Все, що я зробив у житті, я починав із мрії.
Богдан Гаврилишин, український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат

Як протистояти «шредеризації» Європи?

«Крим — не fait accompli (завершена справа). Трибуна ПАРЄ була створена не для закликів торгуватися територіями», — Петро ПОРОШЕНКО
11 жовтня, 2017 - 18:33
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Боротьба України проти Росії, яка розв’язала і веде проти Україну війну, триває не тільки в Донбасі, а й на дипломатичному напрямі. Зокрема цими днями загострилися баталії на майданчику Парламентської асамблеї Ради Європи. В середу Президент України Петро Порошенко виступив на сесії ПАРЄ і дав відповіді на численні заяви, які стосувалися України.  

САНКЦІЇ

Почалася доволі потужна кампанія із закликами, мовляв, настав час зняти санкції з Росії. Звичайно, не можна виключати, що певні політики з тих чи інших причин з минулих або нещодавніх часів знаходяться на гачку російських спецслужб. Але судячи з заяв, які пролунали в ПАРЄ, Кремль посилив застосування фінансового інструменту впливу. Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд фактично визнав, що через відмову росіян фінансувати Раду Європи, в організації можуть виникнути серйозні проблеми, тому, мовляв, потрібно поступитися цінностями. Такий висновок можна зробити з публічних заяв українських представників в ПАРЄ.

«До нас в групу ЄНП прийшов генсек РЄ Турбйорн Ягланд і з відкритим забралом заявив, що після відмови Росії робити членські внески, перед організацією два виходи — зберегти цінності або зберегти саму Раду Європи, — написав у себе в FB народний депутат, голова української делегації в асамблеї Володимир Ар’єв. — Отже, маємо спробу вищого керівника РЄ переконати піддатися на прямий шантаж. Оскільки без цінностей захисту демократії і прав людини РЄ перетвориться на блабла-клуб по інтересам, я та інші члени української делегації разом з грузинами і литовцями дали жорстку відповідь Ягланду. Ми навіть попередили, що в цьому клубі тоді буде нема чого робити. Але в групі соціалістів багато хто вважає, що треба здаватися і продати індульгенцію за відновлення фінансування».

Сам Ягланд заявив, що «це не фінансова проблема. Просто неприпустимо, коли країна-член не платить до бюджету організації. Якщо держава-член не платить, вона не може бути членом», — зауваживши, що «внесок РФ — 10% бюджету Ради Європи» (eurointegration.com.ua).


ФОТО РЕЙТЕР

«Три роки тому я так само виступав перед асамблеєю. Сьогодні я хотів би сказати, що агресія закінчилася, що Україна повернулася до мирного життя. На жаль, навіть після трьох років ми цього не досягли, і всі чудово знають, чому, — заявив Петро Порошенко під час виступу на сесії ПАРЄ. — Росія продовжує ігнорувати взяті на себе зобов’язання в рамках Мінських домовленостей. У російській поведінці нічого не змінилося. РФ продовжує брутальні атаки не тільки проти України, а й проти демократичних цінностей на окупованих територіях. РФ продовжує прикидатися, що не має стосунку до цього. Але кожного дня ми отримуємо інформацію про порушення прав людини на окупованих територіях».

«Варто замислитись над тим, для чого взагалі створювалась Рада Європи і ПАРЄ, — коментує «Дню» заступник директора Центру «Нова Європа» Сергій СОЛОДКИЙ. — Чи вона створювалась для того, щоб утримувати кілька сотень бюрократів за рахунок країн членів, в тому числі Росії, та підтримувати їхнє персональне благополуччя, чи вона створювалась для того, щоб захищати цінності, права людини, утверджувати демократію на континенті? Якщо ж відповідь перша, то ліпше це зібрання розігнати і згадувати як прикрий приклад в новітній історії Європи. Якщо все ж таки цю організацію створювали для того, щоб утверджувати і надалі права людини на континенті, то про фінансову складову ліпше не згадувати. Бо в дилемі справедливість проти грошей, якщо ми обираємо гроші, то за всієї поваги до Ягланда, він демонструє не кращу сторону європейської політики і показує її корупційний характер та доводить, що такий феномен як «шредерізація» продовжує пускати свої метастази».

КРИМ

Відзначився і президент Чехії, який відовий своїми провокаційними заявами і симпатією до Росії. Тут взагалі був розіграний цілий сценарій. Під час звернення до депутатів ПАРЄ Мілош Земан висловив переконання, що протистояння з РФ потрібно замінити «на дружбу». «Замість санкцій я пропоную збільшити міжлюдські контакти... Санкції можливо повністю ліквідувати, може, до кінця цього року», — сказав він. А головне, він заявив, що «Крим — це анексія, без сумніву. Та це завершена справа. Тому Україні і Росії слід домовитися про якусь компенсацію — чи у фінансовій формі, чи нафтою і газом».

До речі, Земана фактично підтримав другий президент України Леонід Кучма, який під час свого керування країною, зокрема створив передумови, які призвели до окупації Криму. Він ще в травні 2014 р. заявив: «Крим ми вже втратили, і я вважаю, що повернути його нереально, адже Росія пішла ва-банк». 

Насамперед, Земану відповіли представники чеської влади. «В рамках ЄС, НАТО та інших міжнародних організацій Чехія підтримує суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Чехія не визнає анексію Криму та виступає за мирне врегулювання. І навіть після врегулювання на сході України Чехія наполягатиме, що необхідно залишити в силі санкції, пов’язані з незаконною анексією Криму», — заявив посол Чехії в Україні Радек Матула.

Сергій СОЛОДКИЙ: Варто замислитися над тим, для чого взагалі створювалася Рада Європи і ПАРЄ. Чи вона створювалась для того, щоб утримувати кілька сотень бюрократів за рахунок країн-членів, зокрема Росії, та підтримувати їхнє персональне благополуччя, чи вона створювалася для того, щоб захищати цінності, права людини, утверджувати демократію на континенті? Якщо ж відповідь перша, то ліпше це зібрання розігнати і згадувати як прикрий приклад у новітній історії Європи. Якщо все ж таки цю організацію створювали для того, щоб утверджувати і надалі права людини на континенті, то про фінансову складову ліпше не згадувати. Бо в дилемі справедливість проти грошей, якщо ми обираємо гроші, то за всієї поваги до Ягланда, він демонструє не кращу сторону європейської політики і показує її корупційний характер та доводить, що такий феномен як «шредерізація» продовжує пускати свої метастази

Свою відповідь президенту Чехії, ну і, звичайно, Кучмі, дав Петро Порошенко. В ПАРЄ він заявив: «Я рішуче відкидаю заяви тих, хто говорить про Крим як про fait accompli (завершену справу). Трибуна ПАРЄ була створена не для закликів торгуватися територіями за гроші, нафту чи газ. Цього ніколи не буде. Ця трибуна була створена для захисту наших основ, наших цінностей і наших принципів, і, найголовніше, для їх захисту у разі потреби. Така необхідність настала сьогодні».

Цікаво, якщо б Німеччина анексувала частину Чехії, Земан також би погодився на компенсацію? Ну, щоб не розпочалася «європейська війна», як він ще казав. Як бачимо, незважаючи на те, що окремі європейські структури приймають певні рішення, які направлені проти «гібрідної війни» Москви, Росія все одно ще глибоко «сидить» в Європі.

«Я останнім часом бачу багато коментарів з приводу того, що сам Земан є не настільки значимою і розумною фігурою, щоб брати до уваги його заяви, — коментує «Дню» головний редактор BlackSeaNews Андрій КЛИМЕНКО. — Мовляв, він не лише в Європі, а й у себе в країні не має відчутного впливу. Вважаю, що треба на цю тему дивитись набагато серйозніше. Я б зараз зосередився на західних політиках, на їхніх заявах, які лунають не лише, тому що вони вигідні Путіну, а й тому, що вони все ж таки відбивають частину настроїв в Європі. Їх треба помічати і робити відповідні висновки. Треба пам’ятати, що Майдан починався з декларації наближення до європейських цінностей. Фраза «європейські цінності» досі не зникають зі шпальт і телевізійних репортажів. Я скажу непопулярну річ, але треба усвідомлювати, що в самій Європі куди ми прямуємо за цінностями відбуваються трансформації. Відбувається розмиття цих цінностей в умовах нових викликів. Це торкається перш за все агресії РФ щодо України, окупації Криму та Донбасу. В Європі існує дві позиції. Перша походить з того, що Росія почала розхитувати основи світової системи, в тому числі безпеки, і тому треба зробити все, щоб запобігти цьому, адже буде гірше. Друга походить з того, щоб вивести Україну за дужки уваги і залишити все як було. Наше завдання апелювати до першої позиції, доносячи європейцям те, що питання не лише в Україні і європейських цінностях, а взагалі в системі адекватних стосунків та безпеки. Інакше потім буде запізно».

ОСВІТНІЙ ЗАКОН

Ще одна позиція, навколо якої розгортаються «бої» — це освітній закон, перегляд якого педалює Угорщина. Парламентська асамблея Ради Європи офіційно вже затвердила рішення про проведення термінових дебатів (призначені на 12 жовтня) щодо мовної норми закону Про освіту», із ухваленням резолюції ПАРЄ з цього питання. Влада Угорщини раніше вже заявляла, що буде всіляко перешкоджати європейському курсу України. І ось днями глава МЗС Угорщини Петер Сіярто під час візиту в Ужгород (приїзд угорця в Закарпаття — взагалі окрема ганебна історія, на яку українська влада мала б відреагувати більш рішуче) заявив, що на наступному засіданні Ради ЄС Угорщина ініціює перегляд Угоди про асоціацію між Україною та ЄС через закон про освіту. У відповідь глава українського МЗС Павло Клімкін написав у своєму Twitter: «Для нас перегляд Угоди про асоціацію можливий лише у контексті забезпечення чіткої європейської перспективи України».

Відреагував на дії угорців і Петро Порошенко. «Знання державної мова необхідне для самореалізації в Україні і цей закон в цьому допомагає, — заявив він у ПАРЄ. — Ви можете уявити, що 75% учнів, які вчаться у Берегово, не можуть скласти іспит з української мови? Це дискримінація цих учнів. Тут йдеться не про дискримінацію меншин. Ми хочемо, щоб вони вивчили українську, це захист прав цих дітей. В той же час закон зберігає право вчитися рідною мовою на необхідному рівні. Ми гарантуємо права всіх меншин відповідно до всіх міжнародних стандартів. Я впевнений, що висновок Венеціанської комісії зніме всі контраверсійні трактування і непотрібні підозри. І я впевнений, що ми втілимо всі рекомендації комісії у цьому законі».

Враховуючи певну симпатію, з якою угорська влада ставиться до Путіна, та її попередні заяви, не можна виключати, що нинішні дії Угорщини проти України, це також своєрідний «підкоп» з боку Кремля. «Більшість політиків і громадян Європи підтримує Україну. Про це свідчать зокрема соціологічні опитування, які проводились в ключових країнах Європи, і про це говорять політичні заяви урядів та парламентів країн членів ЄС, де засуджувалась політика РФ щодо України, — каже Сергій Солодкий. — Маргінальними ж європейськими голосами Росія просто намагається маніпулювати думкою своїх громадян і думкою світового співтовариства. Україна разом із своїми партнерами в ЄС не має цього допустити. Ми повинні постійно розвінчувати і викривати будь-які спроби і інтриги, в яких беруть участь в тому числі перші особи окремих країн».

*  *  *

Те, що український президент реагує на заяви, зокрема щодо Криму, який Кучма вважає вже втраченим, це правильно. Головне, щоб ці заяви були наповнені змістом. Адже, як бачимо, Кремль, хоч і з злими намірами, діє професійно. Він атакує Україну не тільки напряму, застосовуючи воєнний чинник, а й дипломатично, зокрема через Європу. Ось приклад, який в Україні навряд чи пов’язали б з сьогоднішньою ситуацією в ПАРЄ. Буквально днями на російських телеканалах багаторазово згадували про «справу Гонгадзе», коли говорили про вбивство колишнього депутата Держдуми Вороненкова, вказуючи на те, що замовників вбивства журналіста так ніхто і не шукає.

І тут одразу спадає на думку багаторічне умисне ігнорування резолюцій ПАРЄ. Ось приклад однієї з резолюцій від 27 січня 2009 року, яка називається «Розслідування злочинів, можливо скоєних високопоставленими особами під час правління Кучми в Україні: справа Гонгадзе як символічний приклад». В ній, зокрема в 9-му пункті йдеться: «Що стосується злочину проти політичного активіста О. І. Подольського, Асамблея вітає засудження колишніх поліцейських, які визнали свою провину. Однак, з огляду на паралелі зі справою Гонгадзе, вважає, що призвідники і організатори цього злочину також повинні бути ідентифіковані і віддані суду». Ганебно, але на сьогодні Олексій Подольський навіть не потерпілий у «справі Гонгадзе—Подольського» в частині замовників (він взагалі не має ніякого статусу в цій справі).

Цей факт обов’язково може використовуватися Росією проти України в самому найближчому майбутньому. А отже, нинішня українська влада через старі борги залишається вразливою, не кажучи вже про необхідність відповідати на нові виклики.

Іван КАПСАМУН, Валентин ТОРБА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments