Європейські міфи і наша реальність
Мій харківський товариш і однокурсник порушив цікаву тему. І дуже актуальну, особливо перед інтригою у Вільнюсі. Йдеться про різницю культурних фундаментів, яка є однією з базових причин нашої «неєвропейськості»... Доречно згадати, що в основі світогляду кожного народу лежить міфологія. А вона складається з окремих міфів. Вони своєю чергою є історичною необхідністю, і переживаються як буття. І вони ж виступають як форма колективної свідомості. І власне від міфів виникли основи мистецтва, політичної діяльності, перші європейські правові норми.
Їхні персонажі і мотиви народилися на землях кельтів та вікінгів з одного боку, а з іншого — на землях древніх греків та римлян. Пристосовані в часи Середньовіччя, вони існують й нині та є невід’ємними від європейської культури і життя. Наприклад, міфи про короля Артура дали три образи, що склали загальний тип європейця: Персиваль — уособлення чеснот християнства; Ланселот — лицарського ставлення до жінки; Галахед — чистих, безгрішних помислів. Над ними символ життя і відродження — чаша Грааля. На цьому ж склалась і європейська естетика. А вічне прагнення до знань втілилося в образі доктора Фауста, який, рухаючи європейським континентом, набував героїчних рис. І давав тему для створення музики композиторами з різних частин Європи. Не менш популярною була тема Летючого Голландця з епохи морських відкриттів, що надихала романтиків.
Щоправда, є кілька мотивів та персонажів, що розроблялися й українськими авторами. Це легенда про вічного шукача пригод (часто аморального молодця) Дон Жуана. Неперевершена Леся Українка у п’єсі «Камінний господар» дала нове трактування образу Дон Жуана. Найвизначніший Іван Франко надав європейській легенді про Хитрого Лиса «нашу національну подобу» у своєму творі «Лис Микита». Це, власне, місточки, що ведуть до загальноєвропейської міфологічної бази, але по них мало хто ходить з нашого боку. Ми вирощені на іншій, ніж європейці, міфології. І тому почуваємось не завжди затишно у спільному домі під назвою Європа. Але ж це наш дім, й жити в ньому — нам. Отже, і рухатися по цих «місточках» інтенсивніше.
