Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Читайте літературні пам’ятки України!

Матвій НОМИС — про «гібридного» брата зі сходу
16 січня, 2015 - 12:46

В кінці минулого року виповнилася 150-та річниця виходу в світ безсмертного фольклорного зібрання Матвія Номиса (Симонова) «Українські приказки, прислів’я і таке інше». Ця пам’ятка культури хоч і перебувала в «напівзабутті й забороні» двох імперій, та все одно знайшла своє відображення у творчості багатьох класиків вітчизняного красного слова. Та й у наш час — після перевидання 1993 р., справжні шанувальники народної мудрості не уявляють себе без цього духовного скарбу. До того ж, зміст цієї фольклорної антології не просто зрозумілий, а й дуже актуальний для початку ХХІ століття. Дає відповідь на чимало запитань.

Ось, для прикладу, не бандерівські й не «київської хунти» вислови, а мудрість звичайних хліборобів центральної та східної України, занотована півтора століття тому:

«Тату, лізе чорт у хату!» —

«Дарма, аби не москаль».

Москалеві годи, як трясці,

а все одно бісом дивиться.

Москаль тоді правду скаже,

як чорт молитись стане.

Москва сльозам не вірить.

Підпускає москаля (бреше).

Москаля бійтесь, бо він заріже.

Москва люта.

В Москву з грошима,

а з Москви з вошима.

У нього стільки віри,

як у москаля правди.

Служив Москві, Іване,

а вона ж тебе гане.

Од чорта одхрестися,

а од москаля не одмолися.

Їв би москаль сало, та ба!

* * *

Тож, шановні, читайте літературні пам’ятки України — в них не тільки про забуте старе, а й про наше бентежне сьогодення.

Федір ШЕПЕЛЬ, Кіровоград
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ