Як реформується українська армія

Рік тому Україна остаточно зробила важливий стратегічний вибір, закріпивши в Конституції положення про набуття повноправного членства України в ЄС і НАТО. Як це відобразилося на діяльності Збройних сил України (ЗСУ) та їх співпраці з Організацією Північноатлантичного Договору, зокрема досягненні стандартів НАТО? Як сприяє реформуванню української армії військова співпраця з країнами — членами Альянсу і як вплинула на таке співробітництво пандемія коронавірусу?

Про це в інтерв’ю начальника Головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу ЗСУ Леоніда ГОЛОПАТЮКА.

«МИ ПЕРЕКОНАНІ, ЩО РУШІЙНОЮ СИЛОЮ ТЕКТОНІЧНИХ ЗМІН В УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ МАЄ БУТИ ЇЇ ВИЩИЙ КЕРІВНИЙ СКЛАД»

— Можу сказати, що на шляху досягнення цієї мети перед ЗСУ України як й перед іншими державними інституціями постали комплексні та складні завдання. Передусім вони стосуються проведення глибоких реформ з урахуванням трансформаційних і адаптаційних процесів усередині НАТО та протистояння гібридним загрозам з боку Росії в умовах наявності збройного конфлікту на сході України.

По-перше, прийшло чітке усвідомлення, що зміни слід починати згори. Сьогодні ми переконані в тому, що головною рушійною силою тектонічних змін в українській армії має бути її вищий керівний склад. Це жодним чином не применшує важливості того, що євроатлантичними ідеями має бути охоплений весь особовий склад ЗСУ. 

Найважливішим завданням на цьому етапі для нас була трансформація системи об’єднаного керівництва силами оборони та військового управління ЗСУ.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

І тут відбулись масштабні, я сказав би, революційні зміни. Розпочався практичний етап цього процесу, в межах якого  Генеральний штаб та командування видів, окремих родів військ (сил) перейшли на J-структуру, були розділені функції генерування та застосування військ (сил), відокремлено посади Головнокомандувача та начальника Генерального штабу ЗСУ, як це існує в збройних силах переважної більшості держав — членів НАТО.

Із цією метою, за сприяння іноземних радників та за їхньої активної участі, ми провели низку семінарів відповідної тематики для старшого та вищого офіцерського складу ЗСУ. Ці семінари мали значний позитивний ефект для зміни світогляду тих, хто безпосередньо здійснює реформи в штабах та військах, а також слугували ефективним майданчиком для обміну досвідом з нашими іноземними партнерами.

По-друге, не менш актуальним у сучасних умовах для прискорення реформ та надання їм незворотного характеру є удосконалення системи військової освіти на всіх рівнях — тактичному, оперативно-тактичному та оперативно-стратегічному. Сьогодні вже є чітке бачення, що починати слід саме з базових речей, однією з яких є освіта. Саме в навчальному закладі відбувається становлення майбутніх захисників Батьківщини та, в подальшому, удосконалення їхніх професійних знань та навичок, що дозволяє якісно виконувати поставлені завдання.

Ми щиро вдячні колегам з НАТО та країн — членів Альянсу за допомогу в розробці сучасних навчальних програм, упровадженні новітніх методик і технологій навчання, а також підготовку навчально-педагогічного складу. До цілковитого позитиву слід також віднести стрімкий розвиток професійного сержантського корпусу, що складає кістяк української армії.       

По-третє, ми продовжили роботу з розбудови оперативних спроможностей ЗСУ, які формують бойовий потенціал для надійної відсічі будь-якій збройної агресії. Серед пріоритетів тут — нарощування спроможностей Сил спеціальних операцій ЗСУ та відновлення військово-морського потенціалу держави.

Варто згадати, що в минулому році, за консультативно-дорадчої допомоги іноземних колег, розроблено Стратегію Військово-Морських сил ЗСУ до 2035 року. Це абсолютно новий по духу та формі концептуальний документ, який немає нічого спільного з радянськими зразками. Під час його розробки українськими фахівцями використано методологію та найсучасніші підходи НАТО, що дає чітке бачення майбутнього українського флоту та окреслює конкретні завдання щодо його розвитку.

Ще один приклад — сертифікація за стандартами НАТО підрозділу Сил спеціальних операцій ЗСУ, яка відбулась у минулому році, та включення цього підрозділу (першим серед держав — партнерів Альянсу) до складу додаткового комплекту Сил реагування НАТО. Це справжнє визнання з боку експертів Альянсу професійності та високого фахового рівня наших військових.

Іншим позитивним прикладом є діяльність в Україні, починаючи з 2015 року, тренувальних місій наших партнерів для підвищення оперативних і бойових спроможностей підрозділів ЗСУ. Наразі в нашій державі розгорнуто чотири такі місії — американська, британська, канадська та литовська. Поряд з ними  інструктори від ще п’яти країн здійснюють підготовку особового складу українського війська.

Можу сказати, що лише в межах  «Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки — Україна» за участі інструкторів із США підготовлено 13 батальйонів (батальйонно-тактичних груп) та три бригади з загальною кількістю понад  10 тис. осіб. У  період 2015 — 2019 років за участі британських інструкторів (операція «Орбітал») підготовлено понад 17,5 тис. військовослужбовців ЗСУ, канадських (операція «Юніфайєр») — понад 14,5 тис. військовослужбовців.

Литовська тренувальна місія допомагає нам готувати особовий склад Сил спеціальних операцій та механізованих/десантно-штурмових підрозділів, а також снайперів. Актуальним завданням цієї місії є виховання лідерів зі старшинсько-сержантського складу.

Важливим є те, що поступово програми підготовки, основані на натівських принципах, адаптовувались до реалій воєнного часу, при цьому використовувався бойовий досвід, отриманий під час бойових дій проти російського агресора.

«БЕЗ ВОЛОДІННЯ МОВОЮ, ВІЙСЬКОВОЮ ТЕРМІНОЛОГІЄЮ ДОСЯГНЕННЯ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ ЗІ ЗС ДЕРЖАВ — ЧЛЕНІВ НАТО НЕМОЖЛИВЕ»

— До речі, як у ЗСУ триває впровадження стандартів НАТО?

— Не сумнівався, що поставите таке питання. Адже тема стандартів сьогодні в усіх на слуху.

Слід почати з того, що процес євроатлантичної інтеграції та впровадження стандартів НАТО — тісно пов’язані речі. Досягнення ЗСУ військових критеріїв для набуття членства в Альянсі неможливо без застосування в нашій повсякденній діяльність його принципів, практик, а також положень головних керівних документів, де провідне місце посідають стандарти та союзні публікації НАТО.

Наш та міжнародний досвід свідчить, що це тривалий та масштабний процес, який охоплює практично всі сфери діяльності Збройних сил — від оперативного планування до застосування військової техніки та озброєння.

Водночас хотів би звернути увагу на те, що слід розрізняти процеси впровадження в діяльність ЗСУ стандартів та принципів і практик. Наведу приклад. Розділення функцій генерування (планування) від функції застосування військ (сил) є принципом, відокремлення посад Головнокомандувача ЗСУ та начальника Генерального штабу ЗСУ — практикою, а наприклад, упровадження єдиних вимог до ПММ, застосування Сил спеціальних операцій, оперативне управління (штабні процедури) — стандартами.

Простіше кажучи, в суто практичному сенсі сам процес впровадження стандартів Альянсу (адміністративних, оперативних, технічних або матеріальних) передбачає здійснення низки кроків, серед яких головним є розроблення на основі стандартів НАТО відповідних національних нормативно-правових або нормативних документів.

Як це виглядає на практиці? Для впровадження стандартів НАТО ми використовуємо пакет «Цілей партнерства» в межах участі України в програмі «Процес планування та оцінки сил». Відповідно до цього пакета, опрацюванню підлягають 219 стандартів НАТО. Окремі стандарти впроваджуються й поза межами Цілей партнерства. Мета цієї кропіткої роботи — прийняття рішення щодо доцільності застосування положень цих стандартів у діяльності ЗСУ.

Наведу деякі дані. На кінець минулого року в Україні впроваджено 196 стандартів НАТО шляхом розроблення 197 національних та військових нормативно-правових актів і нормативних документів. Назву лише деякі з них. У оперативній сфері — це документи з оперативної роботи штабів, логістики та медичного забезпечення, в матеріальній сфері — з оцінювання та випробування ОВТ, речового забезпечення, вимог до ПММ, у адміністративній сфері — з гендерних аспектів, фінансового забезпечення, стратегічних комунікацій тощо.

Хотів би наголосити і завжди звертаю на це увагу, що запроваджуючи стандарти НАТО, в положеннях відповідних концептуальних документів, програмах та планах підготовки військ (сил) ми всебічно враховуємо досвід, отриманий нами під час бойових дій в ході проведення АТО і ООС.

Важливо додати, що, крім суто практичних аспектів цієї роботи, на моє глибоке переконання, є кілька чинників, які мають критичне або визначальне значення для досягнення її кінцевої мети. Це зміни в ментальності особового складу, готовність керівників до впровадження нових підходів, а також фундаментальні зміни в системі військової освіти, яка має остаточно позбутись «радянських» рис.

Окремо хочу наголосити ще на одному з ключових, можна сказати фундаментальних чинників — англійській мові. Без володіння мовою, військовою термінологією запровадження принципів (стандартів) і досягнення взаємосумісності зі збройними силами держав — членів НАТО неможливе. Абсолютно очевидно, що не володіючи англійською мовою, неможливо навіть опанувати понятійний апарат штабних процедур Альянсу.

«У ЦІЛОМУ МИ ЗАДОВОЛЕНІ ІСНУЮЧИМ РІВНЕМ ВІЙСЬКОВОЇ СПІВПРАЦІ З АЛЬЯНСОМ ТА ЙОГО ДЕРЖАВАМИ-ЧЛЕНАМИ»

— Чи були виправданими очікування ЗСУ від військової співпраці з партнерами по НАТО та від їхньої військової допомоги?

— Можна констатувати, що в цілому ми задоволені існуючим рівнем військового співробітництва з Альянсом та його державами-членами.

Ба більше, наразі Україна є найбільшим реципієнтом допомоги НАТО, яка надається державам-партнерам у межах трастових фондів Альянсу.

Ця допомога відображається як у виділенні коштів до бюджету фондів, які в подальшому використовуються для закупівлі обладнання для нагальних потреб української армії, фахової підготовки персоналу, реабілітації поранених військовослужбовців, так і в наданні союзниками масштабної консультативно-дорадчої допомоги для напрацювання концептуальних засад розвитку ЗСУ.

До речі, Україна є першою державою-партнером, в якій проходить апробацію Регіональна програма НАТО з безпеки повітряного простору, покликана покращити відповідні спроможності нашої держави та союзників.

Утім, я був би нещирим, якби сказав, що настав час так би мовити «спочивати на лаврах» та не бажати більшого. В оцінці результатів нашої практичної співпраці з Альянсом ми далекі від ейфорії.

«ЙДЕТЬСЯ ПРО ДВІ СКЛАДОВІ ВІЙСЬКОВОЇ СПІВПРАЦІ: ВСЕБІЧНУ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДОРАДЧУ АБО МЕНТОРСЬКУ ДОПОМОГУ»

— Як військова співпраця впливає на реформування ЗСУ?

— Відповідаючи на це запитання, хочу зауважити. Проведення докорінного реформування ЗСУ та сил оборони в цілому з метою їх виведення на сучасний рівень та надійного гарантування суверенітету та територіальної цілісності України, її захист від зовнішніх викликів і загроз насамперед є нашим внутрішнім завданням та одним з ключових напрямів розвитку нашої незалежної держави.

Водночас не слід й недооцінювати величезний внесок військового співробітництва з іноземними партнерами як у багатосторонньому, так і у двосторонньому форматі в загальну справу оборонної реформи.

У цьому контексті йдеться про дві складові військової співпраці: всебічну консультативно-дорадчу або менторську допомогу, що надається нашими іноземними партнерами для напрацювання концептуальних засад розвитку української армії, керівних документів за різними напрямами діяльності та масштабна практична підтримки, яку ми отримуємо шляхом участі в різноманітних заходах — курсах, семінарах, спільних тренуваннях та військових навчаннях тощо.

Що стосується першої складової, то сьогодні десятки іноземних радників та інструкторів передають нам міжнародний досвід і знання, даючи змогу уникнути можливих помилок на складному шляху реформ. Яскравий приклад — за допомогою іноземних радників, ми в цілому практично виконали завдання першого етапу трансформації системи об’єднаного керівництва сил оборони та управління ЗСУ.

У межах другої складової українські військовослужбовці мають можливість удосконалити знання та навички до належного рівня, який дасть їм можливість успішно виконувати завдання в складі багатонаціональних військових формувань. Адже це і є одна з важливих цілей оборонної реформи в Україні.

Окремо необхідно додати матеріально-технічну допомогу, що надається у межах проєктів трастових фондів НАТО та відповідних двосторонніх програм. У цілому ж можна констатувати, що військова співпраця з нашими іноземними партнерами значною мірою допомагає нам просунутись на шляху реформ українського війська та досягти визначеної керівництвом держави мети.

ФОТО НАДАНО ПРЕССЛУЖБОЮ СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

«ЗА ПЕРІОД 2014—2020 РОКИ ЗБРОЙНІ СИЛИ НАШОЇ ДЕРЖАВИ ОТРИМАЛИ МТД ВІД США НА СУМУ БІЛЬШ НІЖ $490 МЛН»

— Пане Леоніде, можете сказати, яку допомогу чи військове обладнання ми можемо отримати чи придбати в США цього року?

— Ми давно і плідно співпрацюємо з нашим стратегічним партнером — Сполученими Штатами Америки в межах різноманітних програм, серед яких важливе місце посідає програма міжнародної технічної допомоги (МТД).

Можу повідомити читачам, що лише за період 2014—2020 роки, після початку російської збройної агресії проти України, Збройні сили нашої держави отримали МТД від США на суму більш ніж $490 млн.

Перелік наданого обладнання достатньо широкий, від сучасних засобів зв’язку та броньованих автомобілів до систем контрснайперської боротьби та радіолокаційних станцій. Усе це суттєво підвищує наші спроможності з відсічі агресії.

Щодо поточного року, то можу сказати, що перелік обладнання, на яке ми очікуємо від США, включає більш ніж 30 найменувань. Випереджаючи можливі питання, одразу зазначу, що згаданий перелік було сформовано нашими американськими колегами з урахуванням ключових потреб української армії та в тісній кооперації з українською стороною.

Процес отримання МТД є практично безперервним, і ми з початку року вже отримали обладнання на суму більш ніж $33 млн.

Назву лише найбільш масштабні надходження.

Так, американською стороною було надано ЗСУ радіостанції типу Harris на суму більш ніж $15 млн, обладнання для розмінування (захисні костюми, міношукачі та інше спорядження) на суму близько 2 млн дол. США, автомобілі для встановлення в них радіолокаційних станцій на суму більш ніж $1 млн.     

«РЕАЛІЗАЦІЮ ВСІХ МІЖНАРОДНИХ ПРОГРАМ ТА ПЛАНІВ ПРИЗУПИНЕНО, А ЗАПЛАНОВАНІ ЗАХОДИ ПЕРЕНЕСЕНІ НА ПІЗНІШИЙ ТЕРМІН»

— Як вплинула на військове співробітництво України з партнерами НАТО пандемія коронавірусу?

— Безумовно, пандемія не оминула й таку сферу функціонування української армії як взаємодія з іноземними партнерами, зокрема наше військове співробітництво з державами — членами Альянсу.

Наразі реалізацію всіх міжнародних програм та планів призупинено, а заходи, які були сплановані для виконання упродовж другого та початку третього кварталів поточного року, перенесені на пізніший термін. Хотів би звернути увагу, що внаслідок пандемії США з партнерами були змушені припинити найбільш масштабне навчання цього року Defender Europe-2020, а наші іноземні партнери призупинили діяльність тренувальних місій в Україні, які проводили підготовки наших військовослужбовців та підрозділів.

Цілком очевидно, що головне завдання для нас сьогодні, разом із відбиттям збройної агресії, продовженням системних реформ ЗСУ, нарощуванням їхньої обороноздатності — це збереження, в складних умовах пандемії, життя та здоров’я людей.

Менше з тим, ми намагаємося використовувати будь-які можливості для забезпечення нашої міжнародної взаємодії, використовуючи можливості сучасних інформаційних технологій, зокрема формат відеоконференцій, дистанційного навчання, онлайн-курсів тощо.

Намагаємось також підтримувати військовий діалог з партнерами по Альянсу на стратегічному рівні. Так, нещодавно Головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Руслан Хомчак провів змістовні телефонні розмови з головою Військового комітету НАТО головним маршалом авіації сером Стюартом Пічем. Серед іншого, було обговорено питання проведення виїзного засідання Військового комітету НАТО в форматі з Україною, спільна протидія пандемії коронавірусу, а також безпекова обстановка на сході України. Крім того, він мав телефонні розмови з начальниками генеральних штабів Румунії, Литви та Словаччини, в ході яких сторони поділились досвідом з протидії пандемії коронавірусу та домовились скорегувати програми військової співпраці. 

Після поступового послаблення та подальшого зняття існуючих на сьогодні обмежень плануємо повністю відновити нашу військову співпрацю з іноземними партнерами.

«МИ ПРАГНЕМО БУТИ НЕ ЛИШЕ «СПОЖИВАЧЕМ», А Й НАДІЙНИМ КОНТРИБУТОРОМ МІЖНАРОДНОГО МИРУ ТА БЕЗПЕКИ»

— На сайті міністерства нічого не йдеться про участь українських військовослужбовців у міжнародних миротворчих операціях цьогоріч. Можете розповісти про це і пояснити, що дає нашій країні участь у таких операціях, зважаючи на те, що ми маємо справу з російською агресією на сході України.

— Хочу повідомити, що на сьогодні 346 військовослужбовців ЗСУ виконують завдання у восьми міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки в шістьох  країнах світу та районі Аб’єй.

Найбільш чисельний контингент (18-й вертолітний загін та національний персонал) виконує завдання в складі Місії ООН із стабілізації в Демократичній Республіці Конго. Національний персонал нашої держави також представлений у місіях ООН у Косові, Південному Судані, на Кіпрі, в Аб’єй, Спільних миротворчих силах у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова.

Також ми беремо участь у двох поточних операціях та місіях НАТО. В Косові в складі Багатонаціональних сил КФОР перебуває інженерний підрозділ, а в Ісламській Республіці Афганістан у складі Тренувально-дорадчої місії НАТО «Рішуча підтримка» продовжує виконувати завдання національний персонал.

Необхідно відзначити, що наша держава розглядає участь у міжнародній миротворчій діяльності як важливу складову своєї зовнішньої політики. Це  обумовлюється національною відповідальністю в справі підтримання міжнародного миру і безпеки, зобов’язаннями України як держави — члена ООН та ОБСЄ, а також поглибленням нашого співробітництва в сфері безпеки з ЄС та НАТО.

Так, безумовно, збройна агресія Росії проти України змушує нас зосередити практично всі зусилля та ресурси на цьому напрямку. Захист держави від зовнішньої агресії — завдання номер один для ЗСУ. 

Водночас слід взяти до уваги і той факт, що участь України в міжнародній миротворчій діяльності забезпечує активну її присутність у світових політичних процесах, створює сприятливі зовнішні умови для розвитку і безпеки нашої держави. Ми прагнемо бути не лише «споживачем», а й надійним контрибутором міжнародного миру та безпеки.

Своєю чергою досвід, отриманий нами під час участі в миротворчих операціях та місіях, під час виконання різноманітних завдань у складі багатонаціональних військових формувань, ефективно допомагає процесу реформування української армії відповідно до сучасних стандартів, її наближення до військових критеріїв, необхідних для набуття членства в НАТО.

Тому, враховуючи зазначені вище чинники, Україна має й надалі залишатися активним учасником міжнародної миротворчої діяльності.

«ПАРТНЕРСТВО З РОЗШИРЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ НАДАЄ ЙОГО УЧАСНИКАМ НИЗКУ ПЕРЕВАГ У ПОРІВНЯННІ З ІНШИМИ ПАРТНЕРАМИ»

— Що нашій країні, ЗСУ зокрема, дасть приєднання до програми НАТО Enhanced Partnership Opportunities?

— Слід зазначити, що цей формат досить «молодий» — статус держави — партнера НАТО з розширеними можливостями (Enhanced Opportunity Partner — EOP) був започаткований у межах Ініціативи взаємосумісності партнерів під час саміту НАТО в Уельсі у вересні 2014 року. На цей час, з урахуванням відповідних критеріїв, насамперед — обсягів внеску в оборонні спроможності Альянсу, цей статус мають п’ять країн-партнерів — Австралія, Грузія, Йорданія, Фінляндія та Швеція.

Можна сказати привабливим є те, що партнерство з розширеними можливостями надає його учасникам низку переваг у порівнянні з іншими партнерами.

Зокрема воно поширює заходи підготовки персоналу та підрозділів, а також участі в навчаннях за тематикою статті 5 Північноатлантичного договору, яка є недоступною для інших держав-партнерів, надає допуск до навчань з кібербезпеки та суттєво збільшує можливості участі в навчально-тренувальних заходах за цією тематикою.

Крім того, така держава-партнер може бути попередньо визнана потенційним учасником майбутніх операцій Альянсу, що надає її представникам доступ до механізму кризових консультацій, оперативного планування на його якомога ранніх стадіях та обміну інформацією. Держава-партнер, що має статус ЕОР, також може мати представництво в штабах НАТО та операційних штабах на посадах, які закриті для інших країн-партнерів.

Для нас критично важливим є практичне набуття сумісності наших сил та засобів з військовими формуваннями НАТО, зміцнення рівня військової взаємодії, а також преференції в наданні фінансової та іншої допомоги з боку Альянсу.

Зазначена ініціатива стала насамперед механізмом посилення військової співпраці в межах операцій НАТО, що є наразі найважливішим рівнем практичного партнерства, яке своєю чергою веде до посилення національних оборонних спроможностей. До речі, для деяких країн, таких як Грузія, цей механізм є додатковим інструментом наближення до норм і стандартів НАТО в процесі реалізації свої євроатлантичних прагнень.

Ми виходимо з того, що сучасні безпекові умови, в яких перебуває наша держава, зокрема протидія збройній агресії з боку Російської Федерації, вимагають від нас максимально ефективно використовувати всі механізми та інструменти співпраці з НАТО, одним з яких є згадана вище ініціатива, для посилення власних оборонних спроможностей та реформування Збройних сил відповідно до принципів і стандартів Альянсу.

Без сумніву, набуття Україною статусу ЕОР сприятиме отриманню українською стороною низки згаданих мною переваг, які дадуть новий імпульс розвитку оперативних (бойових, спеціальних) спроможностей українського війська, що базуватимуться на сучасних стандартах, та врешті-решт — досягненню Збройними силами України критеріїв членства в Альянсі.

Наразі триває процес політичних консультацій союзників для досягнення консенсусу щодо надання нашій державі зазначеного вище статусу. Сподіваюсь, що відповідне рішення буде прийняте Альянсом у найближчій перспективі.

«СТАТУС ГОЛОВНОГО СОЮЗНИКА США МОЖЕ СЛУГУВАТИ СТРИМУЮЧИМ ЧИННИКОМ ДЛЯ АГРЕСИВНОЇ ПОЛІТИКИ КРЕМЛЯ»

— Чи варто, на вашу думку, Україні наполягати на отриманні статусу головного союзника США не члена НАТО? Наскільки реальним є досягнення такої мети і що це може дати нам?

— Хотів би нагадати читачам «Дня», що вперше розділ про головних союзників США поза НАТО з’явився в Кодексі Сполучених Штатів 1987 року та за дев’ять років був доповнений іншим розділом, що стосувався процедур військової допомоги державам з подібним статусом. 

Сьогодні перелік головних союзників США поза НАТО нараховує 17 держав, при цьому кожна з них пройшла свій шлях, обумовлений геополітичними та воєнно-політичними міркуваннями.

Наразі чотири держави є кандидатами на отримання статусу головного союзника США — Україна, Молдова, Косово та Грузія.

Нагадаю, що 2017 року Верховна Рада України відправила в Конгрес США звернення про отримання статусу України як основного союзника США поза НАТО, а 1 червня 2019 Палата представників Конгресу США представила законопроєкт, який передбачає посилення підтримки суверенітету і територіальної цілісності України, розширення оборонної допомоги і надання Україні статусу головного військово-політичного союзника США.

З точки зору реалізації життєво важливих інтересів нашої держави та забезпеченню її національної безпеки подібний союз з США, як державою з найбільш потужним військовим потенціалом у світі та стратегічним партнером України, є актуальним і корисним для України. Зокрема, статус головного союзника США може слугувати стримуючим чинником для агресивної політики Кремля щодо нашої держави та її гібридної війни проти України.

Звичайно, отримання зазначеного вище статусу не означатиме цілковитих безпекових гарантій для нас (як тут не згадати про славнозвісний Будапештський меморандум), але надасть нашій державі низку переваг військового та фінансового характеру, які можливо буде використати для нарощування боєздатності ЗСУ, зміцнення національного оборонного потенціалу.

Зокрема, це стосуватиметься зняття обмежень на поставку в Україну певних видів озброєння, зокрема — летальної зброї, проведення спільних досліджень, пов’язаних з протидією тероризму, посилену участь у спільних навчаннях, отримання американських ліцензій на супутники, технології і компоненти, участь у контрактах Пентагону за межами США та низку інших питань.

Що стосується перспективи досягнення цієї мети нашою державою, то це досить складне комплексне політичне питання: треба розуміти, що наше бажання має «співпасти» з розумінням США своїх далекосяжних інтересів.

У будь-якому разі важливо пам’ятати про те, що навіть отримання Україною цього статусу жодним чином не повинно уповільнити або загальмувати процес євроатлантичної інтеграції держави та звузити його змістовне наповнення. Натомість, це має надати новий потужний сигнал союзникам для досягнення консенсусу щодо рішучих намірів України стати повноправним членом євроатлантичної спільноти. 

«ШТАБ ЛИТПОЛУКРБРИГ Є «ПРОФЕСІЙНОЮ ПЛАТФОРМОЮ» ДЛЯ ОТРИМАННЯ ОФІЦЕРАМИ ЗСУ НЕОБХІДНИХ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК»

— Нещодавно стало відомо про рішення скоротити перебування наших військовослужбовців з трьох до двох років у заснованій 2017 року спільній литовсько-польсько-українська військовій частині ЛитПолУкрБриг. Чи є, на вашу думку, виправданим таке рішення?

— Хотів би нагадати, що на сьогодні в складі української складової командування спільної литовсько-польсько-української Бригади ЛИТПОЛУКРБРИГ виконують завдання 18 військовослужбовців ЗСУ.

Також важливо розуміти, що штаб Бригади є «професійною платформою» для отримання офіцерами ЗСУ необхідних практичних навичок з питань організації, планування, підготовки та проведення операцій з підтримання миру і безпеки, а також врегулювання кризових ситуацій.

З метою зміцнення обороноздатності нашої держави, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації, ми продовжуємо пошук можливостей для якісної підготовки особового складу ЗСУ, опанування передовими оперативними стандартами підготовки військ та досягнення оперативної взаємосумісності, підвищення рівня оперативних спроможностей, поширення та впровадження сучасних підходів (стандартів)
із планування, забезпечення та застосування військ (сил).

Мета згаданого вами рішення – дати можливість більшій кількості офіцерів ЗСУ отримати відповідні знання та удосконалити практичні навички виконання службових завдань за стандартами НАТО в багатонаціональному середовищі.

Це дасть можливість більш ефективно впроваджувати набутий міжнародний досвід під час виконання службових та бойових завдань у зоні проведення операції Об’єднаних сил.

«ВІЙСЬКОВА СПІВПРАЦЯ В РЕГІОНАЛЬНОМУ ФОРМАТІ ПОСІДАЄ ВАЖЛИВЕ МІСЦЕ СЕРЕД ЗАВДАНЬ НАШОЇ МІЖНАРОДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

— А як розвивається регіональна співпраця на інших напрямках, зокрема з нашими сусідами?

— Слід зазначити, що розвиток військового співробітництва в його регіональному форматі посідає важливе місце серед завдань нашої міжнародної діяльності. Регіональна співпраця покликана зміцнити регіональну безпеку та стабільність, покращити відносини між державами-учасницями, міжнародний імідж України та її Збройних сил. До речі, відразу після призначення на посаду генерал Руслан Хомчак встановив робочі, і навіть дружні, відносини саме з вищими військовими керівниками сусідніх країн - членів Альянсу.

Разом з уже згаданою багатонаціональною військовою частиною ЛИТПОЛУКРБРИГ багато років успішно функціонує міжнародний інженерний батальйон «Тиса» за участі України, Словаччини, Угорщини та Румунії, створений з метою запобігання та швидкого реагування на загрози повеней, а також ліквідації наслідків потенційних стихійних лих. Починаючи з 2003 року, на території однієї з держав-учасниць щорічно відбуваються командно-штабні навчання батальйону з залученням військ під назвою «Світла лавина».

На західному напрямку активно розвивається військове співробітництво з країнами Вишеградської четвірки, до якої входять Польща, Чехія, Угорщина та Словаччина, в форматі В4 плюс Україна. Це й регулярний діалог на рівні начальників генеральних штабів, участь у Бойовій тактичній групі Євросоюзу, проведення спільних навчань і тренувань. Слід зазначити, що кілька років тому до цієї співпраці приєднались і країни Балтії.  

Що стосується південного напрямку. Україна бере активну участь у діяльності Ради міністрів оборони країн Південно-Східної Європи (РМО ПСЄ) та відповідних органів зазначеної організації.

У свою чергу, безпосередньо ЗСУ залучені до заходів на рівні заступників начальників генеральних штабів РМО ПСЄ, які проводяться щорічно в одній з держав-учасниць для обговорення питань регіональної безпеки та розвитку військового співробітництва. Водночас сьогодні, через низку об’єктивних чинників, наша держава не бере участь у діяльності бригади «СІБРИГ», створеної 1998 року в межах Багатонаціональних миротворчих сил РМО ПСЄ.

Утім, у межах розвитку регіонального військового співробітництва, а також посилення уваги Альянсу до його південного флангу, зокрема створення в Румунії багатонаціональної бригади, наша участь у спільних багатонаціональних формуваннях може розглядатись як завдання на середньострокову перспективу.