Хто знає гріх тільки за словами, той і про порятунок нічого не знає, крім слів.
Вільям Фолкнер - американський письменник, прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури

«Від Сягриня і ген до Явожна наша кривда у всесвіт кричить...»

12 травня, 2007 - 00:00
ЦЕРЕМОНIЯ ВIДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА / ФОТО ДМИТРА ШЕВЧУКА

Цей рядок iз вірша Йосипа Стецюка викарбовано на пам’ятнику, який днями відкрили в Рівному. Присвячений українцям, які стали жертвами переселення з Холмщини, Підляшшя, Лемківщини, Надсяння.

Задовго до початку урочистостей поблизу покритого білим сукном пам’ятника зібралося чимало людей. Серед них було багато свідків подій шістдесятилітньої давності — вони і є саме тими переселенцями. В урочистостях взяли участь не лише рівняни, а й гості зі Львівської, Дніпропетровської, Миколаївської, Вінницької областей. Більшість з них тримали квіти, а тому то тут, то там можна було побачити острівці з тюльпанів та троянд. У весняному повітрі витав терпкий запах ладану — священники готувалися до молебеню, рихтуючи свої кадила.

Урочиста частина відкриття розпочалася з виступу голови Всеукраїнського об’єднання Конгресу українців Холмщини і Підляшшя Олександра Боровика:

— Шістесят років тому комуністичні режими Польщі та Радянського Союзу вислали 500 тисяч українців, спалили 300 сіл, зруйнували 150 церков, убили 40 тисяч українців. Їх вбивали за їхню національність. Нас тоді відірвали від батьківських осель та дідівських могил. В одну мить трудолюбивий і заможний господар став скитальцем та жебраком. І цей пам’ятник буде нагадувати про ті тривожні часи. Але разом з тим хочу вас попросити, щоб попри ці страшні сторінки історії ви завжди були толерантними, плекали дружбу між українським і польським народами, — звернувся до присутніх пан Олександр. До речі, він же розпозтлумачив глибокий символізм вірша Йосипа Стецька. Зокрема, селище Сягринь, згадуване в творі, було повністю винищене польськими військами протягом двох днів. А Явожна стало «філіалом» Освенціма, де загинуло 300 чоловік «передової інтелігенції Холмщини».

Після промови пана Боровика, він разом iз головою Рівненської обласної адміністрації Віктором Матчуком та першим заступником міського голови Олексієм Хмилецьким відкрив пам’ятник. Пам’ятний знак являв собою гранітну плиту, що обрисом нагадує церкву. Таким чином, він несе у собі велике духовне значення. Адже став не лише нагадуванням про трагічну історію переселенців, але й своєрідним зв’язком цих людей зі своїми рідними землями. Як розповів, голова Волинського товариства Холмщини Микола Онуфрійчук, усередині нього захована земля «по крихтах привезена з Холмщини, Підляшшя та Надсяння». Тобто місць, звідкiля й були переселені українці 60 років тому.

Загалом цей пам’ятник варто вважати не лише знаком вшанування гірких післявоєнних подій на польських землях. Він є також своєрідним символом єднання польського та українського народів. Коротко це можна охарактеризувати словами митрополита Рівненського та Острозького Євсевія, який освячував пам’ятник, «наша земля не настільки велика, щоб заповнювати її ненавистю та непорозумінням. Отож варто вчитися на власних помилках та бути толерантними попри всі гіркі помилки минулого».

Олександр ШЕВЧУК, м. Рівне
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments