Йшов шостий рік війни…

В українській історії є чимало прикладів, коли заради здобуття влади і впливу у себе на Батьківщині, малороси (так буде правильніше) прислужували і шукали підтримку в Москві. Іван Брюховецький – один з яскравих прикладів. «Повернувшись на Запоріжжя з Москви зі знаками царської милостині, грішми та зброєю, претендент на противагу Сомку проголошує себе кошовим гетьманом… Брюховецький пропонує взагалі ліквідувати інститут гетьманської влади в Україні, доручивши управління нею комусь із царських вельмож. … Після масової і всеохоплюючої передвиборчої кампанії результати скликаної 17 червня 1663 року «Чорної Ради» під Ніжином неважко було передбачити; Брюховецького проголосили гетьманом, його опонентів заарештували, звинуватили у зраді і стратили», - це уривок зі статті «Злет і падіння Івана Брюховецького» (автор Віктор Горобець) у книзі «Україна Incognita» (Бібліотека газети «День»).

Віктор Медведчук і компанія, які 10 березня поїхали у Москву налагоджувати парламентський діалог із колегами з Держдуми, це сучасні малороси. З повідомлення пресслужби «Опозиційної платформи – За життя» дізнаємося, що метою їх зустрічі стала «презентація "Парламентського виміру "нормандського формату"», яка відбулася в рамках роботи міжфракційного депутатського об'єднання "Міжпарламентський діалог заради миру: Україна – Росія – Німеччина – Франція"». Цікаво, чи запитали під час своїх зустрічей делегати з України – Віктор Медведчук, Вадим Рабінович, Тарас Козак, Олександр Колтунович, Ренат Кузьмін і Тетяна Плачкова – у голови Держдуми РФ В'ячеслава Володіна, його заступника Олексія Гордєєва та інших російських депутатів (згодом Медведчук зустрівся і з президентом РФ Володимиром Путіним) – чому їхні окупаційні війська в цей день обстріляли українські позиції на Донбасі, в результаті чого загинуло 3 і було поранено 7 наших військових?..

А ще символічно, що в цей же день в Росії внесли поправки до Конституції, які зокрема обнулили попередні президентські терміни Путіна, що дозволить йому залишатися «царем» ще дуже довго. Деякі росіяни навіть назвали цю комбінацію Кремля «державним переворотом»...

Звичайно, ми розуміємо, що ніяких питань з приводу вбивства українських військових шукачі миру з України агресору не ставили. Не для цього вони туди поїхали. Їхня роль – роль «п’ятої колони». Власне, саме так їх і сприймає більшість української громадськості, яку, судячи з реакції в ФБ, цікавило інше питання – хто уповноважував цих людей говорити від імені українського парламенту і чому ними не займаються правоохоронні органи? 

У Верховній Раді відреагували. «Керівництво та представники вказаної фракції не були уповноважені вести перемовини від імені Верховної Ради України, а обговорення ними будь-яких питань під час їхньої поїздки не погоджувалось. Таким чином, народні депутати фракції "Опозиційна платформа — За життя" здійснили приватну поїздку до Російської Федерації та під час цих зустрічей висловлювали позицію виключно своєї політичної сили», - йдеться у заяві апарату ВРУ. Також зазначається, що вони не оформлювали відрядження до Росії в апараті Ради.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Реакції правоохоронних органів, зокрема Служби безпеки України, на момент підготовки номеру поки не було. 

«Я це сприймаю як один з елементів гібридної війни проти нашої країни, проблема якої, зокрема, полягає у безвідповідальності політичних еліт України, - коментує «Дню» політичний експерт Олеся Яхно. - Росія тут використовує як тактичну, так і довгострокову складову. Тактична складова полягає в тому, щоб викликати постійні політичні ревнощі у Зеленського. Не дивлячись на те, що чинний українській президент дав зрозуміти, що він не потребує посередників, Росія демонструє, що є Медведчук і з ним потрібно рахуватися. Ці ревнощі у Зеленського присутні, і росіяни будуть їх використовувати. Довгостроковий елемент полягає в тому, щоб демонструвати, що ніякої війни Росії проти України немає, а є купка українських політиків, радикалів, які винуваті у тому, що є конфлікт. Ця демонстрація відбувається для російської аудиторії, для частини української аудиторії (виборців «ОПЗЖ»), для західної аудиторії, адже подібні зустрічі покликані начебто налагодити міжпарламентській діалог між Україною, Росією, Німеччиною і Францією. В цілому ж, це намагання нав’язати свій порядок денний і дотиснути Україну, щоб вона пристала на російські умови. Звичайно, в цій ситуації мала б бути більш різка реакція як від українського парламенту, так і від влади в цілому. Якщо у нас є закон, в якому Росію визнано агресором, якщо є міжнародні рішення, які вказують на те, що РФ – суб’єкт агресії і окупант частини української території, то на подібні випадки має бути реакція Служби безпеки України, має бути політична позиція президента, влади. Все, що стосується офіційних осіб, які представляють владні органи, навіть якщо «ОПЗЖ» називає себе опозицією, то має бути жорстка реакція, тим більше, коли цих людей ніхто не уповноважував вести якісь переговори від імені Верховної Ради». 

Повне інтерв’ю з Олесею Яхно читайте в наступних номерах «Дня».