Не знати історії - означає завжди бути дитиною.
Цицерон, давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ і літератор

«Чорні дошки» радянського села

Про політику, наслідком якої став Голодомор 1932—1933 років в Україні
30 травня, 2013 - 17:40

Поняття «репресії» у нашій свідомості здебільшого асоціюється з розстрілами, ГУЛАГом та засланнями, тоді як словник української мови визначає їх ще й як «захід державного примусу, покарання». Одним із видів репресій проти колгоспів було занесення на так звану «чорну дошку», що узаконила постанова Раднаркому УСРР та ЦК КП(б)У від 20 листопада 1932 року «Про занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі».

Передбачалося занесення на «чорну дошку» не тільки колгоспних сіл, а й цілих районів, які не виконували плани Кремля. Про це обов’язково повідомляла районна преса, і це означало заборону будь-якої торгівлі у селах; стягнення кредитів та усіх платежів протягом встановленого часу; накладення натурштрафу м’ясом у розмірі 15-місячного завдання з тим, щоб до 5 січня 1933 року (достроково) стягнути з колгоспників як штраф по плану м’ясозаготівлі, так і накладені натурштрафи по зерну; заборону будь-якого помолу як колгоспникам, так і одноосібникам; посилання в ці колгоспи спеціальних бригад для забезпечення виконання всіх перелічених заходів.

Поняття «чорна дошка» існувало з часів Російської імперії. Щоправда, воно було поширене переважно у навчальних закладах. Ще у 1840—1844 роках у Першій Київській гімназії імена учнів за гарні успіхи у науках записували на червоній дошці, за одиниці — на чорній. Нічого дивного, що це поняття почали вводити в життя радянського народу й більшовики: воно було образне й ефективне, а усі вожді молодої країни Рад закінчили гімназії та університети. І вводили вони «чорні дошки» ще у 20-ті роки. Так 26 грудня 1922 року в органі ЦК Всеросійського союзу робітників хіміків «Рабочий химик» з’явилося повідомлення під заголовком «На черную доску!»

Згадали комуністи про цей термін і на початку 1930-х, коли відбирали в українського селянина останню зернину, і їм потрібен був черговий пропагандистський хід. Газета «Соціалістичний наступ» (орган Зінов’ївського комітету КП(б)У, міськради, міськпрофради) надрукувала вищезгадану постанову у номері за 8 грудня 1932 року. Надалі газетні сторінки рясніли розповідями про відбирання хліба у селян. Ось лише кілька красномовних заголовків за 1933 рік: Боротьбу за хліб у В.Мамайці підмінюють збиранням куркульських «фунтиків»; Віч-на-віч колгоспники викрили ворогів; Потурають куркулеві, саботують: Ворожу зграю покарано; Зведення про перебіг хлібозаготівель; Боєздатність комсомолу вимірюється тоннами вилученого і переобмолоченого хліба; Розтягують солому, де найбільше зерна; Куркулі, ледарі і симулянти гноять хліб в ямах; Куркуль нахабно краде хліб; Саботаж у Сасівці триває; Хліб в ямах; Обминають тих, що поховали хліб...

А у кого вилучали уповноважені з хлібозаготівель зерно та скільки, можна зрозуміти з архівних інформаційних зведень. В одному з них, Знам’янського райпарткому від 6 січня 1933 року, сказано, що у селі Богданівці у колгоспника Головченка знайшли у соломі 96 кг хліба, у службовки вантажного пункту Хирівського тартаку Бочкової знайшли 3,6 кг кукурудзи та проса, у колгоспника Шевченка під пічкою були приховані 72 кг кукурудзи, у колгоспника з села Топило Баранника вилучили 35 кг жита... У замітці «Куркульські захисники» у номері від 5 січня 1933 року газета повідомляла про хід хлібозаготівель у Великій Мамайці: «2 січня зібрано 29 фунтів хліба, з них 25 фунтів у Ворони Оксани та 4 фунта у Дащенка Архипа, хоча вони покрали хліб центнерами».

Відбирали у селян усе до останньої зернини. Але й цього було замало, влада бісилася. У номері за 2 січня 1933 року під великим заголовком «Чорна дошка» «Соціалістичний наступ» надрукував назви трьох артілей: колгоспу імені Леніна Сасівської сільради, артілі «Вільний шлях» Аннинської сільради та артілі «Серп і молот» Коротякської сільради. У замітці «На словах обіцяють, а на ділі саботують», надрукованій 5 січня, газета писала:

«Прикриваючись нікчемними обіцянками про посилення темпів хлібозаготівель, завіряючи про відданість партії, керівники колишньої артілі ім.Леніна Сасівської сільради на чолі з секретарем партосередку Настояним, уповноваженим МПК Вишинським та Красножоном, заспокоївшись на невеликих зрушеннях, по суті саботують хлібоздавання. Чим, як не саботажем, можна пояснити зниження темпів молотьби та відвантаження хліба? 31 грудня було намолочено 42 ц, відвантажено 33 ц. 1 січня намолочено лише 15 ц, вивезено 9,5 ц. 2 січня намолочено 14 ц. відвантажено 6,5 ц...

Керівники Сасівської сільради гадають, що класова боротьба припинилася, що можна покластись на самоплив, не організувати колгоспників на молотьбу, на вилучення покраденого хліба. Це не що інше, як саботаж, по-більшовицькому боротися за вивершення хлібозаготівель, за змиття ганьби чорної дошки, за організаційно-господарське зміцнення колгоспу».

Перефразовуючи Конфуція, можна сказати, що важко знайти те, чого немає, бо воно уже вилучене. Уповноважені з хлібозаготівель, яких влада направляла у села, досить швидко це усвідомлювали і заходили у тупик. Ось що писав 31 грудня 1932 року уповноважений Одеського обкому КП(б)У А.Іванченко секретарю обкому про факт самогубства уповноваженого з хлібозаготівель у селі Сасівка:

«23 грудня у Зінов’ївський район прибув з Одеси на хлібозаготівлі член партії тов.Мошинський. Після ретельного інструктажу він був направлений у Сасівку уповноваженим МПК. Село відноситься до розряду тяжких сіл у районі з урожаю, з великою забур’яненістю полів та кулацтвом. До Сасівки застосовано ряд різких репресивних заходів, у тому числі занесли на чорну дошку один колгосп, виселено 30 чоловік контрреволюційного елемента тощо. Звісно, що працювати у цьому селі, як і в ряді інших сіл, нелегко. Сьогодні отримано повідомлення, що він зарізався перочинним ножиком у ніч з 30 на 31 грудня. Перед цим висловлював думку про нереальність плану хлібозаготівель та неможливість виконання денних та 5-денних завдань, що він у хлібозаготівлях є жертвою, що рано чи пізно його знищать».

18 січня газета повідомила, що артіль «Серп і молот» знято з чорної дошки у звязку з «крутим посиленням темпів хлібозаготівлі». А у номері за 1 березня на чорній дошці уже були «сільради, що провалюють фінплан 1-го кварталу»: Криничуватська, Черняхівська, Тарасівська, Грузчанська та Аджамська третя. З 7 березня до них додалися Комишуватська, Федосіївська та Клинцівська сільради...

Наслідком такої політики держави став Голодомор 1932—1933 років в Україні.

Володимир ПОЛІЩУК, Кіровоград
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ