Хто знає гріх тільки за словами, той і про порятунок нічого не знає, крім слів.
Вільям Фолкнер - американський письменник, прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури

Патріотична справа його життя

Микола Вавренчук опублікував 320 хронікальних розповідей про учасників національно-визвольного руху
13 квітня, 2018 - 12:40
ОБКЛАДИНКА КНИЖКИ М. ВАВРЕНЧУКА «ВІРНІ ПРИСЯЗІ»

За професією мій земляк із села Кияж Микола Вавренчук — інженер-механік. Але є в нього хобі — краєзнавство. І цій справі для душі він віддав уже добрих два десятки літ. Пошук і дослідження життєвого шляху учасників національно-визвольного руху — уродженців 60 сіл Рожищенського району призвели до народження книжки «Вірні присязі», обсяг якої становить триста сторінок. У ній подано прізвища і короткі біографії 1300 повстанців, репресованих членів їхніх родин, односельців, які допомагали воякам УПА харчами, одягом, переховували від енкаведистів у своїх хатах і прибудинкових спорудах. Триста двадцять хронікальних розповідей ілюстровано світлинами із сімейних архівів, фотоархіву УПА, знайденого в Яворові, та фондів обласних управлінь СБУ і МВС. Побачила книжка світ у місцевому видавництві «Терен» з активною участю його директора, письменника Андрія Криштальського. Уже двічі її було представлено — у місті Рожище і на історичному факультеті Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. На одній із зустрічей я мав нагоду побувати. Автор досліджень Микола Вавренчук, зокрема, розповів:

«Моя скромна робота на ниві краєзнавства розпочалася з написання нарису про рідне село Кияж. Уже буде 535 років від першої писемної згадки про Кияж у «Луцькому Євангелії». Потім була спроба знайти хоч якісь документальні матеріали про родичів (п’ять осіб). 1940-го енкаведисти їх заарештували і на другий день війни з сотнями інших українських патріотів розстріляли в Луцькій тюрмі. Спочатку наші спецслужби, без дозволу Києва, відмовляли під різними приводами в доступі до таких архівів. Тому я вирішив шукати ще живих учасників ОУН-УПА. Важливу інформацію мені надали й колишні бійці винищувальних загонів (так звані істребки), яких мобілізували до боротьби з повстанцями. Вони погодились розповісти про учасників українського підпілля в деяких селах району і таємні захоронення убитих вояків. Це дало змогу родичам та односельцям впорядкувати їхні могили.

Новий поштовх для продовження пошуку імен героїв дала зустріч із жителем села Іванчиці Степаном Самосиком. Він передав мені для оприлюднення рукописи (а це понад 900 сторінок), написані в підпіллі одним із провідників повстанського руху в нашому районі в 1930—1950-х роках, уродженцем Рудки-Козинської Олексієм Пархомчуком (позивний «Чумак»). Його нарис-спогади знайшли у вулику, який придбала жителька сусіднього села Трилісці. У них Пархомчук писав: «Не знаю, чи буде це комусь потрібне, чи ні, як і не знаю, що чекає на мене щомиті враз із цим рукописом. Але моїм обов’язком є працювати. Бо, може, хоч одне слово із цього всього колись знадобиться, і я допоможу тим, які продовжать боротьбу за волю України і з краплин створять море». Найважливіші розділи цього щоденника протягом 2013—2014 років надрукувала районна газета «Наш край». Ці публікації викликали чималий інтерес у читачів. Скажімо, я дізнався багато імен повстанців. Оригінали рукопису за погодженням зі Степаном Самосиком передав до Волинського краєзнавчого музею.

Для написання довідника «Вірні присязі» залучив ще багато матеріалів з архівно-кримінальних справ управлінь СБУ та МВС, які тепер зберігаються в обласному державному архіві. А ще частину інформації отримав від старожилів. Мене вразив високий патріотизм молоді багатьох сіл та сприяння батьків синам і донькам у цій жертовній боротьбі. Щоб не бути голослівним, наведу деякі цифри. У довіднику названі імена 119 мешканців Мильська, 85 — із Рудки-Козинської, майже 70 — із Квітневого, Береська й Духче, дещо менше — із Вічинь і Тристеня. Хочу також звернути увагу, що поряд з іменами українців подав відомості й про осіб інших національностей, які брали участь у русі опору на наших теренах».

Микола Вавренчук не зупинився на біографічному довіднику. Нині він завершує підготовку другої книжки, куди на основі зібраних матеріалів увійдуть ґрунтовні нариси про учасників УПА. Окремий розділ становитимуть спогади і роздуми вже згадуваного «Чумака» про побратимів та їхню боротьбу за волю й незалежність України. А ще хочу повідомити, що Микола Макарович разом з фермером, волонтером АТО, депутатом районної ради Русланом Хомичем та журналістом — уродженцем Рудки-Кознської Євгеном Хотимчуком мають намір цього року поставити пам’ятник на вшанування героїчного подвигу трьох місцевих повстанців — Степана та Миколи Архипчуків і Петра Левчука. Вони загинули 1948 року в бою зі спецгрупою енкаведистів поблизу Кроватки, де була їхня криївка. Ескіз розробила відома волинська скульптор Ірина Дацюк (до речі, вона автор погруддя В’ячеслава Липинського біля Музею-садиби в Затурцях). Ініціатори першими зробили фінансові внески й відкрили спецрахунок. Нині триває збір благодійних коштів.

 

Василь ФЕДЧУК, журналіст, Волинь
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments