Піднесім свій народ культурно, навчаймо його. Не тільки учитель може навчати, але може його навчати та виховувати і урядовець, вояк, промисловець чи інший.
Августин Волошин, український політичний, культурний і релігійний діяч Закарпаття

Юрій Дмитрієв: смертний вирок

Боротьбу за виправдання першовідкривача Сандармоху доведеться починати спочатку. Засідання Верховного Суду Карелії перетворилося на відвертий фарс
30 вересня, 2020 - 19:17
ФОТО РЕЙТЕР

Можна було подумати, що російська судова машина у справі історика та правозахисника Юрія ДМИТРІЄВА дала невеликий збій, коли міський суд Петрозаводська засудив його «всього лише» до 3,5 років ув’язнення замість запитуваних прокуратурою 13 років. Це означало, що, зважаючи на час, уже проведений під вартою, Юрій Олексійович мав би вийти на свободу вже в листопаді цього року. Але от Верховний суд Карелії збій ліквідував і дав Юрію Дмитрієву на повну котушку 13 років суворого режиму. А у виправдальній частині вирок суду нижчої інстанції було скасовано повністю, і справу направлено на новий розгляд до Петрозаводського міського суду. Тож Юрію Олексійовичу можуть ще додати терміну.

Деякі невиправні оптимісти можуть заперечити: ні, якраз у першому випадку судова система не дала ніяких збоїв, коли Петрозаводський суд виніс м’який вирок, тому що отримав відповідну команду з Кремля. Адже, згадаймо, тоді була потужна міжнародна кампанія на захист Дмитрієва, і влада не могла не зважати на це. А от у випадку з Верховним Судом Карелії, навпаки, стався збій у системі, оскільки місцеві карельські силовики вирішили переграти ситуацію з Дмитрієвим на свою користь і не допустити його звільнення, не озираючись на Москву.

Але поспішаю розчарувати оптимістів. На превеликий жаль, ніякого збою у системі не було ні при винесенні м’якого вироку Петрозаводськом судом у липні, ні при винесенні іншого вироку, максимально жорсткого, Верховним Судом Карелії у вересні. І ніякої самодіяльності карельських правоохоронців тут не було. Першу справу проти Дмитрієва вони, в принципі, ще могли порушити без команди з Москви, хоча й у тому випадку наявність подібної команди виключити не можна. А вже друга справа, після того резонансу, якого набула перша справа, напевно порушувалася вже під суворим контролем з Москви. Тому і перший, і другий вирок у другій справі виносилися під наглядом керівництва ФСБ, а можливо, й адміністрації президента Росії. А в таких випадках ніяких збоїв непідкупне російське правосуддя не дає.

Фото Рейтер

На жаль для Юрія Олексійовича, за ті кілька місяців, що розділили вирок Петрозаводского міського суду й розгляд апеляції у Верховному Суді Карелії, відбулися важливі політичні події. У Хабаровському краї почалися масові виступи протесту проти арешту місцевого губернатора. У Білорусі сфальсифіковані президентські вибори, в результаті яких Олександр Лукашенко був переобраний на черговий термін, викликали ще масштабніші протести. І, нарешті, явно із санкції Кремля був отруєний лідер російської позасистемної опозиції Олексій Навальний. Події в Білорусі, де Москва стала на сторону Лукашенка, й отруєння Навального викликали нову кризу у відносинах Росії й Заходу. І тепер Кремль став дуже мало чутливим до реакції міжнародної громадськості на справу Дмитрієва, і навіть його можлива смерть у в’язниці більше не вважається надто серйозною проблемою.

Спочатку в Кремлі, як здається, дійсно збиралися звільнити Юрія Олексійовича найближчим часом, щоб не допустити його загибелі в ув’язненні й продемонструвати західній громадськості свій лібералізм. Але політична кон’юнктура змінилася, і тепер для влади Дмитрієв на волі виявляється небезпечнішим, ніж його можлива смерть у в’язниці. Тепер Кремль надзвичайно болісно й нервово реагує на будь-яких потенційних лідерів протестного руху. В один ряд з отруєнням Навального можна поставити загибель у челябінському СІЗО колишнього неонациста, який у в’язниці перетворився на лібертаріанця, Максима Марцинкевича, який незабаром мав вийти на свободу. Його чи то довели до самогубства, то чи просто вбили, інсценувавши суїцид. І максимальне посилення вироку Юрію Дмитрієву, що практично прирікає 64-річного історика на смерть у в’язниці, можна поставити в той же ряд.

Будь-який більш-менш харизматичний опозиційний діяч, незалежно від його політичної орієнтації, тепер розглядається російською владою як загроза, що вимагає нейтралізації за будь-яку ціну. А думка світової спільноти й особливо Заходу і раніше Кремль не надто хвилювала, а тепер і зовсім не хвилює. Та ж Світлана Алексієвич, нобелівський лауреат з літератури, яка разом з іншими нобелівськими лауреатами заступається за Дмитрієва, тепер для Кремля — непримиренний ворог, оскільки увійшла до Президії Координаційної Ради білоруської опозиції. Тож, боюся, навіть нова міжнародна кампанія на підтримку Дмитрієва тепер йому мало допоможе, хоча ініціювати таку кампанію, безумовно, треба.

Ну, а засідання Верховного Суду Карелії у справі Дмитрієва перетворилося на відвертий фарс. Можна погодитися з думкою виконавчого директора «Відкритої Росії» Андрія Пивоварова: «Мабуть, регіональні силовики отримали відмашку з федерального центру. Це такий сигнал нам усім, що гайки закручуються. Причини [вироку] — це активна діяльність Дмитрієва. Це така показова помста за його активність». Напередодні судового засідання група захисту Юрія Дмитрієва направила до Верховного суду Карелії відкритий лист з підписами 250 вчених, журналістів, письменників, видавців, акторів і політиків, у якому попросили передати справу глави карельського «Меморіалу» в інший регіон, але отримала відмову.

Справа Дмитрієва мала бути розглянута 16 вересня, але суд переніс дату розгляду справи через хворобу його адвоката Віктора Ануфрієва. Той просив відкласти засідання на два тижні, оскільки перебував на самоізоляції і не міг приїхати до Петрозаводська з Москви. Засідання відклали, але всього на 5 днів. 22 вересня історику надали адвоката за призначенням і дали тому на ознайомлення з багатотомною справою лише три робочі дні. Того ж дня за відсутності Віктора Ануфрієва суддя прийняла рішення про повторну експертизу фотографій з першої кримінальної справи Дмитрієва, за якою він уже був двічі виправданий. Юрію Олексійовичу відмовили в особистій присутності на суді, а якість відеозв’язку була така, що він не зміг зрозуміти приблизно 40% того, що говорилося на засіданні. Тож ніякої рівності сторін і близько не було. І боротьбу за виправдання першовідкривача Сандармоху доведеться починати спочатку.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
Газета: 
Рубрика: