День Конституції: «хвороблива спадковість»?

Сьогодні країна відзначає 20-річчя Дня Конституції. Хтось пам’ятає сльози вже померлого Михайла Сироти, у когось в пам’яті відлунюють слова Олександра Мороза: «Маємо Конституцію!». Двадцять років тому тернистим шляхом компромісів був прийнятий Основний Закон після добової полеміки.

Потім тіло Конституції змінювалось кілька разів, що натякало більше не стільки про якість самого документу, скільки про тло, на якому він був прийнятий. Леонід Кучма тоді «зліпив» Конституцію під себе. Віктора Ющенка примусили позбутись своїх повноважень і він інфантильно їх віддав в аурі образу надмірно демократичного Глави держави. Потім знову диктат. Тільки вже замість «дніпропетровських» амбіцій Леоніда Кучми держава відчула наміри «донецьких» в особі Віктора Януковича. Результат відомий.

Нині ж ситуація видається з одного боку надскладною, а з іншого — досить ясною. Про які зміни до Конституції може йти мова, якщо в країні війна? Нагадаємо, що такі зміни в умовах воєнного стану неможливі згідно з 57-ю статтею Основного Закону. Проте нещодавно Парламент таки проголосував за ці зміни в частині судочинства, пояснюючи це нагальною необхідністю реформ.

Насправді те, що в цих змінах прописаний підпис Президента під призначенням суддів, натякає зовсім на іншу мету таких дій. Президент, схоже, прагне узурпувати владу. В тому числі в сфері судочинства. При чому, як завжди, в таких випадках існує комбінована схема «відкатів». Наприклад, «відкат» адвокатам, які і до того були особливо корумпованою кастою, а нині взагалі стають монополістами по представництву інтересів громадян та підприємств в судах. Але є ще й інший «відкат» - зміни до Конституції нівелюють факт війни на Донбасі, а отже і факт агресії РФ! Всі балачки про війну переміщуються в площину президентських запальних промов, а не конкретних юридично обґрунтованих дій.

Отже, про яку Конституцію українських народ може говорити зараз, коли навіть досвідчені юристи без адвокатської «корочки», виявились безсилими перед переписуванням Основного Закону?

Треба визнати, що Конституція в Україні не діє. Існує набір пунктів, які змінюються в залежності від примх певних осіб. Осіб, які розглядають ці «пункти» як засіб маніпуляції і аж ніяк не як комплекс суспільних правил.

Але чому так? Урочистості інколи дарують нам наглядну можливість помітити відповіді на ключові питання.

О 12-тій годині святкового вівторка до парламенту по черзі увійшли колишні президенти України. Жартівливий Леонід Кравчук, тривожний, але «по-царські» начебто розважливий Леонід Кучма і задумливий з власним планшетом Віктор Ющенко. Для загального портрету владного Олімпу останніх 25 років незалежності України не вистачало кремезного Віктора Януковича... І ось по черзі, за власною ініціативою, до Кучми почали «підбігати» колишні і нинішні парламентарії.

Ідилію обірвав голос Олександра Єльяшкевича – народного депутата II та III скликань, людини, яка переконана, що напад на нього в лютому 2000 р. замовив Кучма. І мова йдеться не лише про Єльяшкевича, але й про вивезеного до лісу і катованого Олексія Подольського, про убитого Георгія Гонгадзе, про цілу епоху, за якою смерті людей і загибель надій.

Особисто мені в цей момент згадалось як на презентації книги голови Адміністрації Президента Порошенка громадськість обступила зятя Кучми – Віктора Пінчука. Навіть для недосвідчених в цій увазі до сім’ї творця кланово-олігархічної системи є щось особливе. Наче саме там є звабливий «магніт»... Магніт, який для одних є засобом «решений вопросов», а для держави шляхом в прірву. І спадковість методів «перешматування» Конституції, яка є ознакою хворобливої спадковості принципів існування країни,  лише підкреслює це.

«МАЙЖЕ ВСІ ПРЕЗИДЕНТИ НАМАГАЛИСЬ «ГВАЛТУВАТИ» КОНСТИТУЦІЮ»

Михайло ПОЖИВАНОВ, народний депутат Верховної Ради II скликання, мер Маріуполя:

- Якщо підходити з юридичної точки зору, то текст Конституції 1996-го був досить непоганим. За цим Законом можна і потрібно жити. На жаль, за ці 20 років всі хто доходили до влади намагались зґвалтувати цей Закон. Як наслідок Конституція ніколи не виконувалась. По будь якому розділу депутати робили перехідні положення, наче ми були такі дурні в 1996-му і нас треба було виправляти. Тоді в 1996-му році ще не було обмежень, і я був міським головою в Маріуполі та народним депутатом, який відстоював 11-й розділ, який присвячений місцевому самоврядуванню. Ми тоді боролись за кожну статтю. А потім виявилось, що це нікому не потрібно. Ми розписали повноваження міських та селищних рад, тощо. Сьогодні кричать про децентралізацію і просто обманюють людей. Адже в Конституції повністю виписані засади децентралізації. У міських і селищних рад інша проблема – гроші. То ж дайте їм гроші на виконання делегованих їм прав та обов’язків, а не говоріть про децентралізацію. Але обман триває. Я переконаний, що якщо нормально виконувати Конституцію, то іншого документу не потрібно.

Окрім того, змінювати Конституцію під час війни не можна. Ми не даремно тоді прописали запобіжник щодо неможливості змін до Основного Закону під час війни, хоч тоді ще про війну ніхто не думав. Але це досвід країн світу. І я погоджуюсь з вами, що зміни до Конституції під час війни з одного боку вигідні Кремлю, а з іншого боку Президенту України. Але вони зовсім не потрібні українському народу. Це знущання над Конституцією України.

«МИ МАЄМО ПРИСКОРИТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КУЧМИ, ЩО ОЧИСТИТЬ ВСЮ КРАЇНУ»

Олександр ЄЛЬЯШКЕВИЧ, народний депутат України II-го та III-го скликань:

- Я добре розумію факт аморальності більшості наших політиків, які є з різних політичних таборів, але при цьому слугують сім’ї Кучми. Я вимушений був публічно продемонструвати власне ставлення до цієї персони і намагався таким чином цих політиків зупинити. Переконаний, що такі кроки мають залишати слід у свідомості людей, які є мислячими і які піклуються про власну репутацію та політичне майбутнє. Ніхто не забутий і ніщо не забуте. Дуже довга марафонська дистанція, яка пов’язана з покаранням замовника вбивства Гонгадзе і хрещеного батька української корупції, буде мати своє логічне завершення. Але на жаль тому що безкарність Кучми покривається багатьма політиками і журналістами, то ця дистанція дуже затягнулась. Кожен день безкарності Кучми завдає великих негативних наслідків, які давно увійшли в ступінь катастрофічних. Ми маємо прискорити наближення до відповідальності Кучми, що має очистити всю Україну.

Треба відрізняти слова Порошенка від того, що він в дійсності думає і що робить. В своїй досить цинічній промові Петро Порошенко використав термін «зґвалтування Конституції». Я вважаю, що ґвалтуванням Конституції займається наша політична еліта на чолі з самим Порошенко. Все це робиться заради власних корисних цілей, чого тим більше не можна допускати під час воєнного часу. На це є пряма заборона Конституції. Можна згадати те, що якість прийнятих змін жахлива. Але сам факт прийняття змін до Конституції буде мати найгірші наслідки для України. І мова йдеться не лише про найближчий час, але й довгострокову перспективу.

При цьому я вважаю, що боротись з цим можна притягуючи до відповідальності тих осіб, які свідомо йшли на порушення норм Конституції і демонструють приклад безвідповідального ставлення до зловживання владою. Все таємне неминуче стане явним. Колись ми не могли уявити, що почуємо до секунди слова Кучми з його кабінету, де він надавав накази вбивати людей. Переконаний, що з часом ми дізнаємось про всі таємниці, які пов’язані в тому числі з прийняттям змін до Конституції, на яких умовах вони були зроблені і хто був бенефіціаром цих змін.

«ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ВИГІДНІ ПОРОШЕНКУ І ПУТІНУ, АЛЕ НЕ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ»

Ігор МОСІЙЧУК, народний депутат від «Радикальної партії»:

- Я не те, що не радію змінам до Конституції, а вважаю їх жахливим кроком. По-перше, під час війни Конституцію не змінюють. По-друге, виключне право на зміну Конституції згідно зі статтею 5 має лише народ України. Чому британці можуть вирішувати свою долю на референдумі, а українці не можуть? Кожен з президентів, окрім Ющенка, намагався перебудувати Конституцію під себе.

Зараз ми спостерігаємо те ж саме. Кажучи про реформування суддівської системи за два роки, то мова йдеться про фактичне підпорядкування їх Президенту. Це нам постачають під виглядом реформи. Ми що заради цього робили Революцію Гідності чи нині воюємо на сході? Переконаний, що ні. Переконаний, що ця так звана «реформа», як і попередні «реформи» Порошенка, але при цьому ми маємо вкрай негативний факт. Ці зміни до Конституції можуть призвести до вивиху всередині країни. Безумовно, всі ці зміни до Конституції вигідні лише Путіну і Порошенко, але аж ніяк не українському народу.

Все це проблема система. Наприклад, коли до залу парламенту прийшов Кучма, то дехто з присутніх кричав «Кучму геть!». Багато людей не аплодували Порошенко. Це говорить про те, що є ті, хто не забувають гріхів Кучми. Прагнення узурпації влади спадкове і йому треба покласти край.