Істина - пробний камінь самої себе та брехні.
Бенедикт Спіноза, нідерландський філософ, науковець, політичний та релігійний мислитель

Одеса літературна

2 серпня, 2003 - 00:00

Хтось із видатних людей минулого справедливо зазначив: навіщо їхати за кордон, коли є Одеса. Її красиві старовинні будівлі нагадують будинки старої частини Праги, Одеський оперний театр як архітектурний шедевр не поступається Віденському. Але не менш відома й цікава Одеса літературна. Суперничати з нею щодо цього може лише Київ і, звичайно ж, Петербург. Але тепер Петербург — закордон.

Передусім, в Одесі багато місць, пов’язаних з іменем Пушкіна. Сюди він приїжджав чотири рази ще під час служби в Кишиневі. А 1823 р. поет був прикомандирований до канцелярії генерал-губернатора Новоросійського краю і Бессарабії графа Михайла Семеновича Воронцова з резиденцією в Одесі. Тринадцять місяців провів Олександр Сергійович у статусі, за його висловом, «засланого невільника». Спочатку він мешкав на Італійській вулиці (нині Пушкінська), де було написано перші розділи «Євгенiя Онєгіна». Згодом там було відкрито музей-квартиру О.С. Пушкіна. «Коли ми проходили повз будинок, у якому мешкав Пушкін, — згадував уродженець Одеси письменник Валентин Катаєв, — ми знімали кашкети». Потім поет переїхав до готелю «Рено» на головній вулиці міста — Дерибасівській, де закінчив поему «Цигани» і написав багато ліричних віршів. Вірш «Талісман» був поетичним спогадом про Єлизавету Воронцову, яка подарувала опальному поетові перстень. Пушкін знімав у готелі наріжний номер, звідки, як він писав, було видно і театр, і море. На жаль, будівля цього готелю не збереглася. Тепер на її місці стоїть житловий будинок. В «Одеському вісникові» 1828 року вірші О.С. Пушкіна про Одесу було названо «грамотою на безсмертя міста». Коли звістка про смерть поета дійшла до Одеси, у цій же газеті було надруковано некролог, в якому О.С. Пушкіна назвали «владикою російського слова».

О.С. Пушкін вiдіграв велику роль у розвиткові культури тоді ще молодого приморського міста. Недаремно вдячні одесити на власні кошти спорудили 1889 р. пам’ятник поету на улюбленому місці гуляння — Приморському бульварі. На п’єдесталі пам’ятника напис: «О.С. Пушкіну громадяни Одеси». На честь 200-річчя від дня народження Олександра Сергійовича в Одесі створено ще один пам’ятник. Поет, одягнутий за тогочасною модою, стоїть біля будинку, де розташоване його перше помешкання.

У лютому 1825 р. до Одеси приїхав польський поет Адам Міцкевич, засланий за своє вільнодумство. Тут він прожив дев’ять місяців. Про це нагадує меморіальна дошка на приміщенні колишнього Рішельєвського ліцею на Дерибасівській.

Одесу двічі (1848 р. і 1850 — 1851 рр.) відвідував Микола Васильович Гоголь. Жив він на вулиці Надєждінській (тепер вул. Гоголя). Тут письменник працював над другим томом «Мертвих душ» і готував нове видання чотиритомного зібрання своїх творів. Під час його перебування в Одесі поставили виставу «Ревізор», на якій був автор.

1860 р. в Одесі побував Олександр Миколайович Островський, п’єси якого з успіхом йшли на сцені одеського театру. Приїжджав до Одеси й Лев Миколайович Толстой. Тоді молодий прапорщик, він їхав (1854 р.) із Дунайської армії до Севастополя. А 1889 р. уперше до Одеси приїхала українська поетеса Леся Українка. Вона була в Одесі ще двічі (1890 і 1893 рр.).

З Одесою пов’язана творчість Олександра Івановича Купріна і Костянтина Георгійовича Паустовського. Купрін, за спогадами дочки, любив Одесу більше за інші міста, а він об’їздив майже всю Росію. В Одесі він написав свій знаменитий «Гранатовий браслет», який став символом піднесеного кохання. Багато розповідей і нарисів Купріна присвячено Одесі. О. І. Купрін часто бував у одеському пивному льоху «Гамбринус» (на перетині вулиць Дерибасівської та Преображенської), де віртуозно грав Сашко- музикант. Послухати його й відпочити приходили портові вантажники, рибалки, моряки, які стали персонажами однойменного оповідання письменника. Паустовський, згадуючи про свій одеський період життя, писав, що йому випало провести в останню путь Сашка-музиканта і цим самим поставити своєрідну крапку в оповіданні «Гамбринус» Купріна, якого тоді вже не було серед живих.

Якщо Київ для К.Г. Паустовського був містом дитинства і отроцтва, гімназичних років і першої проби пера, то Одеса стала містом молодості і серйозної роботи як журналіста. Уперше до Одеси Паустовський приїхав у роки Першої світової війни, коли працював у польовому санітарному поїзді. Тоді й відбулася зустріч з Одесою, з корінними одеситами, з їхнiми неповторними мовою і гумором. Надалі це знайшло відображення в творах письменника. На початку 20-х років минулого сторіччя Паустовський працював у одеській газеті «Моряк». У ній же у різні роки співпрацювали Ісаак Бабель, з яким Паустовського зв’язувала велика дружба, Едуард Багрицький, Юрій Олеша, Валентин Катаєв. Ісаак Бабель народився в Одесі й прославився своїми «Одеськими оповіданнями». Він дуже багато працював над кожним реченням, доводячи його до досконалості. Так, оповідання «Любка Козак» у рукописі мало... 22 варіанти! В Одесі народився й поет Едуард Багрицький. Тут пройшли його дитинство і юність. Тому багато віршів Багрицького присвячено рідному місту і морю.

З Одесою пов’язано й коріння улюбленого дитячого письменника, літературознавця, критика й перекладача Корнія Івановича Чуковського. Він учився в одеській гімназії, з 5 го класу якої його було виключено згідно з указом щодо «очищення» від дітей «низького» походження. У ряді своїх творів Корній Чуковський описує одеські події того часу. В Одесі на М’ясоєдівській вулиці жив із родиною (1890 р.) письменник Шолом-Алейхем. Він співпрацював з газетами «Одесский листок» і «Одесские новости», а також видавав у Одесі свої твори.

1891 р. з Бессарабії прийшов до Одеси молодий Олексій Пєшков (Максим Горький). Тут він працював вантажником у порту, жив у нічліжці з робочим людом. Цей одеський період життя відбито в творах Олексія Максимовича, зокрема, в оповіданні «Челкаш». У травні 1933 р., повертаючись із Італії, Горький знову побував у Одесі.

В Одесі вперше побачив море письменник Олександр Грін і полюбив його на все життя. 1909 р. Одесу відвідав український письменник Іван Франко. Часто приїжджав до Одеси й подовгу в ній мешкав письменник Іван Олексійович Бунін. Він товаришував із багатьма видатними письменниками, зокрема з Купріним. 1898 року Бунін співпрацював із одеською газетою «Южное обозрение», де друкував свої статті і оповідання. В останні роки, проведені в Одесі перед еміграцією (1918 — 1920), І.О. Бунін мешкав на вул. Князівській, 27. Про це свідчить меморіальна дошка, яку встановлено на будинку в день 110 річчя письменника.

У Південній Пальмірі народилася й мешкала в районі станцій Великого Фонтана поетеса Анна Ахматова. Тут же вчився і працював письменник Борис Житков. 1914 р. уперше до Одеси приїхав Володимир Маяковський. Він виступав із віршами в Російському драматичному театрі. Про Одесу поет згадує в поемі «Облако в штанах»: « Это было, было в Одессе ».

Одесу в різний час відвідували такі відомі письменники, як Володимир Короленко, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський. В еміграції тут перебував болгарський письменник Іван Вазов. Приїздили до Одеси і класики зарубіжної літератури — Теодор Драйзер, Марк Твен.

Одесити справедливо пишаються своїми іменитими гостями та земляками, бережуть пам’ять про них.

Людмила ЛИТВИНЕНКО, кандидат біологічних наук, Київ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments