«Якщо задарма, то гасіть!»

Ми сиділи на кухні й після вечері балакали за трав’яним чаєм. Раптом з однієї з кімнат почувся дивний хрускіт. Хтось побіг туди і крикнув: «Вогонь! Хата горить!»

Зробилося страшно. Дітей відправили до родичів по сусідству й попросили, щоб молились. Провели шланг з водою до хати, сусіди почали носити воду з криниць. Тато з мокрим рушником на обличчі (замість респіратора) ввійшов у клуби диму і там керував процесом. Прибіг брат.

«У Сосонці хата горить. Приїдьте, будь ласка», — сестра набрала «101» і диктує адресу.

Тато з братом уже встигли викинути предмети, що горіли, через вікно надвір. Полум’я вже не було. У цей момент під’їхали пожежники.

Першим був статечний чоловік зі Стрижавки — із села, яке найближче до нас. Зайшов, подивився досвідченим оком. Заспокоїв — горіти більше не буде. Найважливіше, що не проводка зайнялась. Пожежа почалася із шафи, де випадково опинилась іскра сірника. А там був зимовий одяг, штучне хутро...

Потім з’явилася пожежна команда з машиною, сиреною.

Молоді хлопці, підтягнуті, мужні. Найголовніше, що своєю появою приносять нам якийсь внутрішній спокій. Кажуть, можемо про всяк випадок зараз залляти водою (кімната ще була гаряча після вогню), але стеля одразу впаде.

«Краще, — кажуть, — нічку попильнувати, часом чи не з’явиться де вогонь».

Доки пишуть протоколи, муляє питання: платити їм чи не платити. А якщо платити, то скільки. Думки вгадує стрижавський вогнеборець: та ми все безплатно, нам же зарплату дають. І розповідає історію: раз горіло, теж у Сосонці, на початку села. Якась прибудова чи літня кухня. Коли пожежники приїхали, на місці вже вовтузилося з десяток сусідів. Гасили відрами. Господиня, бабка-пенсіонерка, кричить: вертайтеся, не треба мені пожежників, люди тут все зроблять!

— Та ми, — пояснюємо, — бабцю, грошей за це не беремо, гасимо задарма.

— А, — каже, — як задарма, то гасіть!

Усі сміються. Це раптом розряджає обстановку, виводить всіх із заціпеніння. Хто вчив цих пожежників на таких добрих психологів?

Братова дружина нашвидкуруч приготувала сала, цибулі, що було під рукою — щоб хлопці повечеряли, якщо буде можливість. Від’їжджають, а вся родина, відходячи від стресу й диму, моститься спати в сусідських хатах.