А скринька просто відчинялася

Після публікації статті Інни Філіпенко «Скільки коштують наші ями?» я вирішив написати, як можна порівняно легко вирішити дорожні проблеми. По-перше, потрібно відзначити, що дороги зараз належать (або не належать) шляховикам. А потрібно, щоб ділянки дороги були приписані до населеного пункту (села, району, міста). Тоді про їхній стан можна буде запитати з місцевих керівників.

Реформа для шляховиків неминуча. І тут не гріх скористатися досвідом інших країн, де ділянки дороги по 20 км. мають свого дорожнього фахівця. Щодня він об’їжджає ділянку, маючи при собі все необхідне. Помітивши тріщину на дорозі — робить зупинку, ставить знаки з двох боків. Розігріває смолу й заливає тріщину. І не від’їжджає доти, доки смола не затвердіє.

А що ж у нас? З’явилася ямка. Руйнування прогресує і скоро перетворюється на вибоїну. Тоді шляховики починають вимагати мільярд на ремонт дороги.

Як упоратися з чиновниками?

Мабуть, у першу чергу, вони повинні полюбити свої дороги. У нашій місцевості, наприклад, нещодавно що зробили? Навезли щебінки і просто розрівняли. Це прослужило 3 — 4 місяці, й знову з’явилися ями. Було витрачено кошти, палили пальне, платили зарплатню, вклали працю, а результату немає. Здавалося б, ремонтники — фахівці й повинні знати, що робити? А ось зробили абияк. А насправді все, як із відомою скринькою, — просто. Будуть добрі урядовці — стануть добрими дороги.

Відповідальність повинна лежати не на шляховиках, а на урядовцях, керівниках населених пунктів. Шляховики мають бути лише виконавцями.

Гадаю, в районах, селах можуть бути створені приватні бригади, які займаються ремонтом ям, і, можливо, ми тоді перестанемо їздити в район зі швидкістю 12 км/год.