Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.
Феофан Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ, перекладач, публіцист, науковець

«Що за життя без мого народу?»

Де шукати причини катастрофи на Донбасі
16 січня, 2015 - 12:42

Дуже часто можна поставити собі запитання: чому окремі представники українського народу, очоливши високі державні посади в Росії, так негативно ставляться до своєї «колишньої» Батьківщини?

«Однак народитися з якогось народу означає ще щось більше, тобто народитися від членів народу і тим принести із собою характерні особливості народу вже як успадкований «задаток»» (Едит Штайн «Будова людської особи», видавництво «Місіонер», 2011).

Та чи мав можливість український народ, а сім’я зокрема, накласти на такі індивідууми «відбиток, відповідний характерові народу», враховуючи умови, в яких тоді виростала й виховувалася людина без «дома и улицы», а «дом был Советский Союз».

Про місце священика та сім’ї у вихованні дітей митрополит Андрей Шептицький вказав у своїй праці «Християнська праведність»: «Душпастир, що тим прикладом заохочував би матерів до виховання дітей на героїв, зробив би прегарний чин життєвої мудрости. Якщо в свідомості динаміки такого прикладу в проповіді думав би про загальне добро цілого народу, його життєва мудрість була би політичною мудрістю. Такою самою була б мудрість матері чи батька, що поставив би собі за мету своїх дітей прикладом таких героїв виховувати» (Митрополит Андрей Шептицький, вибране з «365 днів з великим Митрополитом. Роздуми на щодень», видавництво «Місіонер», 2014 р.).

Мабуть, у цьому потрібно шукати причини гуманітарної катастрофи на Донбасі, а також присутність інформаційного поля Росії, яке мало й продовжує мати відчутний вплив на значну частину населення, з чого скористалася п’ята колона, роздмухуючи сепаратизм.

Дякуючи молодому поколінню, яке народилося в Незалежній Україні, й тим героям — воїнам, які зі зброєю в руках відстоюють нашу Свободу, кладучи на її вівтар своє життя заради нас, недостойних, починаєш розуміти, що він (народ) для нас означає, чим йому ми завдячуємо та наскільки в ньому наше власне життя, а одночасно запитаємо себе: «Що за життя без мого народу?».

Степан СУБОТА, с. Фалиш, Львівська область
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ