Історії належить не судити, а пояснювати. Історія не суддя, а адвокат.
Бенедетто Кроче, італійський інтелектуал, філософ, політик, історик та літературний критик

Звільнять усіх!

«Сильний марш та приголомшливе почуття єдності! В одному ряду патріоти, родичі полонених та колишні в'язні таборів», - Анатолій Поляков
20 травня, 2018 - 21:34
Фото: 24tv.ua

«Сильний марш та приголомшливе почуття єдності! В одному ряду патріоти, родичі полонених та колишні в'язні таборів», - написав на своїй сторінці в Фейсбук колишній полонений Анатолій Поляков. Мова йдеться про марш, який має підтримати українських полонених та їхні сім’ї.

Анатолій Поляков є етнічним росіянином. Але при цьому йому довелось ознайомитись з російською окупаційною буцегарнею.

Про це «День» в свій час розповів в бесіді з Анатолієм Поляковим.

Та що нині?

Нині, після чотирьох років війни, залишається багато питань щодо долі не лише наших полонених, але й взагалі формату перемовин з окупантом.

«День» поспілкувався з організатором згаданою акції.

Валентин ТОРБА: - Наші бранці знаходяться не просто в тюрмі. Вони перебувають у підвалах. Над ними чинять тортури. І це, підкреслюю, на вже п’ятий рік війни. Інколи навіть наші ЗМІ ігнорують цей момент. У багатьох складається враження, що мова йдеться про звичайну тюрму, а насправді полонені знаходяться в жахливих умовах.

Анатолій ПОЛЯКОВ: - Те що досі в полоні знаходяться достатня кількість українців, стало приводом для родичів полонених вийти на відповідну акцію, щоб вкотре привернути увагу до цього жахливого факту. В полоні дійсно знаходиться дуже велика кількість наших військовослужбовців. Треба усвідомлювати, що всі ці чотири роки означають неймовірні тортури над нашими людьми. Перебування в ізоляції відбивається і на психологічному стані полонених, і на стані їхніх родичів. Таким чином ми прагнемо підтримати і людей, які в полоні, і їхніх близьких, які тривалий час не знають навіть про долю ув’язнених. Це вкрай важливо. Вони всі мають усвідомлювати, що про них пам’ятають. Саме тому ми намагаємось подіяти і на владу, і, що дуже важливо, на міжнародні інстанції.

- Коли говорять про росіян в аспекті перемовин з РФ, то пригадують часто прізвище Рубана. Рубана, який не є росіянином, але якого почали асоціювати з проросійською позицією. При цьому ця людина начебто брала участь у звільненні полонених. Безумовно, що для обміну полонених треба контактувати з протилежною стороною. Але при цьому часто плутають сторони. Росія все вирішує на тому боці, але уникає свого фігурування.

- Якщо пригадати 2014-й рік, то треба згадати, зокрема, добровольчі батальйони, і російську агресію. Треба згадувати все. І тій кон’юнктурі складно було давати остаточну оцінку тій ситуації. Не всі могли одразу зорієнтуватись. Тоді обміни здійснювались часто на рівні батальйонів. На мою думку, цим має займатись СБУ і вона цим займається. Так саме багато хто може по-різному ставитись до контактної групи у Мінську, але не будемо забувати, що завдяки Мінським угодам було зупинено масштабне кровопролиття. Давайте говорити відверто, було не лише зупинено кровопролиття, але й звільнено сотні наших хлопців. Треба зважати на це. І це дуже кропітка та тяжка робота. При цьому зауважте, що "обмінний фонд" перебуває не у Рубана чи ще когось. "Обмінний фонд" перебуває в руках СБУ та Кремля. Дійсно, нам не зі всіма хочеться спілкуватись на тому боці, але іншого варіанту немає.

- Тобто можна зайнятись «отсєбячіной»

- Дійсно, це може лише завадити. Можна дати якісь обіцянки, які не будуть виконані. А за це людину там можуть просто вбити. Тому перемовини з бандитами не можна допускати. Треба все вирішувати з тими, хто реально впливає на ситуацію.

- Переговорний процес триває чотири роки. Чи вплинули санкції реально на поведінку Росії, зокрема в питанні обміну полонених?

- Це ні в якому разі не кволий процес. Тиск заходу дуже сильно вплинув на РФ. Це відчутно. Якщо пригадати останній обмін 27 грудня, то він був здійснений завдяки саме міжнародному тиску. Безумовно, українська сторона робить все можливе, але треба пам’ятати, що за всіма цими зусиллями стоїть як кров наших військових, так і тиск західних партнерів. Не будемо забувати про це. Щодо обміну тих, хто перебуває в полоні зараз, то я переконаний, що росіяни будуть торгуватись до останнього. Російська сторона хоче, щоб обміняли наших 20 хлопців на 23 росіян і «беркутівців». Скажу відверто, щодо «беркутівців» у мене є власні питання. Дуже важливо знати, в якому стані перебуває слідство щодо «беркутівців». Вибачте, але для мене найважливіше життя наших людей ніж життя покидьків, які брали участь у виконанні вбивств. Це так. Я переконаний, що навіть після того, як їх обміняли, їх буде оголошено в міжнародний розшук за відповідною провиною. За кожну пролиту краплю української крові вони будуть покарані.

- В цій ситуації існує суперечливий момент. Кого ми маємо звільняти чи обмінювати? Добре, якщо йдеться про «заблудші душі». А якщо про тих хто, свідомо став на бік злочину?

- Мені б хотілось щоб неадекватні люди максимально полишали українську землю. Моя думка - я хочу віддати всіх за всіх. Я хочу, щоб усі були вдома. Якщо, звичайно, не йдеться про відвертих злочинців.

- Чи я правильно розумію, що рішення про реальний обмін все одно приймаються в Кремлі?

- Так. Наші 20 українців на сьогодні - це останній козир для тієї сторони. Не має іншого способу тиску на Україну ніж ці заручники, які перебувають у російському полоні. Для Росії байдуже, скільки росіян тут знаходяться. А ось Україна б’ється за кожного. Саме тому і громадськість тут більш цілісна в боротьбі. Але Кремль це знає і часто включає в списки на обмін тих людей, яких апріорі не можна отримати. Мене ще дуже турбує, що деякі ЗМІ намагаються нівелювати розуміння терміну полоненого. Хтось гадає, що можна ще посидіти рік і нічого страшного не станеться. Насправді йдеться про надзвичайно страшні умови.

Валентин ТОРБА, «День»
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments