Не думкам треба вчити, а думати.
Іммануїл Кант, німецький філософ, письменник, антрополог, фізик, бібліотекар, педагог, основоположник німецької класичної філософії

До 150-ліття «Просвіти» та 100-річчя УНР

Дещо про пошуки шляхів у майбутнє України
27 липня, 2018 - 13:15

Не християни ви, Іюди,

цілуєте ви хрест святий;

а хрест народові на груди

щодня кладете ви тяжкий.

Ви гірш Іюди — той вдавився,

ви тими грішми живете,

що меньший брат для вас

трудився,

і брату жить не даєте.

Олександр Кониський, автор Духовного гімну України

...Цього року маємо два чудові ювілеї — 150 років «Просвіти» та 100 років УНР. На жаль, феномен матерної «Просвіти» ще недостатньо відомий широкому українському загалу, а в рідній Галичині — недостатньо усвідомлений. Заснована у Львові кількома священиками та вчителями, «Просвіта» впродовж кількох десятиліть заснувала свої осередки в кожному галицькому селі, містечку, не кажучи вже про міста. Головними завданнями, які поставили перед собою провідники «Просвіти», були духовний, освітній та економічний розвиток села і міста на основі відповідального служіння одне одному в різноманітних коопераціях та кредитових спілках. Головна заслуга в розвитку «Просвіти», безперечно, належала священикам Греко-католицької церкви, які ініціювали створення не лише духовно-культурних програм, а й соціально-економічних інституцій. Тож на початку ХХ століття колись дуже бідний, галицький селянин уже мав можливість експортувати свої молочні та інші вироби в країни Західної Європи, мав свої банки і широку мережу освітніх та професійних закладів. А це створило передумову для реалізації споконвічної мрії українців — своєї незалежної держави — Української Народної Республіки, століття якої ми в цьому році відзначаємо.

* * *

Україна наближається до чергових виборів. Тож настав час нарешті підходити до виборів не з пустопорожніми обіцянками нових-старих «рятівників» України, а з осмисленням засад, завдяки яким можна побудувати «державу-для-людей»! 

Пропоную одному з найавторитетніших видань України започаткувати розгляд концепцій нових суспільних проектів для розбудови справедливого суспільного ладу в Україні.

У цьому зв’язку сподіваюся, що мої роздуми про один з можливих шляхів розбудови дійсно Нової України спричиняться до формування більш відповідального ставлення наших громадян до своїх громадянських та духовних обов’язків.

Розпочну, як на мене, з найважливішого — з необхідності гармонізації, а ще краще, з нормалізації відносин церкви і держави.

Хоча в світовій практиці більшість держав практикує принцип відділення церкви від держави, з точки зору здорового глузду, таке відділення виглядає нелогічним.

Людина і держава, як певні частини цілісного «космічного проекту», теж повинні підпорядковуватися універсальним космічним законам буття. Проте ці закони потрібно знати і їх необхідно дотримуватися. Для людини найповніше закони поводження (Божі закони, моральні закони) були роз’яснені Ісусом Христом у знаменитій Нагірній проповіді та в численних притчах і повчаннях. Для дотримання та поширення своєї науки Ісус Христос створив певну інституцію — Церкву, містичне тіло Христа. Держава як самоорганізація людської спільноти теж відповідно в своїй соціальній, освітній, культурологічній, економічній, екологічній діяльності повинна враховувати Закони Божі.

І саме правильне трактування Божих законів, їх застосування в особистому житті та в суспільних відносинах повинна забезпечувати Церква! У тісному та нерозривному зв’язку з Державою.

Тобто Христова церква бачиться як духовна матриця держави. Так само, як душа людини є її духовною життєтворчою сутністю. І саме тому в Україні потрібно в пошуках своєї самобутності осмислити важливість нерозривного зв’язку Христової церкви і держави. Цей зв’язок може бути забезпечений лише створенням Української християнської держави.

Визначний моральний авторитет для багатьох українців — кардинал Любомир Гузар — у одному зі своїх останніх в житті інтерв’ю з сумом сказав: «...церква не впливає на світ так, як могла би, як мала би впливати. Але я сподіваюся, що ми на початку якогось звороту».

Тому «новий розквіт Христової церкви в Україні», про який моляться багато українців, зможе подарувати нашій цивілізації нових Шептицьких, Сліпих та Огієнків, і тим самим спричинитися до преображення як України, так і земної цивілізації в цілому, в цивілізацію любові. І, можливо, не потрібно робити надзусилля щодо створення «Єдиної Помісної церкви» в Україні, а вірним у своїй діяльності просто розпочати об’єднуватися навколо Христа. Тож християнським спільнотам різних конфесій варто стати духовною рушійною силою певних гілок екологічного, економічного, соціального та культурного просторів для забезпечення їх ефективного розвитку.

Богдан МАКСИМОВИЧ, член-кореспондент УНГА, співголова Львівського осередку Наукового товариства імені Сергія Подолинського, експерт комісії з науки і освіти Громадської ради при ЛОДА
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments