Діти — радують, місцева влада — розчаровує

Житомирська влада взялася наводити лад у вуличній торгівлі та міському транспорті. Можливо, ці здобутки городяни оцінять згодом, бо зараз є велике незадоволення діями місцевих можновладців, навіть до повного розчарування. Відраду житомиряни знаходять у дітях, у їхніх посмішках, успіхах, спілкуванні з ними. А коли бачиш, як бігає маленька дівчинка, яка    нещодавно через тяжку хворобу навіть стояти на ніжках не могла, — це взагалі ні з чим незрівнянна радість.

Наталя БОРОВСЬКА, депутат міської ради, голова громадської організації «Я — мама»:

— Цього тижня відвідували з волонтерами нашої організації сім’ї, яким ми допомагаємо. Найбільшу радість викликала Софія Станішевська — дівчинка, якій зараз уже 7 років. У неї був рак головного мозку, потім почалася гідроцефалія, дитина взагалі не ходила, навіть не могла стояти, весь час падала. Ми тривалий час збирали для неї кошти, адже на лікування потрібні були великі гроші. Сьогодні Софійка почала бігати, посміхається. Коли я це побачила — була дійсно щира радість, радісна новина. Поганого було багато, але це пов’язано більше з владою. Я вкотре зрозуміла, що той, хто перебуває при владі, може багато чого змінити, багато на що вплинути, у нього є ресурси і можливості для того, щоб допомогти багатьом людям, але він цього не робить. І я дуже розчарована в нашій місцевій владі.

Неля КУМЕЧКО, вчитель початкових класів міської гуманітарної гімназії:

— Зараз триває зовнішнє незалежне оцінювання, беру у ньому участь як представник навчального закладу, ходжу до школи, хвилююся за дітей. А взагалі нічого особливого у моєму житті сьогодні не відбувається: ЗНО, погана погода і закінчуються гроші...

Юрій МОЙСЕЄВ, заступник Житомирського міського голови:

— Взагалі тиждень минув під знаком транспорту: завершили оформлення документів на тендер щодо впровадження одностороннього руху на двох центральних вулицях міста, була зустріч із заступником голови облдержадміністрації щодо виведення з міста приміських маршруток, проводили нараду з місцевими перевізниками щодо встановлення GPS-навігаторів. Зрозуміло, що великого бажання в них немає, тому що це все їхнім коштом. Але ми висвітлили мету цього проекту, пояснили, що це не данина моді, а дійсно потрібно, і будемо наводити в цьому порядок. Я вважаю, що в нашому місті всі маршрутки мають бути однаковими, однакового кольору і вигляду. Також збирав керівників управління торгівлі, інспекції з благоустрою, муніципальну міліцію і правоохоронців двох райвідділів — розробили жорсткий план дій щодо боротьби зі стихійною торгівлею, цей тиждень має стати показовим.

Микола СЮРАВЧИК, проректор Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти:

— Зараз триває акція «Нові стандарти — нова школа», під час якої вчителі обмінюються досвідом, делегації з районів їздять один до одного. Був у Червоноармійському районі, вони приймали освітян Житомирського району. Порадів за те, що в умовах такого поганенького фінансування освіти вчителі багато роблять за рахунок власного ентузіазму, власних сил, шукають кошти. Я навіть не чекав, що так буде. Їздили по сільських школах: вони маленькі, учнів мало, але там спортзал будують, ще щось роблять своїми силами. Заслужений вчитель України з образотворчого мистецтва кладе плитку у дворі школи, бо хоче, щоб було естетично, гарно не лише в його кабінеті, а й до того, як діти зайдуть в кабінет, щоб їм було приємно. Але найбільша радість — приїжджала донька, яка живе в Одесі. Спілкування з нею — то головна радість для мене. А погане — це погода: поїхав у село, а там гроза, буревій, світла немає.

Наталя ІВАНОВА, секретар Житомирської обласної громадської організації «Спілка ковалів Замкова Гора»:

— Порадував лист архітекторів Житомирському міському голові Володимиру Дебою: їм небайдуже те, що відбувається в місті. Дуже влучно вони охарактеризували забудову міста в останні роки — «вакханалія». І приємно, що члени Національної спілки архітекторів не лише критикують, а й пропонують свої знання, свій досвід і вміння, навіть беруть на себе моральну відповідальність за забудову міста. Але маю великі сумніви, що міський голова дослухається до думки поважних архітекторів. Показово, що у Житомирі більше півроку немає головного архітектора. Мабуть, місцевій владі так зручніше. Останнім часом дедалі більше засмучує опозиція: і місцева, і на всеукраїнському рівні — якась вона дуже млява і незрозуміла. Якщо говорити про спілку, то зараз ведемо перемовини щодо отримання великого, серйозного замовлення для наших ковалів, але наперед розповідати не буду, щоб не наврочити.