Сьогодні не потрібна українська мова, а завтра — держава?

Я сприймаю «День», як неупереджену українську газету, і якщо ви писали про гостру мовну проблему, то були статті «за» і «проти». Якщо друкувалися статті на історичну тематику, то і тут були відображені різні погляди. З політичної точки зору, в моєму розумінні, ви надаєте слово і «правому», і «лівому», і «центристу».

Але я хочу знов торкнутися мовного питання. Чому ви нічого не розповідаєте про те, що в Криму на 600 тисяч українців усього чотири українські школи? Я є співголовою Оргкомітету зі створення української школи у місті Алушті, котра існує з 1998 року, і добре знаю, через які перепони довелося пройти, і хто допоміг створити цей маленький україномовний острівок у зрусифікованому Криму. А допомогли матеріально українці із США, Міжнародний фонд «Відродження» та святі отці зі Львова. Допомогли і підручниками, і коштами на закупівлю меблів, і організаційно, а тодішнє керівництво Міністерства освіти навіть відповіді не дало на наші численні прохання і заклики.

Воно й не дивно. Виповнилося десять років незалежності України, а українську книжку чи газету в Алушті купити неможливо. У Донецьку та Харкові взагалі вирішили ввести російську мову як офіційну. А влада мовчить, за десять років наші керманичі, за невеликим винятком, не освоїли українську мову.

Можна, звісно, сказати: «А навіщо вона потрібна, ця українська мова?» Трохи пізніше може постати запитання: навіщо потрібні кордони, а потім — навіщо держава?

Пишіть про це, кричіть, якщо голос є. Дуже хочу не розчаруватись і надалі вважати «День» своєю газетою.