«Генетико-історичні» вишукування пана Чубайса
Здається, гра в «острів- півострів» стає класичною забавою українських та російських політиків. Проблема вирішення правового статусу Криму плавно переростає в питання про поділ острова Тузла. Невирішені ще російсько-українським договором проблеми поділу територій з часом стали приводом до взаємних обвинувачень у провокації, ігноруванні національних інтересів.
За останні два тижні український читач отримав величезну порцію думок експертів щодо поділу Керченської протоки та екскурсів у історію міждержавних стосунків України і Росії. Причому хронологія далеко не обмежувалася політикою Петра I чи Катерини II, Крайового Кримського уряду Сушкевича та Хрущовим. Новітні події навколо Тузли отримали тлумачення й з точки зору сучасного геополітичного розташування України та інтеграційних процесів з країнами НАТО та ЄС. І це далеко не повний перелік тем, порушених учасниками гри «острів Тузла».
Кожен політик вважав за потрібне проаналізувати та охарактеризувати ситуацію в Керченській протоці. Не обійшов це питання й А.Чубайс, який висловив свою думку в нещодавно завершеному інтерв’ю он-лайн. «Важко вигадати щось примітивніше та найменш ефективне», — коментує зведення дамби в районі о. Тузла та його наслідки для вирішення територіальних проблем А.Чубайс. Отже, гра в «острів Тузла» не настільки імпонує відомому російському політику, як питання Кримського півострова. На запитання одного з учасників інтерв’ю он-лайн: «Чи можливо шляхом тиску на Україну повернути Крим, наприклад, перекриваючи газ?» — А.Чубайс (цікаво, політик якої школи так би поступив?) дивується: «Навіщо перекривати? Слід діяти навпаки: не «перекривати» — а «давати». Рецепт А. Чубайса простий: підтримувати російський бізнес (враховуючи «традиційні зв’язки із Кримом») і допомагати йому розвиватися. «Це означатиме те, що Крим стане більше російським, ніж він був коли-небудь до цих пір», — переконаний А.Чубайс. Даруйте, а з яких часів взагалі можна вважати Крим російським? Цікаво, звідки проводить «генетичну належність» півострова російський політик. Чи не з часів Київської Русі? Чи, може, спорідненість знайдена з племенами хозар, містами-колоніями греків? Або ж території Тмутараканського князівства (до якого належала і половина півострова Крим) вважаються російськими? Факт подарунку Таманського півострова і частини Криму Катериною II козакам, маловідома боротьба так званого Крайового Кримського уряду на чолі з генералом Сушкевичем за автономні права (якщо про наявність таких у 1918 році взагалі можна говорити), жест на підтвердження єдності, зроблений Хрущовим, — взагалі не беруться до уваги при визначенні юридичного статусу не лише Криму, а й інших «спірних» територій в Керченській протоці.
Проте повернемось до гасла А. Чубайса про «оросійщення» Криму шляхом підтримання російського бізнесу, що є безпосереднім кроком до втілення доктрини побудови «ліберальної імперії», проголошеної самим Чубайсом. Виходить непогано — в Криму процвітає промисловість. Лише одне «але». Що робити українським підприємцям та управлінцям, коли російські колеги поширюватимуть свій вплив на території автономного утворення нашої держави? Може, гордо піднявши голови, залишити ринок Криму і новозбудованою дамбою покрокувати до генетично рідних нащадків козаків на Кубань, щоб вона стала «більш українською, ніж була коли-небудь до цього»?
Чи не заважає Росії гра в «острів-півострів» навести порядок у внутрішньому житті країни. Вибачте, але коли в Пермській області (і, певно, це не єдиний прецедент) селяни через необізнаність та неосвіченість зрізають стовпи з електропроводами у себе на полях і жаліються на те, що «Чубайс відключив світло», то не про побудову ліберальної імперії та зазіхання на Крим повинна йти мова. А що вже говорити про острівець у Керченській протоці?
Сама доктрина А.Чубайса щодо ліберальної імперії викликає політичну оскому. Скільки вже імперій було (і союзів). Слід завжди пам’ятати чудовий вислів: «Історія повторюється двічі: один раз як трагедія, а другий — як фарс».
