Яценюк пішов. Чи «пішла» криза?

Політична верхівка країни нарешті наважилася на конкретний крок у вирішення політичної кризи, яку сама і «заварила». Після довготривалого протистояння між президентською і прем’єрською командами, лідер останніх нарешті прийняв рішення піти у відставку, чого дуже домагалися Петро Порошенко і його оточення. Але чи зніме це напругу в країні і взагалі чи вирішить проблему якості влади?

Про своє рішення піти, Арсеній Яценюк оголосив під час телевізійного звернення 10 квітня, і заявив, що відповідне подання буде внесено до Верховної Ради вже 12 квітня. Не дивлячись на велике розчарування суспільства після Євромайдану і тотальну недовіру до всіх представників влади, Арсеній Петрович в цій ситуації виглядає дещо краще за інших учасників політичного протистояння. Витримавши певну паузу, він певним чином, якщо це можна так назвати в нинішній ситуації, іде красиво, фактично зваливши всю відповідальність за кризу і стан країни на Президента. 

«Моє рішення продиктоване кількома причинами: політична криза в державі розв’язана штучно, бажання змінити одну особу засліпило політиків і паралізувало їхню волю до реальних змін в країні, процес зміни уряду перетворився на бездумний біг на місці, автори кризи стали заручниками обставин, зробили заручниками всіх нас: уряд, суспільство, державу. Всупереч обставинам, попри абсурд становища та беззмістовність звинувачень, я запропонував план виходу з кризи, казав країні, президенту і парламенту – не тримаюсь за посаду. Керівництво урядом – це тягар, це інструмент, а не привілей», - наголосив під час звернення Яценюк.

За його словами, розв’язання політичної кризи стало досяжним – у парламенті відновлюється коаліційна більшість, куди увійде і «Народний Фронт». «Відсьогодні бачу свої завдання ширше, ніж повноваження керівника уряду: нове виборче законодавство, конституційна реформа, судова реформа, коаліційний контроль за курсом нового уряду, міжнародна підтримка України та її членство у ЄС та НАТО – частина моєї програми. Не можна допустити одного – дестабілізації виконавчої влади під час війни, така перспектива неминуча, якщо після відставки не буде негайно обрано новий уряд України», - заявив Яценюк.

У відповідь Президент Порошенко буквально через кілька годин заявив, що очікує на нову коаліцію у Верховній Раді вже у вівторок, 12 квітня. «Я чекаю, що не пізніше як наступного тижня, бажано у вівторок, ми почуємо з парламенту добру звістку, що створена коаліція. Якщо ні, то я не виключаю, що народу України і мені як президенту доведеться, як в конклаві, закрити приміщення, і ми будемо чекати не чорного, а білого диму з Верховної Ради, що вони мають створити коаліцію», - сказав Президент сьогодні в інтерв’ю українським телеканалам.

В словах Порошенка можна відчути певні нотки полегшення, що нарешті вдалося дотиснути прем’єра, і впритул наблизитися до «свого» прем’єра на цій посаді, а отже розширити свій вплив і владу. Раніше президентська фракція «БПП» вже заявляла, що офіційно висуває на посаду прем’єра нинішнього спікера ВР Володимира Гройсмана. Тепер, після відставки Яценюка, деякі народні депутати вже відкрито заявляють, що новим керівником уряду на 99,9% стане Гройсман.

Навіть, якщо президентській сценарій таки буде втілений у життя, чого Порошенко хотів ще після останніх парламентських виборів, чи стане від цього краще для країни? Як показує практика останніх років, старі правила нікуди не ділися з політки, як і раніше на першому місці особисті і корпоративні, а не державні інтереси. Відповідно, від зміни облич, досі мало що змінювалися. Реформи залишалися лише на словах. Тому говорити про те, що з відставкою Яценюка політична криза завершується, зарано. Не виключено, що вона може лише поглибитися. Нагадаємо, Янукович фактично також мав всю повноту влади.

Насправді, Україні потрібні реальні кроки в сфері реформ, стратегія і бачення повернення окупованих територій, розділення політики і бізнесу (скандал із офшорами Президента продовжує нависати, бо суспільство так і не отримало чітких пояснень), професіонали, а не «свої» на посадах, наприклад, це стосується посади генпрокурора, крісло якого вакантне на сьогоднішній день, чіткі і прозорі правила в економіці, тощо.   

«ВІДСТАВКА ЯЦЕНЮКА ГОВОРИТЬ ПРО ТЕ, ЩО НАСТУПНОГО ТИЖНЯ МИ ВЖЕ ОТРИМАЄМО НОВИЙ УРЯД»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог, директор Міжнародного центру стратегічної політики:

-  У Яценюка було достатньо часу, щоб провести суттєві зміни в країні та реальні реформи. Але, зважаючи на їх поверховість, йому потрібно було піти раніше.

Загалом виникає враження, що українська політика рухається по колу, не змінюються жодні політичні алгоритми. Відставка Яценюка стала результатом політичних домовленостей, навіть якщо він говорить, що пішов самостійно. Тепер Яценюк сподівається, що завдяки цьому пізніше він зможе повернутися на політичний олімп і відновити свій рейтинг. Дана відставка говорить також про те, що питання нового Кабміну вже узгоджене і наступного тижня ми вже маємо отримати новий уряд, у якому можуть бути окремі цікаві особистості, буде більше представників «Народного фронту». Прем’єром, вочевидь, буде Володимир Гройсман. Але це не вирішить проблему, оскільки всі старі обличчя в політиці продовжать діяти за старими алгоритмами поведінки – вони вже продемонстрували їх за останні 2 роки.

Тепер у Президента є повний набір повноважень і важелів продемонструвати здатність на зміни. Він нестиме повну відповідальність за все, що відбувається в країні. Але у мене великі сумніви щодо цього, зважаючи на політичні події за останні півроку.

Насправді нам потрібно, щоб стара політична верхівка, президент і прем’єр зробили головне – відкрили шлюзи для нової політичної еліти. Зараз же її намагаються розпорошити по політичних проектах старого зразка, чому сприяє система законодавства і фінансування партій, які обмежують створення нових політичних сил, структур та еліт. Але Україна більше не може чекати на нові політичні еліти – вони потрібні вже зараз. Тож Президент та прем’єр протягом наступного періоду мають продемонструвати свою здатність чи нездатність для цього. А наступний етап зробить жорстокий виклик для формування нових партій та еліт, а також для нових виборів.

Те, що Яценюк тепер сподівається зайнятися новою суспільною угодою, лише викликає здивування, оскільки він не розуміє, що це взагалі таке. Він вважає, що це угода між угрупуваннями та політсилами про те, як збалансувати трикутник влади. Насправді суспільна угода немає ніякого відношення до стабілізації лише в трикутнику влади – це лише верхівка айсбергу. Нам потрібна угода всередині суспільства, яка може вирішити фундаментальні проблеми розвитку України, з урахуванням інтересів всіх суспільних груп, які мають брати участь у розробці суспільної угоди. Тим паче, у цьому процесі не можуть брати участь політики, які не розуміють, яка має бути модель розвитку країни. Історія дає цю відповідь, але політики мають наповнити її конкретними рішеннями, реформами і законодавством. До того ж, Яценюк не говорить, що суспільна угода означає і зміну Конституції, що якраз і передбачає необхідний перезапуск системи, яка після його правління досі лишається пострадянською.