«Внесок кожного у скарбничку талантів і перемог»

Петро ЛАСТIВКА, директор-художній керівник Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України, режисер-постановник:

— 1 липня 2015 року в черкаському театрі сталася пожежа, втім, і по цей час його відбудова триває. Зараз будівельники доробляють екстер’єр театру, але всередині основні роботи не зроблено, і ми не можемо приймати глядачів у рідних стінах. Тому  працюємо на інших сценах міста, подекуди таких, які не відповідають вимогам театрального мистецтва. Сьогодні мене не так хвилює інтер’єр чи екстер’єр театру, як його технічне забезпечення: світло, звук, планшет сцени, куліси. Якщо на це направлять залишок коштів, але не приділять належної уваги, театру буде дуже складно. Можна зробити сучасну глядацьку залу, але якщо не буде світла чи звуку, то нічого буде дивитися? Тоді театр втратить сучасне технологічне поєднання живого актора і технічних засобів — те, до чого вже звик сучасний глядач.

28 вересня ми відкрили театральний сезон прем’єрою «Україна — Європа», який проходив у Палаці культури «Дружба народів». А 1 жовтня зірвався показ наступної прем’єри «Бувальщина... Українські водевілі», бо в місті було оголошено жалобу в зв’язку з убивством місцевого депутата Михайла Бінусова. Тож показ перенесли. Наш колектив увійшов у таку стадію роботи, що ніхто не питає, чому ми ввечері проводимо репетиції. Гастролюємо, шукаємо нові форми спілкування театру з глядачем, готуємо концерти, вистави. Так 13 жовтня відбудеться «Козацький концерт», присвячений дню заснування УПА. Будуть не тільки пісні УПА, а й, так би мовити, вся лінія захисників України: козаки, повстанці, холодноярівці, упівці, АТОвці. Це буде роковий концерт із спеціально написаними піснями для нього. Готуємо прем’єру пісні «Холодний яр», прем’єру пісні з оркестром, дуже багато нового будемо виконувати. Почнемо з «Ой на горі та й женці жнуть» — жартівливого українського маршу. Тож чекаємо глядачів на наших концертах. Якщо кожен черкащанин хоч раз на рік відвідуватиме театр, ми збиратимемо аншлаги щодня.

Наталія МИХАЙЛОВСЬКА, засновник та директор Школи англійської мови :

— Я перебуваю у піднесеному настрої від часу, як минуло літо. На час літніх канікул у нашій школі працював мовний табір, де діти не лише весело проводили дозвілля, а й спілкувались англійською. Мене вразило, наскільки чутливі й щирі наші діти, наскільки сильно вони реагують на проблеми у сім’ї, у навколишньому світі. Й нам спільно з викладачами і психологом вдалося відновити душевну рівновагу деяких діток. Неправильно за неслухняність дітей вішати ярлики типу «ти нам не підходиш». Ми намагалися не концентрувати увагу на поганому, а навпаки, з хлопчиком Тимофієм фіксували у записничок його добрі справи, далі він уже сам записував, розповідав. Коли зрозумів, як багато зробив хорошого, повірив у себе. Він вийшов від нас зовсім іншою людиною, яка усвідомлює свої вчинки. Інший травмував коліно, а виявилося, дитина по-своєму переживала розлучення батьків. Літо було насичене емоціями, водночас такими подіями, на які мали швидко реагувати і не схибити, і нам це вдалося. Приємно, що після табору діти пішли від нас щасливішими, вихованішими, розумнішими. А далі треба розвиватися професійно, тому я поїхала навчатися. Шість тижнів минули дуже швидко — це і саморозвиток, і самодисципліна: або ти все встигнеш і випливеш, або навчання пройде марно. Я побачила, що важливо не те, як ти викладаєш, а що саме потрібно учням. В результаті отримала диплом найвищого ступеня кваліфікації викладача. Окрім навчання дітей і дорослих також маю право навчати викладачів професійному викладанню англійської мови. Тож тепер учителям для підвищення кваліфікації не потрібно кудись їхати, це можна зробити у нас — в Черкасах. Утім, як показує практика, легше навчати дітей, ніж перенавчати вчителів. Оскільки останні переважно рівняються на програму, яку рекомендує Міністерство освіти, а не на світові стандарти і сучасні методики викладання англійської мови.

У Черкасах багато талановитих особистостей: поетів, науковців, чемпіонів, але самі жителі про них не знають. Ми звикли не помічати своє. Нещодавно четвірка наших хлопців — Сергій Максименко, Володимир Трофименко, Олександр Гречка, Михайло Ткаченко — стали чемпіонами світу з академічного веслування. Чемпіонат проходив у словенському місті Блед. Хлопці так «трубили», що вони з Черкас, України, приїхали сюди — а про них жодного слова.  Ось на книжковому ярмарку у центрі локації розмістили видавництва з інших міст, а нашим, черкаським, виділили куточок скраєчку, і час для презентацій обрали не зовсім вдалий. То ж наші поети, наша гордість — молоді, перспективні, — поставте їх по центру, цінуйте своє. Тому важливий внесок кожного черкащанина у спільну скарбничку талантів і перемог, і я та наша школа — одна з таких.

Антоніна ЗАХАРЧЕНКО, журналіст:

— У Черкасах не була понад півроку, оскільки працювала за кордоном. Днями повернулась у рідне місто. Перше враження від побаченого — місто ожило. В прямому сенсі цього слова. Відчула, що скучила за черкаськими вулицями, гарячою кавою та друзями. Вразили нові зупинки, чиста площа від так званих продавців у центрі міста та обладнаний кіосками центральний ринок. Тепер ці місця продажу виглядають більш цивілізовано. Залишилися незмінними дороги та бруд навколо громадських місць.