ШТРИХ

Про ставлення великих до розкоші

Іоганн Еккерман, німецький літератор і друг Йоганна Вольфганга Гете, розказує, що Гете якось придбав на аукціоні елегантне зелене крісло.

— Утім, я мало користуватимуся ним, а точніше, зовсім не буду, — сказав він, — мені всі види комфорту не до душі. Зручні, красиві меблі зупиняють мою думку та занурюють мене в пасивне добросердя. Все це годиться лише людям, які не мислять так і не можуть мислити. Мене ж у цьому сенсі цілком задовольняє мій старий дерев’яний стілець. А якщо до нього приробити щось на зразок підголівника, що ще можна бажати?

От і виходить, що великий від малого відрізняється (у цьому сенсі) тільки тим, що перший завжди може, але... не хоче! А другий теж завжди хоче, але... не може.

Обережно! Не спіткніться

1893 року Дмитро Менделєєв був призначений керівником Депо взірцевих мір і ваг. Під його наглядом була досягнута точність у вимірюванні основних величин на декілька порядків вища, але була необхідність у новому обладнанні. Д. Менделєєв дізнався, що лабораторію повинен відвідати великий князь Михайло, і до цього прийому відповідно підготувався. Усі кімнати й коридори були завалені витягнутими з підвалів поламаними приладами й іншим обладнанням. Під час відвідин Дмитро Іванович увесь час застерігав: «Обережно, в нас немає площ, не зачепіться, не спіткніться, коштів не вистачає на нове обладнання». Після цього фінансування депо значно покращилось.

Порівняємо, як готуються до зустрічі високих гостей у наш час... Не дивно, що після цього міністри, депутати ...інші «персони» рапортують Президенту, та й самі впевнені, що все гаразд у керованій галузі, навіть є резерви для економії. Так, «бал правлять» не Менделєєви!

Право на чисте довкілля

В Україні постійно виникає велика кількість екологічних проблем. Але нам хотілося б, щоб Карпатські гори, сонячний Крим та тисячі маленьких, ще не зіпсованих «людиною-споживачем», територій уціліли. Прикро констатувати, що превентивна екологічна журналістика в нас майже відсутня. Журналістам не вдалось попередити ввезення близько 17 тис. тонн шкідливих гудронів на територію Львівщини, близько 1500 тонн преміксу на територію Закарпаття, інші токсичні речовини в Донецьку область. Також нам не вдалось захистити Карпати від нелегальних вирубок. Нам не вдалось захистити заповідні місця від появи на їхніх територіях «пам’яток тіньовому капіталу» — себто будинків олігархів та представників влади. Журналістам не вдалось попередити будівництво судноплавного каналу Дунай — Чорне море на території унікального заповідника, цінність якого відзначили в ЮНЕСКО. Прикладів — безліч. А свідомих людей бракує. Адже ті одиниці, котрі поки що відстоюють наше з вами право на чисте довкілля, не становлять критичну масу. Тому варто не забувати слова Ж. Б. Ламарка, що «людині суджено знищити саму себе після того, як вона зробить Землю непридатною для життя».