європейським законодавством. Листи вже перейшли якісь межі, певно, навіть цієї акції, зараз ми їх читаємо. Думаю, ці листи важливо чути не лише Олегові, а й кожному з нас».

Листи різними мовами, з усього світу, надходили на електронну адресу міжнародного ПЕНу. Там останні два дні їх перекладали російською, оскільки у колонію в Лабитнангі, де перебуває Сенцов, можуть передавати кореспонденцію, написану тільки цієї мовою.

Під час марафону зібрали кілька сотень листів. Загалом до Олега зверталися також відомі люди, наприклад нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич, письменниця Маргарет Етвуд, письменник та кінорежисер Майк Лі, і цей список можна продовжувати. «Так само пишуть і звичайні люди з різних країн, — додає Тетяна Терен. — Часто вони переповідають Олегові щось про себе. Є листи зворушливі й щемкі, коли хтось розповідає, що мешкає біля річки, описує свою річку. Хтось пише, що бачив соняшникове поле. Є лист від дівчинки, котрій сім років, і вона розповідає, що навчається в такому-то класі, мешкає в такому-то місті, дізналася про Олега з новин і захотіла написати листа».

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

 

За словами Тетяни, міжнародний ПЕН намагатиметься зробити все, щоб листи дійшли до Олега. Зокрема, використовуватимуть можливості адвоката і правозахисників.

ВІТАННЯ ВІД СЕНЦОВА

21 серпня на сайті change.org, де розміщена петиція із закликом про порятунок Сенцова та інших «бранців Кремля», розмістили лист від Олега, датований 14 серпня.

«Всім привіт! Спасибі величезне за привітання з днем народження, які я отримав від різних людей через сайт «РосУзник» (листи прийшли з сильною затримкою). Дякую за теплі слова та побажання. Постараюся вас всіх не підвести, не здатися і не померти. Правда, напевно, з цих трьох бажань виконати вийде лише максимум два! :)) Хлопці, всім я відповісти не в змозі, та в цьому й немає особливої потреби. Але я вдячний вам, що ви мене не забуваєте, підтримуєте не тільки мене, а й усіх інших засуджених наших хлопців! Бажаю у відповідь всім удачі і щастя в цьому житті і в усіх наступних! :)) З повагою, Олег Сенцов», — ідеться в цьому листі.

Петицію, опубліковану в перші дні голодування Олега, вже підписали майже 203 тисячі осіб.

Тим часом посол України у США Валерій ЧАЛИЙ на прес-конференції в Укрінформі (про партнерство Штатів та України) закликав усіх підписувати аналогічну петицію на сайті Білого дому (https://petitions.whitehouse.gov/petition/save-oleg-sentsov). Щоби отримати відповідь від адміністрації президента Сполучених Штатів, до 8 вересня потрібно зібрати ще майже 79 тисяч голосів зі 100 тисяч необхідних. Підписати петицію можна буквально за пару хвилин.

«ТАКІ АКЦІЇ — НЕ ПРО КІЛЬКІСТЬ, А ПОЗИЦІЮ»

Міжнародна спільнота регулярно робить звернення на підтримку «бранців Кремля» (одне з нещодавніх — від Міністерства закордонних справ Литви). Водночас є такі дивні «па», як запрошення Путіна на весілля до голови МЗС Австрії.

«Путін, крім того, що був на весіллі, після цього мав зустріч із Меркель (канцлеркою Німеччини. — Ред.). І активісти групи Save Oleg Sentsov провели пікет просто перед місцем, де він проходив... Кортеж Путіна проїжджав під вигуки: «Вбивця!» і «Save Oleg Sentsov!» Це все по деталях складається у комплексну картину, яку ми самі рухаємо», — переконана Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод, який став співорганізатором акції солідарності в Києві.

Олександра нагадує, що загалом акції Save Oleg Sentsov пройшли у 45 країнах — спочатку ніхто й не сподівався на таке охоплення.

До речі, на акцію в Києві прийшло майже сотня людей. Це доволі добре, з огляду на робочий день — час, коли багато хто працює. Олександра наголошує, що в цих акціях важливі інші речі. «По-перше, синхронність. Коли акції одночасно проводяться у Франції, Німеччині та Україні — це помітно. По-друге, регулярність. Люди думають: ми вийшли один раз, другий, а втретє хтось вийде за мене. Ніхто не вийде за тебе. І в цьому важлива характеристика цих акцій», — пояснює правозахисниця.

Ініціативи на підтримку «бранців Кремля» регулярно підхоплюють у Росії. «Там у нас активні колеги, які проводять дуже ризиковані заходи в Казані, Москві, Санкт-Петербурзі, інших містах. Під час Чемпіонату світу з футболу акції в Росії були заборонені, і там проводили одиночні пікети, роздавали листівки, вивішували банери Save Oleg Sentsov на мостах, — додає Олександра Матвійчук. — Знаю про людину з Росії, яку щонайменше тричі заарештовували на одиночних пікетах. Вона була одна, але її приклад дуже вагомий. Тому це не про кількість. Це — про позицію».

«ПОТРІБНО ПРОДОВЖУВАТИ ТИСК ЗАДЛЯ ПОЛІТИЧНОГО РІШЕННЯ»

Тиждень тому Кремль фактично відмовив у розгляді заяви Людмили Сенцової щодо помилування її сина. Як зазначили в управлінні Адміністрації президента РФ (лист оприлюднило «Громадське телебачення»), з такою заявою має звертатися безпосередньо засуджений.

«Рішення ще не прийнято. Це відмовив не Путін, і в усіх цих відмовах міститься речення про те, що остаточне рішення приймає президент Російської Федерації, — говорить Олександра Матвійчук про ситуацію навколо Олега Сенцова. — Це означає, що потрібно продовжувати тиск, щоб політичне рішення було прийнято. Тому що помилування — просто спосіб його оформлення».

На думку Олександри Матвійчук, наразі українська влада має бути на постійному зв’язку з міжнародними партнерами, які можуть вплинути на ситуацію з бранцями Кремля, а також — із полоненими на Донбасі.

Наразі правозахисникам відомо про 70 людей, ув’язнених за політичними мотивами в Росії та окупованому Криму. Причому самі правозахисники усвідомлюють, що це лише верхівка айсберга.

«Ми не маємо можливостей і ресурсів, щоб перевірити всі матеріали справ в окупованому Криму, рідні можуть не звертатися одразу, — зауважує Олександра Матвійчук. — Тож тут ідеться точно не про цифри, а про те, що є тенденція. У Росії розгорнута кампанія проти громадян України, яка має дуже просту мету: потрібно показати в українцях образ ворога, і ось ліплять ці справи — шпигунські, диверсантські, про карателів тощо. А з огляду на окупований Крим, можна передбачити, що кількість таких справ буде збільшуватися».

*  *  *

«Сьогодні маємо десятки політв’язнів і знаємо, що режим так само намагається стояти до кінця. Прохати і благати його — те саме, що очікувати милосердя від серійного вбивці, який отримує сексуальне задоволення від тортур, — говорить Микола РЯБЧУК, президент українського ПЕНу, під час виступу на акції в Києві. — Єдине, що може нині вплинути, — це громадська думка. І ми тут для того. Для того щоб нагадати і цьому режимові, що ми пам’ятаємо, що чекаємо на звільнення політичних в’язнів. І щоб нагадати про це своїм співвітчизникам, які сьогодні відпочивають в окупованому Криму, які гастролюють і заробляють гроші в Росії. Щоб нагадати нашим західним партнерам, які танцюють весільні танці з представниками режиму і кожні півроку думають, продовжувати чи ні ті благенькі санкції проти цього режиму. Потрібно поводитися твердіше, бо тільки твердість може вплинути. Лише перспектива чергового Нюрнберга, чергової Гааги може їх зупинити».

Пишіть листи Олегові Сенцову та іншим «бранцям Кремля». Зробити це доволі просто, наприклад, за допомогою сайта «РосУзник»: http://rosuznik.org/ або системи «ФСИН-письмо»: https://fsin-pismo.ru/client/app/letter/create

Марія ПРОКОПЕНКО, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments