Або думай сам - або той, кому доводиться думати за тебе, відніме твою силу, переробить всі твої смаки і звички, по-своєму вимуштрує і вихолостить тебе.
Френсіс Фіцджеральд, американський письменник, найбільший представник так званого «втраченого покоління» в літературі

«Гарні емоції та світлі люди лікують»

Чернігівці радіють полуниці, дощу і запрошують на «курорт»
15 червня, 2018 - 12:01

У школяриків розпочалися канікули, тож у батьків з’явився клопіт, куди прилаштувати дитину влітку. В області запрацювали різноманітні табори: мовні, патріотичні, спортивні. Річка Десна вже прогрілася настільки, що можна відкривати пляжний сезон. До речі, офіційно міський пляж запрацює в найближчі дні, з 16 червня. І багато хто вважає, що відпочивати в нашому обласному центрі зараз навіть краще, ніж в Одесі.

Олена КОСТРИЦЯ, завідувачка відділу інформаційних технологій та електронних ресурсів Чернігівської міської ЦБС:

— Порадував урожай полуниці, минулі вихідні для мене були насправді «полуничними», радували зустрічі з цікавими людьми. По роботі у рамках проекту «ПУЛЬС» ми провели зустріч у селі Жукотки, там живуть активні люди, які хочуть зробити свою громаду успішною. Прийшли на зустріч, що тривала дві години, а це ж село, город, сіно... таким хочеться допомогти. Порадувало й надихнуло знайомство з бібліотекарем у цьому селі. Бо бачу, як навколо сільської бібліотеки завдяки авторитету бібліотекаря та небайдужості людей відбуваються події, значимі для громади. Вразило приміщення бібліотеки, заквітчане рушниками. Я люблю людей, які прикрашають цей світ. Здивувала «Світличка» в будинку культури, де багато різних цікавинок і можна зробити невеличку фотосесію. Минулого тижня в мене було відчуття, що я роблю маленьку, але таку важливу справу в рамках проекту «ПУЛЬС», ми допомагаємо простим українцям зрозуміти, що таке самоврядування, що означає брати участь в ухваленні рішень, розповідаємо про повноваження голів ОТГ, старост, депутатів і хто головний в громаді. А засмучували певні побутові проблеми, тривожили звістки зі сходу України.

Юлія НІКОЛАЄНКО, громадська діячка, Чернігів:

— Цей тиждень видався напрочуд вдалим. У суботу порадував фестиваль, проведений у сквері імені Богдана Хмельницького, — Chernihiv Salsa Orchestra Fest. Шалена енергетика, драйв і можливість долучатися до майстер-класів усім охочим зробили свою справу. Цього ж дня я мала першу в своєму житті фотосесію. Це було надзвичайно легко, цікаво, година промайнула, мов мить. А ще зустріч з однокласниками, звісно, викликала особливі емоції, спогади...

Що засмутило? Поїхали з друзями в неділю до Києва потанцювати сальсу на арт-причалі. Приїхали, а в організаторів зламалась апаратура. Та, зрештою, таки знайшли заклад, де змогли насолодитись музикою і танцями. Все на краще!

Cергій ІВАНЕЦЬ, декан факультету електронних та інформаційних технологій Чернігівського національного технологічного університету:

— Порадувало, що буквально у вівторок випустили магістрів. Гарні і талановиті студенти. Всі вже працюють. Деякі пішли в науку — мають закордонні публікації та реальні розробки, що знаходять застосування як в Україні, так і за кордоном. Засмучує, причому постійно: невігластво і звичайне нехтування своїм життям пішоходів та велосипедистів. Особливо останні зневажають правила дорожнього руху, їдуть на червоне світло, а вночі — взагалі без ліхтариків. Бачив на власні очі, як цього тижня жіночка на велосипеді «вилетіла» на пішохідний перехід і помчала далі. Водій ледве встиг зупинитись! Я голосно їй в спину «пояснив» правила дорожнього руху з усіма епітетами. І це ж не підліток. Це доросла людина. Бракує слів.

Анна ПАРУБЕЦЬ, директорка Музейного комплексу Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя:

— Дуальність цього світу іноді проявляється досить яскраво... Два місяці роботи нон-стоп завершилися для мене захворюванням, яке просто звалило з ніг. Для мене як для людини, яка не була на лікарняному років п’ять, це була справжня катастрофа. Проте, мабуть, організм у такий спосіб натякнув, що треба інколи відпочивати. Я зовсім не люблю хворіти й лікуватися, тому настрій, стан і самопочуття були далекі від радісних. Але Всесвіт і закони світобуття — мудрі. Наприкінці тижня мене включили до складу ніжинської делегації, що брала участь у етнофесті в Національному заповіднику «Глухів». Довго вагалася: їхати чи ні, бо ще не зовсім одужала, та й настрій був не дуже. Та поїхала й жодної хвилини не пошкодувала! По-перше, я була частиною творчої, веселої команди ніжинських майстрів та музейників. По-друге, вразила тепла, доброзичлива, креативна атмосфера фестивалю та заповідника. Ну, а потім були екскурсії Глуховом, Чернечі джерела, Батурин, Сейм... У результаті повернулася додому втомлена, але... дужа! Те, що гарні емоції та світлі люди лікують, перевірила на собі! Й ще раз впевнилася, що життя має різні боки, й всі їх треба навчитися приймати!

Інна ЧЕРЕВКО, Co-founder і викладачка в приватній мовній школі, Чернігів:

— По-перше, порадував довгоочікуваний, хоча й дуже короткочасний дощ. Чекали на нього давно! А ще ми розпочали першу зміну літнього англомовного табору для дітей та підлітків «Майстерня Успіху»! І познайомилися з реально крутими прогресивними компаніями, які працюють у нашому місті і чиї здобутки відомі далеко за межами країни. Вкотре переконалася — Чернігів надзвичайний! І нарешті, в нашому мікрорайоні зробили нову сучасну дорогу! Для мене як для водія це подія року!

Олександр КРАСНОГОР, голова регіонального осередку ВГО «Академія нотаріату України», нотаріус:

— Дуже радію тому, що вода в Десні вже тепла! І можна купатися в рідному Чернігові, який з кожним днем стає дедалі красивішим, чистішим, охайнішим. Радію, що можна гарно відпочивати на берегах Десни, на нашому пляжі і не їхати кудись в іншу державу чи інше місто. Нікого не хочу образити, але на мій суб’єктивний погляд, у нас зараз набагато краще, ніж, приміром, в Одесі: і вода чистіша, і природа краща.

А серед питань, що найбільше хвилюють, на сьогодні головними є: «Коли в країні закінчиться війна? Коли перестануть гинути наші хлопці? Коли буде мир? Коли стабілізується економіка, коли у людей будуть гідні заробітки і вони перестануть шукати роботу за кордоном?» Звичайно, турбує та обурює наших пенсіонерів (а в мене мама пенсіонерка) низька пенсія — зараз мінімальна пенсія удвічі менша від мінімальної заробітної плати, такого ніколи раніше не було! Дуже прикро, що рівень життя в Україні за останні роки значно погіршився.

Вікторія СИДОРОВА, Чернігів
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments