Або думай сам - або той, кому доводиться думати за тебе, відніме твою силу, переробить всі твої смаки і звички, по-своєму вимуштрує і вихолостить тебе.
Френсіс Фіцджеральд, американський письменник, найбільший представник так званого «втраченого покоління» в літературі

Не відштовхуйте союзників...

7 червня, 2018 - 17:06

Нагадаємо, лист, який надійшов до нашої редакції від доктора філології, відомого дослідника української літератури XVIII — XX стст., лауреата Шевченківської премії Юрія БАРАБАША, який мешкає в Москві, щодо Державної премії (див. «День» за 1 червня 2018 р.,  №№ 95-96 «Я ображений, але не на Україну, а на її нерозумних дітей») спричинив великий резонанс. Багатьох читачів і відомих діячів культури обурило, що Президент П.Порошенко вилучив прізвище Ю.Барабаша з рекомендованого Комітетом із Державних премій складу групи учених, яким цю премію присуджено за участь у роботі над «Шевченківською енциклопедією». Зокрема, директор Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, академік НАН України, лауреат Національної премії України ім.Тараса Шевченка, Державної премії України в галузі науки і техніки Микола ЖУЛИНСЬКИЙ звернувся особисто до глави держави з проханням виправити цю несправедливість і надіслав в Адміністрацію Президента звернення, яке ми публікуємо нижче.

«День» уже наголошував на тому, що в такий складний для української державності час наша влада мала б шукати, цінувати і підтримувати союзників по всьому світу, людей високої культури, здатних чинити опір новітнім варварам. Натомість бачимо, як внесок таких непересічних людей у розвиток нашої культури зневажено. Редакція від себе та своїх читачів приносить вибачення панові Юрію Барабашу за неадекватні кроки керівництва нашої держави.


«Юрій Барабаш завжди палко відстоював права української літератури і культури»

«Вельмишановний пане Президенте!

Від імені вченої ради та всього колективу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка висловлюю Вам удячність за високу оцінку «Шевченківської енциклопедії» — присудження Державної премії України в галузі науки і техніки 2017 року. Це видання є унікальним проектом для української гуманітаристики, йому важко знайти аналог на теренах пострадянського простору. Енциклопедія репрезентує світові постать творця нації, геніального українського поета і видатного художника в усій його багатогранності.

Але, на жаль, сталася прикра помилка: в Указі про присудження премії випало ім’я одного з творців «Шевченківської енциклопедії» — Юрія Барабаша. Юрій Якович Барабаш — це відомий український літературознавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2004; за працю «Коли забуду тебе, Єрусалиме...» Гоголь і Шевченко. Порівняльно-типологічні студії», 2001). Автор численних досліджень про М. Гоголя, О. Гончара, О. Довженка, М.  Куліша, Є. Маланюка, Г.   Сковороду, Г.   Тютюнника та багатьох інших. У своїй науковій діяльності завжди палко підтримував українську справу, відстоював права української літератури і культури загалом.

Тільки за останні роки Юрій Якович Барабаш видрукував українською мовою в Україні майже десяток книжок: «Гоголь у літературній свідомості українського зарубіжжя. (Нариси сприйняття та інтерпретацій)» (2004), «Тарас Шевченко: імператив України. Історіо- й націософська парадигма» (К., 2004), «Вибрані студії. Сковорода. Гоголь. Шевченко» (К., 2006), «Просторінь Шевченкового слова: текст — контекст, семантика — структура» (К., 2011), «Не відверну лиця: (штрихи до літературної автобіографії)» (К., 2013), «Дух животворить... Читаємо Сковороду» (К., 2014), «У напрямку до Гоголя: студії різних літ» (К., 2015), «Вулиця крокодилів / Невський проспект. І поза ними: письменник на етнокультурному пограниччі» (К., 2017). В одному з інтерв’ю літературознавець зауважив про себе: «Мої зв’язки з Україною — то єдина кровоносна система...» (Український тиждень. — 2014. — № 34).

Науковий доробок Юрія Яковича Барабаша високо оцінюють академік НАН України М.Жулинський (Духовною спрагою спокушений. Юрію Барабашу — 85 // Літературна Україна. — 2016. — 25 серп.), академік НАН України І.Дзюба (Запорожець за Дунаєм, або Літературні «пограниччя» і «закордоння» очима Юрія Барабаша // Літературна Україна. — 2017. — 2 і 9 листоп.), член-кореспондент НАН України М.Ільницький (Дві сильветки під одним титулом... (До 80-річчя Юрія Барабаша і Григорія Сивоконя) // Слово і час. — 2011. — № 8) та інші авторитетні діячі науки і культури.

Юрій Якович Барабаш — людина абсолютно достойна, щоб їй присудити Державну премію України в галузі науки і техніки».

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ


Прикру помилку потрібно виправити

Нещодавно мене буквально шокувала звістка про виключення з числа претендентів на відзначення Державною премією України за створення Шевченківської енциклопедії одного з провідних українських літературознавців, широко відомого в Україні та за кордоном, одного з найвідоміших шевченкознавців сучасності Юрія Барабаша.

Пригадується, як у роки всесвітнього відзначення Шевченківських ювілеїв у 1961 та 1964 роках у 1962 р. радянська влада вшанувала найвірніших владі дослідників творчості Тараса Шевченка, починаючи від одного з очільників ідеологічного напряму ЦК КПУ Назаренка, включаючи критикованого-перекритикованого Є.Кирилюка, раніше засланого та реабілітованого Є.Шабліовського, літературознавців із Росії Прийми та Новікова присудженням найпрестижнішої в СРСР Ленінської премії. Згадаймо, що таку премію було засновано для нагородження найбільших мистецьких та наукових досягнень у СРСР, а також сателітів по соцтабору як противагу Нобелівській премії. У відзначених працях цілеспрямовано фальсифіковано творче обличчя українського генія, зокрема зображено виучеником російських революційних демократів, до речі, значно молодших від нашого Тараса. Паралельно в українській діаспорі та й в Україні, особливо в роки незалежності, розвивалося шевченкознавство, вільне від упередженого совєтського та великодержавного диктату. Відомо, що ще в часи входження України до Радянського Союзу проводилася робота зі створення Шевченківської енциклопедії, за прикладом аналогічних персональних енциклопедій найбільших літераторів світу. Проте особистим втручанням ідеологічного наставника ЦК КПРС М. Суслова, лютого ворога національного самовизначення українців, за відсутності Пушкінської енциклопедії у «великого» російського народу, випуск Шевченківської було заборонено, довелося обмежитись невеликим двотомником-словником.

Нещодавно в Україні видана капітальна 6-томна Шевченківська енциклопедія як підсумок, узагальнення півторастолітніх шевченкознавчих досліджень. Одним із найвідоміших діаспорних шевченкознавців зарекомендував себе вихованець Київського університету Юрій Барабаш. У роки хрущовської відлиги його, успішного редактора харківського журналу «Прапор», запросили на відповідальну роботу в Москву, де він обіймав низку відповідальних редакторських та державних в царині культури та кінематографії посад, очолював Інститут світової літератури. Проте його ключові наукові дослідження стосувалися рідної йому української тематики, зокрема кінотворчості О.                Довженка, творчості Г. Сковороди, М. Гоголя та Т. Шевченка. Він зокрема став відомим в Україні та світі шевченкознавцем. Проте підготовлена до друку капітальна монографія «Гоголь і Шевченко» в очолюваному ним раніше Інституті світової літератури через незалежне справжнє наукове українське бачення творчості двох українських геніїв не схвалюється, навіть не включається до обговорення для подальшої публікації. Кілька його монографій видано в Україні, де користуються заслуженою увагою та популярністю. В Росії  автор підготовленої до друку монографії опинився в дисидентах. Адміністрація ж Президента замість підтримки мужньої позиції ученого — українця демонстративно виключає заслужену в шевченкознавстві, літературознавстві та мистецтвознавстві загалом людину, що виразно відрізняється від проживаючих навіть на батьківщині чудовою багатою українською мовою, за вигаданою причиною — громадянством ворожої країни... І парадоксально, що ця сама Адміністрація допускає випуск підривної антидержавної пасквільної протишевченківської писанини горезвісного О. Бузини, що на полицях зокрема залізничних воріт України — київського вокзалу організована розкішна торгівля бузинівською писаниною — не менше семи різноманітних пасквільних праць, де в тому самому кіоску донедавна рекламувався «бестселер» медведчуківського розливу «Четверта республіка», до речі, створений у надрах згаданої Адміністрації. Невже для наведення елементарної справедливості потрібне звернення особисто до Президента, міжнародної демократичної спільноти або протестних акцій? Адже навіть Кінь із Довженкового фільму підказує: «Не туди б’єш, Іване!».

В. Павленко, просвітянин

Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments