Тепер кожен українець повинен, лягаючи, в голову класти мішок думок про Україну, повинен покриватися думками про Україну і вставати разом з сонцем з клопотами про Україну.
Микола Куліш, український драматург, режисер, педагог, представник Розстріляного Відродження

«Я в геології філософ...»

Про видатного вченого Івана Чебаненка
6 грудня, 2013 - 11:03
ІВАН ЧЕБАНЕНКО

Академік НАН України, доктор геолого-мінералогічних наук, лауреат Державної премії України, заслужений діяч науки та техніки України Іван Ілліч Чебаненко народився 1925 року в Миколаєві, точніше в його колишньому передмісті Матвіївці.

ЗЕМЛЯ АКАДЕМІКА

Будинок, у якому він народився, виділявся серед усіх навколишніх хатин, критих очеретом, ошатним червоним черепичним дахом. Його 1904 року побудував дід Опанас Письменний, на фасадному скаті він білою черепицею виклав велику літеру «А». Опанас Єлісейович був людиною непересічною: першим у Матвіївці почав вирощувати виноград, тримав пасіку, був сільським кореспондентом дореволюційної «Нивы», виписував праці Мічуріна й усе прагнув робити науково.

У Матвіївці кріпацтва не було ніколи. Колективізації її жителі опиралися активно й організували повстання. Люди вільно жили на своїй землі й багато працювали на ній.

За мірками того часу, Письменні були людьми заможними, в селі їх поважали. Пелагея Іванівна була повитухою й церковним старостою.

У родині Письменних було п’ятеро дочок, старша — Мотря, мати академіка, на відмінно закінчила чотирикласну земську школу. Іван Чебаненко приохотився до читання з дитинства. Першого хлопчика в родині любили особливо, але, як і всі червонянські діти, він допомагав мамі на городі й носив корзини на ринок. Був забіякою й серед однолітків лідером.

Є фотографія: майбутній академік разом з класом і вчителькою на тлі старої будівлі матвіївської школи, в якій колись були козацькі казарми, ця будівля збереглася.

ВІЙНА

1941 року школа закрилася, але колгосп німці не розігнали, рабська праця їм, як і більшовикам, подобалася. Церкву під час окупації відкрили, але в ній уже не було величезної кришталевої люстри, срібного начиння й ікон. З’явився священик; поновилися служби. Сестра Івана Ілліча Поліна досі переконана, що новий батюшка був радянським розвідником.

Коли прийшла Червона Армія, всіх підлітків мобілізували, Іван потрапив до Запорізької Червонопрапорної стрілецької дивізії. Не виучені й ще не перевдягнуті у форму, юні бійці потрапили в Яссо-Кишинівську операцію, в тій кривавій бійні загинуло їх багато. Іван Чебаненко уцілів і вирізнився, отримав нагороду — орден Червоної Зірки. Брав участь у визволенні Румунії й Болгарії.

НАВЧАННЯ

Закінчивши 1947 року службу в армії, Іван Чебаненко повернувся до Миколаєва. Працював у нагородному відділі облвиконкому. Батьки купили невелику квартиру в Миколаєві, на вулиці Макарова, сім’я переїхала в місто. Але чиновницька робота здалася Івану Іллічу нецікавою, й, склавши екстерном іспити за середню школу, він 1947 року вступив до Одеського університету. Мав чудову пам’ять, вчився із захопленням і старанністю. Вивчив на пам’ять триста громіздких формул комплексних мінералів, хоча це й не було потрібно; на заняттях з мінералогії викладач переривав свою розповідь словами: «А формулу скаже Чебаненко».

Час був голодний, допомога з дому була скромною. Писав матері: «Зима цього року тепла, Бог бачить, що в мене немає зимового пальта». У формі ходити не любив, мама зшила йому брюки й піджак.

Звичайно, були й дівчата. Разом з нерозлучним другом ходили до них у гості на гречану кашу. Одружився з найвродливішою. Студентка медичного інституту Жанна, струнка блондинка з іконописним обличчям і чарівним почуттям гумору, полонила назавжди. Через рік народився первісток Сергій.

РОБОТА

Університет закінчив на відмінно, направили до Луганська інженером-геологом Ворошиловградського гірничого округу. 1955 року Іван Ілліч вступив до аспірантури Інституту геології Академії наук. Йому пощастило: його обрали з 32 осіб, науковим керівником став віце-президент Академії наук УРСР В.Г. Бондарчук, видатний геолог і географ, який став не лише вчителем, а й зразком на все життя.

Захистивши дисертацію, 1958 року Іван Ілліч виїхав у відрядження до Чехословаччини. Працював головним інженером на шахті. Вивчив чеську мову. Через два роки молода сім’я повернулася до Києва. Відтоді Інститут геологічних наук НАН України став для Івана Ілліча єдиним місцем роботи.

Старший науковий співробітник, завідувач лабораторії, а потім — відділу геотектоніки, заступник директора, радник — такими є етапи кар’єри. Багато років І.І. Чебаненко очолював вчену раду із захисту докторських і кандидатських дисертацій. Ніколи не прагнув адміністративної кар’єри, багато читав, писав вірші англійською, болгарською, французькою, чеською, англійською, німецькою, російською й українською мовами. Академік Чебаненко — автор понад 200 наукових праць, зокрема 14 монографій. Майже всі вони підписані ним єдиним. Іван Ілліч не підписував робіт своїх учнів і не брав у співавтори керівництво: він не був пихатим, але був гордим, безкомпромісним.

ВІДКРИТТЯ

Як геолог-теоретик Іван Чебаненко став широко відомим після публікації монографій: «Основні закономірності розломної тектоніки земної кори» (1963), «Проблема складчастих поясів земної кори в світлі блокової тектоніки)» (1964), «Розломна тектоніка Україні», (1966), «Розломи Землі» (1969). Іван Ілліч уперше в світовій науці склав карти великих розломів Європи, Азії, Південної й Північної Америки, Африки, Атлантичного, Індійського й Тихого океанів і частково Північного Льодовитого. Він відкрив закономірну сітку розломів земної кори, зміг пояснити причини деформацій кори і їхню роль у геотектогенезі. Це видатні відкриття планетарного рівня.

Українські вчені зустріли їх із захватом, але московські колеги сказали: «Не може бути, якби така сітка існувала, її б давно помітили». ВАК (Всесоюзна атестаційна комісія) докторську, чудово захищену перед Вченою радою інституту геології УРСР, не затвердила. Рук не опустив, написав ще одну монографію, яку захистив як докторську дисертацію.

А потім був тріумф. У 1967—1968 роках у американських геологічних журналах надрукували знімки Землі, зроблені із супутників. Сітка розломів літосфери, яку відкрив Іван Чебаненко, на фотографіях була чудово видна. Залишається дивуватися, яким зором він її розгледів, залишаючись на Землі.

Вчення І.І. Чебаненка про закономірність тектонічних розломів земної кори стало новим науковим напрямком у геотектоніці. Складеними їм картами сьогодні користується весь світ.

І ще одне відкриття світового значення: І.І. Чебаненко відкрив зв’язок між структурою літосфери й розташуванням родовищ корисних копалини. Це відкриття має колосальну практичну цінність, воно стало основою для принципово нового підходу до геологорозвідки, оскільки дозволяє знаходити поклади корисних копалини, не встаючи з-за письмового столу. Нобелівська премія посмертно не присуджується, але чому за життя вченого він не був на неї навіть номінований?

Ідея Івана Чебаненка про зв’язок між глибинними розломами земної кори й надходженням із надр Землі газових і нафтових вуглеводнів неорганічного походження базувалася на ще одному видатному відкритті українських учених. Академіки АН України В.Б. Порфір’єв і Г.М. Доленко, спираючись на воднево-кисневу модель Землі, розроблену академіком АН України М.П. Семененком, і вчення про розломно-блокову структуру земної кори, створене віце-президентом АН України В.Г. Бондарчуком і його учнем І.І. Чебаненком, довели, що в глибинних пластах Землі відбувається неорганічний синтез вуглеводнів, зокрема нафти.

І.І. Чебаненко довів, що в Україні є родовища нафти й газу, й вони можуть стати джерелом розширення паливно-енергетичної бази країни. За цю роботу він і група співробітників 1992-го року були нагороджені Державною премією України. Нафти в Україні багато, але залягає вона на великих глибинах, для видобутку потрібні великі капіталовкладення.

Одного дня в розмові Іван Ілліч сказав: «Я в геології філософ». І справді, його праці відповідають на  питання, що постають перед геологічною наукою. У наукових дослідженнях І.І. Чебаненко спирався на вчення про біосферу першого Президента Академії наук України В.І. Вернадського.

Учений був полум’яним патріотом своєї країни, неодноразово виступав у періодичних друкованих виданнях щодо актуальних проблем розвитку українського суспільства. Особливо Івана Ілліча обурювало, що в перебудовні роки було ліквідовано Міністерство геології України. Це призвело до згортання робіт з активного пошуку родовищ нафти й газу, що завдало нашій країні колосальних економічних і моральних збитків.

Людмила ЩЕТИНІНА, кандидат філологічних наук
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments