Країна «Дня»

Сьогодні газета «День» відзначає своє перше десятиріччя. Десять років «Дня» — це клуб своїх експертів та читачів, які стали активними учасниками процесу обміну інформацією та думками; щорічні міжнародні фотоконкурси, де можуть брати участь як професіонали, так і аматори; постійні історичні сторінки «Україна Incognita» й «Історія та «Я»; книжкові проекти газети; читацькі конференції та співпраця з університетами. «День» завжди намагався разом зі своїми співрозмовниками осмислити сьогодення й можливе майбутнє країни, новітню історію в постатях і характерах. За роки існування нашої газети гостями редакції були спортсмени й міністри, лідери партій та посли інших країн, письменники та керівники телеканалів, філософи й чиновники. Ті люди, які не тільки займають ключові посади в державі, але й своїми особистими досягненнями дуже багато зробили для країни. Напередодні ювілею газети пропонуємо всім її читачам та друзям розповісти про свій «День» та свою країну.
1. Ваш погляд на роль «Дня» в новітній історії України.
2. За якими іменами, рубриками в «Дні» ви слідкуєте?
3. Хто з гостей «Дня» за роки вашого спілкування з газетою став для вас несподіваним відкриттям?
4. Які з порушених на сторінках газети тем ви найчастіше обговорюєте з рідними та друзями?
5. Якою постає Україна на шпальтах «Дня»? Наскільки, на ваш погляд, наша сучасна держава звільнилася від негативного досвіду радянської системи?
6. Чи вплинув «День» на ваше світосприйняття? Якими є ваші особисті надії та сподівання на найближче майбутнє?
7. До десятиріччя газети виходить шоста книга із серії «Бібліотека газети «День» — «Мої університети» Лариси Івшиної. Що ви думаєте про цей видавничий проект?
8. Розкажіть трохи про себе та про те, як розвивалися ваші стосунки з газетою «День».

Продовження. Початок у «Дні» від 9.08.06

«ДЕНЬ» — ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЛІТОПИС ЧАСУ»

1 Знаєте, я завжди вважав «День» унікальним виданням в Україні. Бо це — єдина газета, яка виходить трьома мовами, аналогів цьому немає в нашій країні. Але люблю я її звісно не за таке рідкісне достоїнство, а за те, що вона наша за своїм духом, українська. Хіба не переконливий доказ тому — влаштований газетою збір книжок для знищеної в результаті пожежі бібліотеки в селі Чорнухи? Назвіть, хто ще, окрім вашої колеги Ольги Герасим'юк з телеканалу «1+1», доклав організаційних зусиль, щоб відновити бібліотеку на батьківщині нашого світоча Григорія Сковороди? Нема таких. А візьмемо видання книжок із серії «Бібліотека газети «День»? Або організацію вами міжнародних фотоконкурсів? Чи інші корисні журналістські ініціативи гуманітарного спрямування? Жодна газета у нас з вами тут не спроможна конкурувати. Вже навіть із наведеного добре видно: роль вашої газети у нашому житті велика, а поступ зростаючий. Загалом кажучи, «День» — журналістський літопис часу, який залишив у спадок безліч цікавих публікацій. За ними можна вивчати новітню історію Української держави, бачити, як вона твориться й розвивається. Вони, безумовно, пізнавальні та корисні не лише для широкої читацької аудиторії, а й для людей, наділених державною владою.

Згадаймо хоча б, як торік узимку газета «День» аргументовано доводила Президенту України важливість невідкладного створення всеукраїнського круглого столу взаєморозуміння. На превеликий жаль, глава нашої держави чомусь не збагнув тоді практичну цінність серйозних порад, висловлених йому окремими партіями, вченими, політиками. Якби він вчасно їх врахував, наслідки управління державними процесами, думаю, були б у нас значно кращими. Невже у Польщі, яку Президент так полюбляє відвідувати, йому не розповідали про набутий поляками у цій справі власний досвід? Зокрема про те, що засідання їхнього круглого столу, які наприкінці 80-х років минулого століття тривали у Варшаві протягом п'яти (!) тижнів, здійснили в сусідній країні такий величезний вплив на політичне життя, що після цього воно відразу ж набрало нових позитивних обертів. Хто ж так довго перешкоджав вирішенню цього нагального питання? Приклади матеріалів з «Дня», важливих для «власть імущих», можна було б продовжувати наводити.

Що в газети попереду? Нескінченно довге майбутнє. Дорогі журналісти «Дня»! Бережіть високий громадський статус шанованої в Україні газети. Зміцнюйте й надалі її репутацію, а таланту та уміння вам для цього не займати.

З першим 10-річчям тебе, «День»! І хай читач ніколи в тобі не розчаровується!

2 За цікавими, тими, що збагачують духовно, дають поштовх до роздумів. Немає можливості називати всіх таких авторів, численні рубрики — для цього не вистачить просто місця. Скажу лише декілька слів про одну, властиву тільки вашій газеті, рубрику — це «Соціологічна служба «Дня». В кожному номері з великою увагою дивлюся вміщену там статистику з досліджень соціологів. Задля розширення своїх уявлень про українське суспільство, а також самопізнання. Раджу й іншим так робити. Пізнаваймо себе! Можливо, це не відкриє нам істини, а все ж впорядкує наше життя, а це для кожного і завжди — найзлободенніша справа.

3 Ми повинні уклінно подякувати редакції за запрошення до себе поважних гостей. Зверніть увагу: деякі з них — найбільший скарб не лише України, а й всього людства. Так, несподіваним відкриттям для мене в квітні поточного року стала розмова Дмитра Десятерика з киянином Анатолієм Кокушем, творцем унікального кінообладнання, яким сьогодні знімає фільми весь світ. Він — генеральний директор і фундатор української компанії «Фільмотехнік», яка в 2006 році отримала від Американської кіноакадемії два так звані технічні Оскари за створення найкращих операторських кранів «Авторобот» і «Каскад». А хіба, скажіть, тут не варто згадати Віталія Абліцова? Зокрема, його недавній суперрозворот під звабливою назвою «Що означає бути патріотом?» Мабуть, не одному мені ця робота запам'яталася.

4 З рідними та друзями часто обговорюємо газетні матеріали, що викликають позитивні емоції. Чому? — запитаєте. Справа тут, мабуть, у тому, на що свого часу звернув увагу німецький філософ Людвіг Феєрбах: «Якщо ви хочете зробити людей кращими, зробіть їх щасливими; якщо ж ви хочете зробити їх щасливими, то ідіть до джерел будь-якого щастя й радості — до почуттів». Дуже точно, по-моєму, підмічено. І ще — тепер вже про негативні відчуття. У нас останнім часом також точилося багато жвавих розмов стосовно аморальних фактів політичної зради, які відомі всій країні. Знаєте, ми навіть спробували вивчити, що думали з цього приводу класики, представлені в різноманітних збірках афоризмів. Так от, про зраду та зрадників моїм знайомим імпонують два наступних крилатих вислови: 1. «Не любити — справа серця, зраджувати — справа честі» (Ірина Вільде); 2. «Жодна розумна людина ніколи не вважала за можливе довіряти зраднику» (Марк Тулій Ціцерон). Тобто в житті є цінності, які не піддаються фінансовій оцінці, — це совість, честь, любов, вірність... Пам'ятаймо: вірність — це основа буття на землі.

5 Україна на шпальтах «Дня» постає у формі щоденника. Так, так. Кожен газетний випуск — це по суті щоденний реєстр тих вчинків і помислів наших сучасників, про які редакція може згадувати, не червоніючи. Це якщо говорити дуже спрощено. Взагалі ж для мене, як патріота своєї держави, значно вагомішим є інше відчуття: Україна насправді краща, ніж її репутація. Питання це, по-моєму, настільки серйозне, що заслуговує на те, щоб вивчити його більш досконально, тут слід дійти до деталей. Чому б, скажімо, «Дню» за це не взятися?

Ще ви запитуєте, наскільки наша сучасна держава звільнилася від негативного досвіду радянської системи? Я так би про це сказав: дещо вже зроблено. Найбільші гальма на цьому шляху — консерватизм, що є дуже складним явищем, низька якість управління, а також невігластво.

6 Без вагань відповім: безперечно, «День» вплинув. Людина з такою хорошою газетою в руках не може бути поза її впливом. Крім того, процес читання завжди формує читача. Це — аксіома, що не потребує особливих доказів. Мої особисті надії та сподівання є оптимістичними. Правда, мушу визнати — мені вельми до вподоби ось які слова англійського філософа та історика Томаса Карлейля, що варті загальної уваги: «Наше головне завдання — не зазирати в туманну далечінь майбутнього, а діяти зараз у напрямку, який нам видно».

7 Погодьтеся, ми мало даруємо з того, чим володіємо. Коли ж автор дарує частину себе — то справді щедрий дар! За це читачі, особливо молоді, пані Івшиній щиро будуть вдячні. Що ж стосується мене особисто, то чим більше часу сам я читатиму книгу «Мої університети», тим Лариса Олексіївна, думається, ставатиме в моїх очах ще більш гарнішою. Адже нове автобіографічне видання виконуватиме роль своєрідного дзеркала для її душі. Правда, правда! Яку книжку із серії «Бібліотека газети «День» хотілося б побачити наступною? Якщо мати на увазі ваш редакційний досвід і потенціал, то вам під силу підготувати та випустити збірник української афористики. Нехай вперше впорядкована вікова мудрість українців заговорить державною мовою! Така моя пропозиція редакції «Дня». Зробіть добру справу! А допомогти укласти названу збірку вам, на мою думку, спроможні ваші друзі-студенти з Острозької академії. Ця книга не просто стане окрасою домашніх бібліотек, читачі знайдуть в ній джерело естетичного задоволення й багату поживу для розуму, вона допоможе їм збагнути неперехідні істини.

8 Мої стосунки з газетою розвиваються на принципах взаємної поваги та шанування, що обом сторонам приносить певне задоволення. Радий, що позаторік в редакції підтримали мою ідею провести акцію «Діти зауважують усе», запропонувавши школярам присилати до газети відповіді на запитання «Яка антигромадська поведінка дорослих хвилює дітей?» Пам'ятаєте незабутній «Список Ганни»? Він був на титульній сторінці часопису. Пишаюся, що заслужив похвали, ставши лауреатом літературного конкурсу «Український герой». Вдячний газеті за публікацію матеріалу «Україна — Батьківщина шести Нобелівських лауреатів», який, знаю, чимало читачів зацікавив. Також задоволений тим, що редакція таки надрукувала мою роботу «Ціна величі — це відповідальність», присвячену державним лідерам. Ми просто зобов'язані іноді нагадувати їм, як треба управляти державою, а не ставати заручниками їхньої політики, їхніх суперечок та конфліктів. Про наші взаємовідносини з редакцією можна було би й далі розповідати. Та, гадаю, для відповіді на анкетне запитання вистачить і наведених фактів. Сподіваюся на подальше плідне співробітництво з «Днем». Ще раз зі святом вас, шановні добродії!

З повагою Юрій КИЛИМНИК, кандидат філософських наук, давній прихильник і автор «Дня», Київ

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАМЕРТОН КРАЇНИ»

1 «День» з самого початку свого існування привернув до себе увагу — як розумна газета для розумних людей. Безперечно, у наш цинічний час ця місія важка й «немодна», проте «Дню» таки вдається вже 10 років бути своєрідним «інтелектуальним камертоном» країни. Газета не лише підтримує у своїх читачів інтелектуальні смаки — вона ці смаки формує. Не в останню чергу завдяки «Дню» у нас з'явився новий прошарок у суспільстві (можливо, він не надто чисельний, але головне — не кількість, а якість) — небайдужі громадяни своєї країни.

2 Кожен журналіст «Дня» — самодостатня особистість, тож із інтересом перечитую матеріали багатьох авторів. Але найулюбленіші все ж є. Схиляюся перед мудрістю Клари Гудзик, знімаю шляпу перед неповторним стилем Дмитра Десятерика, насолоджуюся історичними паралелями Ігоря Сюндюкова. А ще — з особливою цікавістю читаю політичні аналізи Наталі Ромашової, разом з якою свого часу мав приємність працювати в одній з житомирських газет.

3 За десять років гостей «Дня» було так багато і це були настільки різні люди, що важко виділити когось окремо. Проте все ж найцікавішими для мене виявилися бесіди з Оксаною Пахльовською та Євгеном Марчуком. Вразили висока інтелектуальність та непідкупний, розумний патріотизм. Слова «справжні українці» — саме про таких людей.

4 Найсильніші матеріали у «Дні» — це політична аналітика. Іноді предметом захоплення та обговорення стає вже сам заголовок матеріалу. Ніколи не лишають байдужими Вічні Істини, майстерно вплетені у матеріали Клари Гудзик. Майже «рідними» є шпальти «Україна Incognita» й «Історія та «Я» — адже за освітою я історик. А ще — майже кожен номер дарує зустріч з творчістю геніального художника Анатолія Казанського, який продовжує жити на сторінках рідної газети. Спасибі за це «Дню».

5 На шпальтах «Дня» Україна постає передусім МИСЛЯЧОЮ КРАЇНОЮ. Це країна, яка має великий інтелектуальний потенціал. Країна, де існує розмаїття думок та поглядів. Країна, яка може і хоче бути європейською. Країна, яка має велику історію і велику культуру. В Україні «Дня» хочеться жити і міняти її у кращий бік — подалі від рудиментів тоталітаризму, які ще трапляються у багатьох сферах життя.

Можливо, Україна, яку ми бачимо у «Дні», — це поки що КРАЇНА МРІЙ. Але навряд чи щось завадить нам, читачам газети «День», зробити все від нас залежне (а ми це можемо), щоб ці мрії рік за роком, крок за кроком ставали реальністю.

6 Я познайомився з «Днем», 18-річним студентом. За роки, що минули, газета допомогла мені змінити юнацький максималізм на розважливість й толерантність. «День» навчив мене дивитися на політиків без рожевих чи чорних окулярів. Завдяки «Дню» я заново полюбив історію України та набагато глибше став сприймати українську культуру. Головне ж, що дав мені «День», — це можливість висловити власну позицію, а значить — бути почутим у суспільстві. Можливо, завдяки й моїм скромним публікаціям у «Дні» країна трішечки змінилася на краще.

7 Маю у домашній бібліотеці всі п'ять попередніх книжок «Дня». З нетерпінням очікую на нову книжку — «Мої університети» Лариси Івашиної. Наступного ж року, на мій погляд, було б доцільним видати книгу під умовною назвою «Україна від краю до краю» — з матеріалами про «малі великі міста-села» нашої держави. Адже саме у невеличких містах і селах творилися найвеличніші сторінки нашої історії, тим паче що статей на цю тематику у «Дні» назбиралося вже багато.

8 Мені 28 років, працюю власним кореспондентом газети «Експрес» в Житомирській області. Ще восени 1996 року у величезному газетному морі знайшов щойно запалений маяк «Дня», й відтоді ми разом. «День» дав мені путівку в журналістику — саме тут вийшли перші мої матеріали. Нині маю вже шістдесят опублікованих у «Дні» статей, чим дуже пишаюся. Кілька разів перемагав у читацьких конкурсах «Дня», результатом яких стало знайомство з журналістами газети й особисто з Ларисою Олексіївною Івшиною.

Щиро вітаю всіх днівців та всіх читачів з ювілеєм улюбленої газети.

Жодного дня без «Дня»!

Сергій БОВКУН, Житомир

«ДЯКУЮ, ЩО ВИ РОБИТЕ ТАКУ ЗМІСТОВНУ ГАЗЕТУ!»

1 Без сумніву, редакція не обходить жодної «гарячої теми». Це — добре!

2 Лариса Івшина, Сергій Кримський, Клара Гудзик, Дмитро Десятерик, Костянтин Рильов, Марія Матіос.

3 Джеймс Мейс, Сергій Кримський, Дмитро Десятерик, Віра Загородня, Костянтин Рильов.

4 Влада, громадянське суспільство, освіта, правоохоронці, законотворчість, законослухняність. Проте, на мою думку, в газеті недостатньо висвітлюються проблеми освіти та людей похилого віку.

5 Україна дуже повільно звільняється від негативного досвіду радянської системи. Низька загальна культура населення, стереотипи, бюрократизм, збагачення будь-якою ціною — все ще мають місце в нашій державі.

6 Вплинув і впливає своєю громадянською позицією. Сподівання — песимістичні.

7 Вітаю «День» з виходом нової книги! Це — ваші перемоги.

8 Років 8—9 газету передплачувала. Потім почала купувати в кіосках, бо хотіла вже зранку мати «свіжу газету». Дякую, що ви робите таке змістовне видання! З ювілеєм!

Лідія ЗАВІРЮХА, Київ

1 Роль «Дня» в новітній історії України — визначна.

2 Слідкую за багатьма іменами. Та й варті уваги матеріали є в різних рубриках.

3 Здається, звали цього офіцера Віктор Росоманський. Він утвердив думку, що алгоритм об'єднання України — професійна етика, адекватна реакція суспільства на надзвичайні ситуації.

4 Порушені теми у «Дні» — додаткові аргументи для формування власної позиції.

5 Україна постає занедбаною: один негативний досвід змінює інший.

6 У змаганні за Україну може і повинен стати народ. Лише за такої умови Україну приймуть у світі.

7 Хотілося б, щоб світ побачила книга під умовною назвою «15 років незалежності: здобутки і втрати».

8 55 років, киянка. Постійний читач «Дня».

Софія БАРТКІВ, Київ

«ДЕНЬ» «ВИТРУШУЄ» ДУХОВНУ Й ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ «ДРІМОТУ»

Шановна редакція газети «День»!

Дозвольте й мені, одному з численних ваших читачів і щирих поціновувачів неординарного часопису, долучити й своє привітання з нагоди десятирічного ювілею. Насамперед, побажав би авторитетному виданню, хоч як «вульгарно» й не зовсім високопарно це звучатиме, фінансової спромоги, бо все інше у «Дні» назагал потребує тільки подальшого вдосконалення і «полірування». Залишайтеся й надалі таким високодуховним і високоінтелектуальним виданням, яким воно виформувалося і утвердилося в очах інтелігентного споживача в хорошому розумінні впродовж непростого десятиліття.

1 Нині вже й не уявиш вітчизняний ринок ЗМІ без усього лише десятирічного «Дня», настільки вагоме його друковане й електронне слово. Питома вага матеріалів вашого видання дорівнює золоту в ранкових оглядах української преси, кожен з них неодмінно виокремлює думку, коментарі, погляд «Дня» на події в Україні, світі, суспільні тенденції. Один лише цей факт дає змогу констатувати, яку помітну роль газета відіграє для нашої молодої держави, котра старша за «День» усього-на-всього на 5 років. Часопис, вочевидь, найоб'єктивніше в Україні інформує читача, розтлумачує йому через аналітику політологів, державних мужів, науковців, визнаних авторитетів, безсторонньо добирає до спілкування цікавих співрозмовників, хай навіть і одіозних в очах тих чи інших передплатників. Гадаю, серед них велика гама політичного спектру, але більшість із них у душі патріоти України й не тільки в територіальному сенсі. «День» — толерантне видання, «вуха» котроїсь із політичних сил не стирчать явно зі шпальт. Приємно, що часопис посутньо відстоює демократичний вибір нашого народу, ненав'язливо переконує в його перевагах. Багато можна висловлюватись із цього приводу, деталізуючи загальну картину. У мене ж «День» асоціюється з комп'ютером, що безнастанно фіксує найістотнішу інформацію на жорсткий диск історії — позитивну й негативну, з чого і вишиковуються «Дні» у роки, десятиліття, сподіватимемось, і віки.

2 Власне, рубрики не відстежую, виділяю для читання або перегляду ті матеріали, які найбільш актуальні, цікаві на даний конкретний момент. Під якою «шапкою» — не має значення: політика, культура, спорт, економіка (якщо доступно й популярно)...

3 Відкриттям для мене, мешканця глибинки, завше є висловлювання та міркування професора Кримського. Саме він допомагає осмислити загальні тенденції розвитку світової спільноти й українства зокрема, об'єктивно, безсторонньо, глибоко, зрозуміло не тільки професійним філософам. Інші ж такого масштабного враження не залишили, хоч кожен по-своєму цікавий співбесідник, досвід і мудрість їхні повчальні.

4 Звичайно, обговорюються найчастіше «гарячі» теми, якими в Україні останнім часом є політичні. Коментарі, погляди теперішнього «Дня» зазвичай поділяю, намагаюсь їх інтерпретувати й адаптувати на периферійний грунт, позаяк на ньому буяє примітивний і вульгарно прагматичний підхід. На місцях маніпулювати масовою свідомістю ще вдається надзвичайно легко з усіма позитивними й негативними наслідками. То більшість «помаранчева», то враз набуває регіонального відтінку.

5 Україна на шпальтах «Дня» постає такою, якою вона і є насправді: неоднорідна, стулена з протиріч політичних, ідеологічних, регіональних, генетичних і ментальних, що й зумовлено самою історією. Які тільки народи по цій землі не топтались, залишаючи неодмінно слід у генах. Зрештою, у «Лебединій зграї» Василя Земляка про це сказано. Ваше видання, враховуючи притаманну найбільше саме йому неупередженість, фіксує факт засобами публіцистики, включаючи й історичні дослідження, й розвідки на любителя. У цьому саме і неповторна як для української журналістики заслуга вашого часопису.

Від негативного досвіду наша сучасна держава ще довго буде звільнятись. Може, підприємництво й пішло вперед, а от на місцях у гуманітарній сфері — ступор. Деталізувати просто боляче й собі на шкоду, повірте. Якщо в центрі існує відносно безцензурна преса, то на периферії... Є тут такі журналісти, що не уявляють своєї діяльності без вказівного перста, ревно боронячи цензуру і не усвідомлюючи до кінця, для чого взагалі існують у сучасному витлумаченні ЗМІ. Роздержавлення такі бояться, як судного дня, — стануть ураз невостребуваними. А яка освіта? Та медалістів 150 %. Уперше за 10 літ передплату в міську бібліотеку так обмежили, що в другому півріччі вона не одержує вашого видання та низки інших, котрі зазвичай мали традиційно своє місце на полицях. Бачте, бюджетні кошти економлять. І на чому?

6 Не можу сказати, буцім «День» суттєво вплинув на моє світосприймання. Втім, чому ж: розширює кругозір, поглиблює розуміння суспільних процесів. Тобто сприяє вдосконаленню. На шпальтах завжди знаходиться співзвучне, закличне, що будить думку, освіжає погляд, «витрушує» духовну й інтелектуальну «дрімоту». Надії й сподівання ж пригасли на невизначений час після метаморфози показушно безкорисливого, порядного й чесного політика М... Переглядав його кишенькову «СВ» й дивом дивувався, як світ перевернувся: «чорними» для затравки залишилися два К, більшість же тих, кого раніше листами читачів нещадно шпетили, враз оббілили, щойно з подачі останніх М... одержав жадану посаду. Вельми дражлива для мене й моїх друзів ця іпостась, ніяк не отямимось.

7 От прочитаю «Мої університети» Лариси Івшиної, теперішньої Лесі Українки в публіцистиці, тоді, напевне, й з'явиться предметне побажання, яку тему і якого автора пропонувати в серію «Бібліотека газети «День».

8 Часопис «День» читаю з 1998 року, бо сподобалось, як оперативно тримала зв'язок із читачами Наталія Лігачова (радий, що вона редактор іміджевого журналу «Телекритика», але жалкую, що поза «Днем»), як по- новому, на європейський кшталт працюють у газеті журналісти, як «День» підносить інтелектуальну працю, подаючи її зразки, як привчає до толерантності, журналістської культури в широкому сенсі, як глибоко проникає в сутність чи то політики, чи то буденних і тривіальних на перший погляд речей, подій, як уважно відстежує суспільні тенденції, яким оригінальним і «м'яким» стилем володіють його працівники, що навіть Тетяна Коробова на шпальтах «Дня» не опускалася до тотальної вульгарщини й арго, як нині... Не буду продовжувати, щоб не відбирати часу в журналістів, яким би побажав натомість успішно підготуватись до ювілейного, ну, хоча б застілля. Коли дозволяв час і фізичне здоров'я, брав участь в анкетуваннях «Дня». Газету періодично передплачував, але переглядав регулярно. Нині — передплатник, бо інші видання однобокі або поверхові, а часи тривожні для українства, треба не дати себе піддурити, як вчинили «рожеві». Після п'ятирічної перерви, завдяки підтримці й допомозі однокласників, опанувавши Microsoft Office XP, можу вже викладати, що думаю, на папері, на моніторі. Знайшов час і відчуваю моральний обов'язок просто по-людськи засвідчити вдячність газеті, яка сприяла помітному окультуренні і європеїзації принаймні моєї скромної особи.

Прикро, що «День» надходить до нас із затримкою на добу, що він недешевий (розумію, інтелектові треба щось офірувати, інакше не виживе), що комп'ютерний переклад українською спричиняє «ляпи» почасти в кожному номері, як і недосвідчені автори мають гріх (в кореспонденції про Сорочинський ярмарок І. Кононенко голову Полтавської ОДА, знаного політика Асадчева, перехрестила на Осадчого, а може, то знову провина комп'ютера, його «пуризм»).

З щирою і глибокою повагою Олексій ПОЛИВ'ЯНИЙ

1 Важко сказати. Може, слід заснувати рубрику про дієвість публікацій на різні теми!

2 Слідкую за публікаціями Ігоря Сюндюкова на шпальті «Історія та «Я» та щотижневою колонкою Клари Гудзик.

3 Микола Селюк. Бо мені свого часу забракло наполегливості у відстоюванні своїх професійних прав

4 «Історія та «Я», «Пошта «Дня».

5 Дуже, повільно: звільнилася хіба що відсотків на 30.

6 Ніяк не вплинув. Звичайно, сподіваюся, що щось зміниться на краще.

7 «Гетьмани Українського козацтва» — від О.Дашковича та Г.Вишневецького до П.Скоропадського.

8 Вік — 51 рік, журналіст, спочатку просто читач, тепер, сподіваюся, — один із співавторів.

Анатолій ПОГРІБНИЙ м. Городище, Черкаська область

«ГАЗЕТА ДОПОМАГАЄ ГРОМАДЯНАМ УКРАЇНИ СТАВАТИ СВІДОМИМИ УКРАЇНЦЯМИ»

1 Газета допомагає громадянам України, особливо молодому поколінню, ставати свідомими українцями.

2 Клара Гудзик, Костянтин Родик. Цікава рубрика під назвою «Подорожі» (дуже вразила серія «Стежками галицьких аргонавтів», особливо присвячена Одесі), шпальта «Україна Incognita».

3 Ігор Кондратюк.

4 Необхідність знати правдиву історію свого народу; розвиток української мови і культури; створення помісної православної церкви в Україні; формування нового громадського суспільства.

5 Україна — це 15-річний підліток з усіма його комплексами і «проблемним» характером. На шпальтах газети — Україна різна, різні точки зору. Від досвіду радянської системи майже не звільнилася: чиновник до сих пір, як кажуть, цар і бог.

6 Значно вплинув. Стала глибше цікавитись історією України, з оптимізмом дивлюся у майбутнє, хочу стати професіоналом у своїй сфері. А до керма держави, сподіваюсь, прийдуть якісно нові політики.

7 Хотілося б побачити книгу про видатних українських жінок, книгу про унікальність природи України (наприклад, моя бабуся живе в селі Урич Львівської області, де є величезні скелі-пісковики, на яких за часів Галицько-Волинського князівства була побудована дерев'яна фортеця; унікальна долина нарцисів у Закарпатті).

8 Галина Швед — лікар, Одеса. Газету років п'ять тому виписував мій тато. Якось в книгарні натрапила на книгу «Україна Incognita», прочитала — сподобалась. Потім друг дав почитати «Війни і мир». Вирішили з батьком знову виписати газету.

Галина ШВЕД, Одеса

«ПОГЛЯДИ, ЩО ВАЖЛИВІ ДЛЯ ДЕРЖАВИ І НАРОДУ»

1 Патріотична газета. Інтелектуальна. Дає різні погляди на важливі для держави і народу проблеми. «День», як ніякі інші газети, дає змогу висловлювати свої думки читачам різного віку — від школярів до академіків.

2 Я читаю всю газету, тому у різних примірниках і вподобання різні. Але обов'язково читаю пошту «Дня», статті Клари Гудзик, Віталія Княжанського, Наталії Малімон та наукової еліти України.

3 Статті на екологічну тематику Віталія Межжеріна.

4 Екологічні, демографічні та теми розвалу «помаранчевої коаліції». Нездатність владних структур покращити виробництво і життя народу та проблему повернення мільйонів заробітчан на Україну.

5 Реальною. Гадаю, Україна ще не звільнилася від радянського досвіду. І втратила досягнення, які були. Тому народ спивається, втрачає розум, силу і спроможність відновлювати націю. На жаль, правлять клани, для яких Україна лише спосіб заробити, в основному за рахунок «тіні» та спекуляцій.

6 Я вже сім років співробітничаю з «Днем». Безумовно, газета впливає на мій світогляд. Мої особисті вподобання, думки значною мірою аналогічні тим, що викладаються в газеті.

Надій все менше, бо гроші зробили богом. Люди практично не знають про негативний вплив на психіку та народження дітей наркотиків, алкоголю, тютюну, підвищення радіації (40 відсотків теренів України мають хоча й незначне забруднення плутонієм, але і воно негативно впливає на здоров'я українців), забруднення зовнішнього середовища — Україна має 0,4 відсотка площі світу, але забруднення зовнішнього середовища становить 4 відсотка від площі світового. Тобто негативна дія забруднення зовнішнього середовища в Україні в 10 разів більша, ніж у середньому у світі. На жаль, і людство не порозумнішало. Бо війни в Іраку, Афганістані, Лівані негативно впливають на психіку і здоров'я не тільки військових, але й мирного населення, що перевищує військові втрати на 2—3 порядки. До того ж забруднюється екологія Землі.

7 Демографія України. Екологія України. Що треба робити, щоб нація не вимерла? Бо без нації не буде ні держави, ні мови. Так загинули давні Афіни і Рим. Починаючи з 70-х років ХХ століття, щорічно кількість сперматозоїдів у чоловіків зменшується на один відсоток, а значна частина їх вже безплідна.

8 Лікар-пенсіонер, 84 роки.

Владислав КОМОВ, Київ

«ФАХОВИЙ ПОГЛЯД НА ІСТОРІЮ»

1 За 10 років «День» вибудував і послідовно відстоює свій власний проукраїнський фаховий погляд на історію.

2 Дмитро Десятирик, Клара Гудзик, Володимир Панченко, Юрій Шаповал, всі автори у рубриці «Пошта «Дня».

3 Ігор Померанцев.

4 Останні публікації на тему «Костомаров і Дідівці».

5 За 15 років ми змінилися, йде від нас старше покоління, яке належало іншій країні, іншій історії. Наступного року ми вже будемо повнолітніми. З кожним роком все більше це буде держава тих, хто народився в ній. Про все це ви і пишете, віддаючи данину старшим з надією на молодих.

6 Думаю, що так. Прочитане в «Дні» формує громадянську позицію, навіть якщо категорично не погоджуєшся з думкою авторів. Будучи за крок від Руїни, ми повернулися у невизначеність розбудови. Не хотілося би, щоб ми так просто втратили права і свободи, які були виборені на Майдані.

Сподіваюсь, вдасться все таки відкритивже найближчим часом «Дім Миколи» у Прилуках, присвячений Миколі Яковченку — доброму, світлому генію українського театру і кіно.

7 Сьома книга має називатися «Антигерої України». Пора говорити про те, про що уже не можна мовчати, адже так складається, що саме від зрадників залежить хід нашої історії. Гнат Галаган і Іван Нос — мої земляки і антигерої, про яких варто згадати в цій книзі.

8 Ігор Павлюченко, 1963 року народження, працюю у Прилуцькій міській раді. Читаю, пишу, думаю, сподіваюсь.

Знайомство з газетою «День» відбулося під час президентських перегонів 1999 року. Спочатку була заочна читацька конференція за книгою «Україна Incognita». Далі були зустрічі й спілкування в редакції «Дня», візит редактора Лариси Івшиної до міста Прилуки, де була проведена чудова фотовиставка з читацькою конференцією. Все це добрі спогади про швидкоплинний час.

Ігор ПАВЛЮЧЕНКО, Прилуки

«СПОДІВАЮСЬ, ЩО «ДЕНЬ» ЖИТИМЕ ЩЕ НАСТУПНІ 10...20... РОКІВ»

1 Саме така газета варта десятків.

2 Рубрики: Нове ім'я, Щоденник, Погляд, Особисте, Тенденції, Сусіди... Імена: Ніна Хрущова, Вадим Дишкант, Валентина Заболотна, Світлана Ференець, Віра Загородня, Ігор Сюндюков, Наталія Малімон, Віктор Каспрук.

3 Оксана Пахльовська!

4 Всі публікації про мову читаю, несу додому, перечитую з онуками і передаю ними ці матеріали в школу для їхніх учителів і однокласників.

5 Різноликою, неприкрашеною, до болю рідною. До стану «без радянської «системи» нам ще як до неба пішки...

6 Так. Завдячуючи «Щоденнику», зрозуміла, що світ, душевні виміри кожнісінької людини — це безмір. Сподіваюсь, що «День» житиме ще наступні 10...20... років.

7 Книгу-розповідь про світ, який бачить Женя Васильченко у своїй графіці.

8 З 1998 р. І по сей день читаю, і в міру своїх можливостей стараюся допомогти їй бути і процвітати.

Валентина ОСИПОВА, Київ

IНТЕЛЕКТУАЛЬНО

1 «День» є дійсно промоутером нових ідей, поглядів, формує відкритий стиль мислення та інтелектуальне середовище.

2,3 Політичний оглядач Володимир Фесенко цікавий своїми поглядами, висновками та міркуваннями.

4 З професійного інтересу доводилось обговорювати перш за все рубрики, пов'язані з сучасними політичними процесами в Україні та на міжнародній арені, цікавими є також теми на сторінках, присвячених культурним подіям.

5 Україна поступово позбувається негативних наслідків існування в умовах тоталітарної системи, в нашій державі формується демократичний лад із конкурентним політичним середовищем, із початками формування острівців громадянського суспільства.

6 Вплинув стиль газети, він є інтелектуально насиченим, більшість матеріалів адекватно відображають дійсність, спонукають до роздумів. Сподіваюсь, нам удасться подолати антиінтелектуальний дискурс нашого суспільства.

7 Можливо, в книгу з серії «Бібліотека газети «День» варто було б зібрати матеріали, пов'язані з культурною спадщиною нашого народу, видатними постатями літератури й театру.

8 Я працівник освіти, читаю газету «День» із першого номера, доводилось відповідати на її запитання, а в майбутньому, можливо, стану дописувачем «Дня».

Володимир ФІСАНОВ, завідувач кафедри міжнародної інформації історичного факультету Чернівецького національного університету@PZ НЕЗААНГАЖОВАНО

1 Газета не засмічує свідомість, як це роблять багато видань, а в умовах тотальної заангажованості це вже дещо.

2 Більше цікавить усе, що пов'язане з питаннями культури в загальнолюдському контексті, бо це вічна категорія.

3,4 Майже всі, крім політики — це найпустіше заняття в нашій країні.

5 На жаль, одночасно звільняючись від негативного досвіду радянської системи, держава втратила й чимало позитивного... А «нового» негативного досвіду вистачить уже набагато років наперед.

6 Газета робить достатньо, щоб читачі ставилися до неї з повагою. Якщо й держава буде поводитись так само, тоді справді «українець» звучатиме гордо. Але ж «доки сонце зiйде...»

7,8 Зараз я працюю керівником Херсонського регіонального інформаційного центру при Херсонській обласній науковій універсальній бібліотеці ім. О. Гончара та редактором регіонального порталу «АРТ Кавун». Для забезпечення своєї діяльності РІЦ проводить постійний моніторинг друкованих видань, і з погляду корисної інформації газета «День» належить до найбільш рейтингових видань.

Микола КОШЕЛЮК, завідувач Херсонського регіонального інформаційного центру при ХОУНБ ім. О.Гончара

НЕСТАНДАРТНО

1 «День» для мене десять років тому фактично став першою «розумною», не-жовтою газетою, яка по-сучасному, не стандартно, чудово подавала (й подає) інформаційні матеріали. З тих уже далеких років залишилася ця висока планка, яку підняв для журналістів «День».

2 Обожнюю розділ «Щоденник». Читання газети розпочинаю з цієї рубрики. Історична рубрика — одна з найцінніших знахідок «Дня». Гарна міжнародна сторінка. Дуже подобається, що газета дає можливість її читачам сторінках висловлювати свої думки.

3 Україна. Ії історія та культура.

4 Газета висвітлює актуальні теми, тому обговорюємо багато з них. З останніх статей — про історію двох держав, польської та української в Західній Україні.

5 Україна в полоні радянського минулого. Воно, як непереможний дракон із китайської легенди, відтворюється в душах українців.

6 Так. Дивлюся на світ оптимістично. Завдяки новому, ненав'язливому підходу та діяльності нашого Президента.

7 На мій погляд, книжки із серії «Бібліотека газети «День» — це диво. Але книжки дорогі.

8 Я — керівник громадської організації, викладач університету, захоплююся вивченням історії взагалі та рідного краю зокрема. Тому «День» був для мене завжди цікавим — і в період своєї «опозиційності», і в період своєї «поміркованості», і в період своєї «плюралістичності».

Дементій БЄЛИЙ, голова Херсонської обласної організації «Комітет виборців України»

IНФОРМАЦІЙНО

1 Газета «День» об'єктивно розкриває проблеми сучасної України.

2 Культура. Історія. Суспільна економіка.

3 Кінорежисер Кіра Муратова.

4 Найчастіше обговорюються теми, пов'язані с українським письменством, культурою.

5 Україна постає державою, яка намагається долати перешкоди на шляху до стабільних економічних показників.

6 Ні, не впливає. Газета сприймається як інформаційне джерело.

7 З цією серією незнайомі.

8 Газету бібліотека отримує з 2000 року. Користується попитом англомовне видання «The Day».

Тетяна ВОЗБРАНА, бібліотекар I категорії Херсонської бібліотеки ім. Лесі Українки