Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.
Феофан Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ, перекладач, публіцист, науковець

Що таке реконструкція трипільської кераміки?

15 жовтня, 2010 - 00:00

Одна людина, чудовий знавець і трипільської культура, і трипільської кераміки, сказала мені, що писати про реконструкції нудно, а може, й нецікаво. Я здивувалася й погодилася, але потім все ж таки зважилася написати; раптом хтось і знайде для себе щось корисне й зацікавиться темою Трипілля.

Ось уже понад сто років археологи, науковці, історики як колишньої царської Росії, так і сучасної України, щоліта йдуть на розкопки в поля з єдиною метою — знайти в землі нові докази існування Трипільської цивілізації.

Невелике село Трипілля, що розташувалося на мальовничому березі Дніпра в Київській області, стало відоме археологічній науці завдяки археологу Вікентію Хвойці (1850—1914 р.), який систематизував й описав дивні керамічні вироби, покриті таємничими візерунками. Знахідки знаходилися в таких археологічних шарах землі, що сумнівів уже не залишалося — відкрито досі невідому науці культуру. Сучасні наукові методи магнітної зйомки підтвердили припущення археологів кінця ХІХ і початку ХХ століть. Понад шість тисяч років до нашої ери величезні простори південно-східної Європи були заселені невідомими племенами, які залишили нам у спадок глибоко під землею безліч фактів свого існування. Це відкриття змінило всі наукові уявлення про давні земні цивілізації. І якщо піраміди Єгипту, Південної Америки, скульптури й писемність Греції, храми Індії, Візантії розташовані на поверхні землі й відкриті всім, то таємниці Трипілля тисячоліттями були невидимі. Сьогодні доводиться переглядати вікові поняття про розвиток людства й погоджуватися з тим, що й до всесвітньо відомих цивілізацій на північному сході Причорномор’я процвітала малознайома досі культура.

Найчисленніші поселення трипільців виявлено на території сучасної України. У цьому регіоні в той час перебували найбільші з них. Населення деяких сягало 10-15 тисяч чоловік. Жителі цих поселень будували глиняні двоповерхові будинки, розводили худобу, вирощували злакові, займалися ткацтвом, гончарством. Саме вироби гончарів допомогли нашим сучасникам відкрити нову цивілізацію, і саме вони надихнули наших сучасників на виготовлення подібних і на реконструкцію стародавніх.

Хоч як це дивно, але однією з перших реконструкцією трипільської кераміки зайнялася жінка — Людмила Смолякова. Зразками стали численні знахідки з розкопок. Це були жіночі й чоловічі статуетки, побутовий посуд, фігурки тварин, рештки осель і храмів.

Пояснити словами потяг першого народного майстра України з реконструкції трипільської кераміки до глини і Трипілля практично неможливо. Це прийшло до неї у зрілому віці й не відпускає вже багато років. Її роботи, а їх уже кілька тисяч, сьогодні відомі в багатьох країнах. Участь Смолякової у міжнародних виставках, її найцікавіші розповіді про життя давніх трипільців дають світу нові уявлення про Україну, про історію й зародження європейської цивілізації саме на території нашої країни. А ще відкривають таємниці життя й зникнення цілих народів, які, на жаль, не залишили нам своєї писемності, але залишили свою історію в кераміці, ткацтві, у системі будівництва осель і цілих поселень. Відомо, що й Київ, і Москва забудовувалися за кільцевою системою, так само, як і трипільські поселення. Зв’язок часів не перервався. Багато різних народів і племен побували на наших землях за останні кілька тисяч років. Але генетична пам’ять про найдавніших жителів нашої країни жива в народі й сьогодні. Ми бачимо трипільські символи у вишиванках, писанках.

То що ж таке реконструкція трипільської кераміки? На мій погляд, це не лише технологія ліплення без гончарного кола, не лише давня символіка й не лише випал виробів при температурі близько 1000 градусів. По-моєму, це передусім повернення українців до природи, до любові й поваги до предків.

Думаю, що реконструкція трипільської кераміки, побуту трипільців, це насамперед реконструкція нашої пам’яті, реконструкція загальнолюдських цінностей, наша данина предкам і віра у відродження країни.

Тетяна МАГДЕЙЧУК
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ