Ми з Полканом ідемо до школи

«Домініку, скільки в тебе пальців на руці?

— П’ять.

— Добре. А скільки у собаки?

— Раз, два, три, чотири.

— То в кого більше пальців?»

Хлопчикові 13 років, однак через генетичні вади він вчиться рахувати в цьому віці. Лабрадор Ксантія охоче дозволяє дитині доторкатися до лап, обнімати себе, гладити. Лагідність та любов до людей — це головні якості, що їх повинен мати пес для роботи з дітьми, — вважає Мартін Каміньскі, доготерапевт школи № 2 в Холмі.

«Собака повинен багато чого дозволяти дітям, бути відкритим, дружелюбним. Мотивувати їх, щоб вчилися рахувати, розмовляти, повторювати різні рухи. За допомогою тварини доготерапевт навчає школяра, як поводитися в суспільстві, скерованості рухів, коли малеча розчісує чи гладить собаку, або готує її до прогулянки. Тоді треба одягнути нашийник, взятися за поводок. Ці дії, легкі для багатьох здорових дітей, ідуть на вагу золота для дітей з особливими потребами».

Однак сама по собі доготерапія нічого б не дала, — вважає пан Мартін. — Потрібно співпрацювати з учителями, шкільним логопедом і психологом. Завдання, які вони дають дітям, доготерапевт намагається втілити з допомогою собаки. Зазвичай метод вдалий — неслухняна дитина починає робити певні рухи, які тижнями від неї не міг добитися фізіотерапевт, або повторювати слова, які вимагав вимовляти логопед.

«Ці уроки діти полюбляють лише тому, що більшість із них обожнює собак, — говорить доготерапевт. — Буває, на «сухих» заняттях дитина не хоче слухатись, а присутність собаки допомагає мотивувати дитину до різних терапевтичних дій. Хоча не раз бувало так, що всі 45 хвилин доготерапії малеча просто сиділа і гладила пса. Інколи дитині треба заспокоїтися. Поруч з теплим, м’яким створінням заспокоїтися завжди легше. Особливо такий «релакс» важливий у роботі з гіперактивними, непосидючими дітьми. Змусити їх посидіти тихо хоча б десять хвилин рідко коли вдається».

Доготерапію використовують і в роботі зі здоровими дітьми. Багато з них спочатку бояться собак. Завдання доготерапевта в такому класі — з одного боку, зняти стрес від зустрічі з собакою, а з другого — навчити малечу правильно реагувати на незнайомих собак. «Не можна робити різких рухів, краще не гладити незнайомого пса, — говорить пан Каміньскі. — Не можна тягти пса за хвіст, це болить. Не можна сильно стискати, обнімаючи тварину. Також показую дітям, як доглядати собаку, як його годувати, як вигулювати. Неповторні враження залишає такий урок».

Єдине протипоказання для доготерапії — це алергія на шерсть у деяких дітей, каже завідувач шкільного медпункту Петро Рибак. «Доготерапія підходить дітям з різними відхиленнями. Це може бути легкий аутизм чи хвороба Дауна — тут немає обмежень. Крім доготерапії, ми пропонуємо дітям заняття з іпотерапії (катання на коні). По-хорошому заздримо вам, українцям, що ви маєте для роботи з дітьми дельфінів. У нас, на жаль, поки що цього немає».

Ефект від таких занять з тваринами не вимірюється оцінками. Але заспокоювати і приносити дітям радість — чи це завдання не є для педагогів основою, на якій власне дають знання?