Руданський і Шевченко

3 травня 2013 року минуло 140 років від дня смерті класика української літератури, талановитого лікаря, громадського діяча Степана Руданського (1834—1873). А наступний 2014 рік принесе дві славні дати: 200-річчя Великого Кобзаря, генія українського народу Тараса Шевченка та 180 років від дня народження Степана Руданського.

Свого часу український поет-класик, міський лікар Ялти Степан Руданський, завантажений аж занадто службовими обов’язками та громадською роботою, збирав кошти на впорядкування могили Тараса Шевченка, що на Чернечій горі у Каневі.

Родич і приятель Кобзаря Варфоломій Шевченко 1000 знімків могили поета розіслав його шанувальникам. Одержав світлини і Степан Руданський.

У листі до свого приятеля — художника В. В. Ковальова — у квітні 1869 р. він писав: «Портрети могили покійного Тараса получив і я од брата покійного — Варфоломія; всего получив 25 штук, продаю по два карбованці (Варфоломій назначив по карбованцеві, а я продаю по два), і коли усі розпродам, пошлю йому гроші. Варфоломій писав до мене, що гроші за портрети підуть тільки на те, щоб поправити хрест на Тарасову могилу, а може, вони підуть і на що друге. Нехай їм Бог на все добре помагає».

С. Руданський — молодий сучасник Т. Шевченка. 1846 року Тарас Григорович здійснив подорож на Поділля з метою вивчення старожитностей краю. Побував і на Вінниччині та в одному з найдавніших міст Європи — Кам’янці-Подільському.

В цей час Степан навчається в Шаргородській бурсі Подільської губернії, а з 1849 по 1855 рр. продовжує навчання у Подільській духовній семінарії, що в Кам’янці-Подільському. З 1855 по 1861 рр. — в Петербурзькій медико-хірургічній академії. В цей час тут, відбувши заслання, знову працюють колишні члени Кирило-Мефодіївського товариства: В. Білозерський, М. Костомаров, П. Куліш, а з 1858 р. — і Т. Шевченко.

І Шевченко, і Руданський здобули найкращу на той час освіту в столиці Російської імперії — Петербурзі. Обидва напрочуд гарно співали, зачаровуючи й хвилюючи слухачів, малювали, цікавилися пам’ятками старовини, захоплювалися фольклором, обидва творили в умовах заборони української мови, щиро любили рідну мову й згорьований народ український. Врешті творчість обох — важливий чинник у формуванні патріотичної свідомості українців.

Чи зустрічалися Руданський і Шевченко? Не знаємо. Відомо лише, що поет підтримував зв’язки з художником В. Ковальовим, який навчався в Академії мистецтв разом з Тарасом Шевченком та мешкав із ним на одній квартирі в Петербурзі. У Ялті познайомився з управляючим царським маєтком в Лівадії Я. М. Лазаревським, який особисто знав Т. Шевченка, лікував знаменитого артиста М. С. Щепкіна, друга Тараса Григоровича.

Відомий український бібліограф Михайло Комаров писав: «Визначавсь Руданський і як чтець: читав не гірше, як і співав. Особливо любив читати «Кобзаря», знав його напам’ять і часто балакаючи наводив то один, то другий стих, щоб тим справдити свої слова».

Уперше кілька своїх творів С. Руданський опублікував у тижневику «Русский мир» 1859 р. 1861 року в Петербурзі вийшов у світ перший номер журналу «Основа». На його сторінках поряд із творами Т. Шевченка і М. Костомарова знаходимо й поезії Степана Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну» та «Гей, бики!» під заголовком «Гей-гей, воли!» за підписом «Подолянин Ст. Руданський».

Чи мала вплив творчість Тараса Шевченка на молодого сучасника Степана Руданського? Певною мірою так. Але поет-подолянин не був епігоном Кобзаря, Степан Васильович — автор оригінальних творів і своє натхнення черпав із народної скарбниці, з криниць античної й світової культур. Його твори відзначаються різноманіттям віршових форм і жанрів.

Михайло Драгоманов писав: «Руданський був з небагатьох українських поетів, котрі намагаються зачепити у своїй творчості нові теми, а не тільки ті, що їх «заїздили» попередники і наслідувачі Шевченка».

А загалом тема «Т. Шевченко та С. Руданський» потребує ґрунтовного дослідження.

Майже 12 років свого життя, сповненого важкої й виснажливої праці, віддав С. Руданський Ялті. Тут він і спочиває на високому Полікурівському пагорбі. Лікар-безсрібник і поет-патріот частину власної землі подарував Ялті для будівництва фонтану та водогону. Маємо надію, що в курортній столиці України знайдеться клаптик землі й для пам’ятника Степанові Руданському — лікарю, поету, великому українцеві. Також сподіваємося, що буде повернуто на місце зняту меморіальну дошку з будинку, де Руданський жив із сім’єю (м. Ялта, пл. Радіна, 18); відкрито меморіальний музей першого міського лікаря Степана Руданського (пл. Радіна, 18); виготовлено новий барельєф замість гіпсового, який художньо поступається першому бронзовому; підготовлено до друку академічне видання творів Степана Руданського; у Шаргороді, на приміщенні колишньої духовної бурси, розміщено зняті скульптурні зображення Степана Руданського та Михайла Коцюбинського, котрі словом служили українському народові, відстоювали його інтереси; центральну площу в м. Калинівка Вінницької області, де 33 роки поспіль відбувається «Всеукраїнське свято сатири та гумору ім. Степана Руданського», по землі якої більше двох століть ходили нащадки видатного земляка, перейменовано з площі Леніна на площу Степана Руданського.