«Що буде завтра?»
Без жодного сумніву, головна тема, що обговорювалася цього тижня, — футбол. Спочатку вболівальники були трохи засмучені своїми кумирами, адже Україна програла Італії з рахунком 0:2. Та вже за кілька днів зіграли зі Швецією з тим же рахунком, але вже на нашу користь. Шанувальник свого кумира може лише за одну хвилину підняти на п’єдестал, зробити його центром всесвіту. І, знову таки, лише за ту ж хвилину, зненавидіти улюбленця. Про це та про дещо інше у нашій постійній рубриці «ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?»
Олесь ДОНІЙ , голова українського Центру досліджень політичних цінностей:
— Для мене особисто цей тиждень був дуже насиченим. Адже наша збірна з футболу відіграла два відбіркових матчі до Евро-2008. Спершу з Італією. На жаль, українська збірна програла Італії. Хоча по грі в принципі ми мали не гірший вигляд і мали право на нічию. Але ми перемогли Шотландію! Таким чином наші гравці підтвердили те, що в Україні є перспективи у футболі. Відзначу непогану гру як команди в цілому, так і Андрія Шевченка. Це однозначно додало позитивних емоцій. На можу не згадати великий загін шотландців у кілтах. Впевнений, що вони порадували київську публіку. Така кількість пива, яку випили вони, не зрівняється ні з чим. Це безперечно стало родзинкою змагань. Також безліч позитивних емоцій принесла зустріч із відомими українськими письменниками Юрієм Покальчуком і Сергієм Жаданом. Радий, що зможу прочитати нову збірку Покальчука «Хулігани». Мені приємно, що люди, до яких я дуже добре ставлюся, мають можливість влаштовувати власні перфоменси, які сприяють їхній популярності.
Cьогодні менше треба зважати на якісь політичні події, а більше уваги приділяти мистецтву, літературі, спорту. Дбати, перш за все, про себе, а не про політиків. Скажімо, в політиці цього тижня є що коментувати, але ніщо не вразило. Не можна не згадати втрату відомої російської журналістки Анни Політковської. Шкода, що журналістика залишається небезпечною професією. Ті, хто має занадто незалежну позицію, стають жертвами системи.
Анастасія КОБЗАРЕНКО , директор Державної бібліотеки для дітей:
— Чесно кажучи, всі мої радощі та переживання пов’язані з роботою. Радує те, що на сьогодні ми маємо можливість проводити конкурси, вистави та інші благодійні заходи для дітей. Наприклад, протягом цього року наша бібліотека проводила конкурс «Моя мала Батьківщина». Суть конкурсу полягає у тому, що кожна дитина має намалювати, або написати, або змайструвати те, з чим асоціює свою Батьківщину. Цікаво й те, що майже всі діти асоціюють її з мамою. Найближчим часом підведемо підсумки. «Моя мала Батьківщина» існує для того, щоб показати, якими очима на державу дивиться дитина. Адже ми знаємо, що діти ще не вміють лицемірити. Як писав один із великих: «Вустами дитини глаголить істина». Переконана, що такі заходи лише позитивно впливають на імідж та розвиток держави.
Також у нашій бібліотеці велика радість. Нам подарували комп’ютери та столи, щоб діти могли вільно користуватися найсучаснішою технікою. Тепер вони зможуть відшуковувати в Інтернеті ті матеріали та теми, яких немає в бібліотеці. Гадаю, що це позитивно вплине на розвиток наших малих відвідувачів. Вже сьогодні маємо дати їм потрібні знання та інформацію про нашу державу, щоб вони стали гарними президентами в майбутньому.
На жаль, на сьогодні без політики не обійтися. Вона постійно втручається у наше життя. Мене турбує питання, чи довго залишиметься наш міністр культури на посаді. І чи буде він приділяти належну увагу бібліотекам. Адже дуже важливо, щоб міністерство піклувалося про духовний розвиток країни. Коли вони будуть дуже часто змінюватися, від цього тільки програють установи, які підпорядковані їм. Сумно те, що вже два роки нам у кошторис не закладається жодної гривні на отримання нових книг. І, на жаль, в даний момент я не знаю, чи поповниться наш фонд новими надбаннями. Вічне питання «Що буде завтра?» мене сьогодні турбує найбільше.
