Перший-ліпший брехун і ошуканець може розвалити цілу державу, тоді як упорядкування речей навіть в одному домі неможливе без ласки Божої.
Іван Мазепа, український військовий, політичний і державний діяч, Гетьман Війська Запорозького

Дружина+коханка=чоловіче щастя

21 листопада, 1997 - 00:00

ІСТОРІЯ ПЕРША. ПРАБАБУСЯ

.. Її назвали старовинним ім'ям Дарина. Дитина була точною копією прабабусі - спадкової дворянки, котра була носієм гордого князівського прізвища та й власником коштовностей. До революції шляхтянка жила безтурботним життям аристократки, роз'їжджала парижами й берлінами. Революція позбавила значення й становища в суспільстві. Коштовності вдалося зберегти. Продавши частину діамантів, старенька прокляла нову владу й стала жити більш або менш задовільно. Гасла країни соціалізму, що так і не переміг, були їй так само байдужі, як і магнітки, дніпрогеси й турксиби. Не лежало в неї серце ні до дочки, ні до онуки. Й лише після народження правнучки бабуся наче прокинулася...

ІСТОРІЯ ДРУГА. ДАРИНКА

Даринка змалку перейняла вихватки старої аристократки. Гарна зовнішність, природжені манери, вміння себе поводити... Чоловіки шаленіли від неї, й у шістнадцять Дарина вже мала досвід любовних пригод. Палити цигарки й смакувати заморські спиртні напої, а не вульгарну радянську продукцію, Дарина розпочала ще раніше.

Гроші дівчину не цікавили - спала вона безкоштовно, зате з тими, кого хотіла. Хотіла ж небагатьох. Погрози матері слухала з гидливою усмішкою, на батька взагалі уваги не звертала. В неї був лише один порадник - "грандма", як вона називала прабабусю. Та ж для Даринки була готова на все.

Даринка закінчила престижну школу й роки на чотири пішла "в підпілля". Любовні утіхи її перестали цікавити, рій шанувальників залишився осторонь. Даринка тепер жила лишень своїми інтересами. Працювала в інтуристівському готелі, відвідувала всілякі виставки й театри, запоєм читала передплачувані на астрономічні суми літературні часописи й газети. На цьому перша частина життя Дарини закінчується.

ІСТОРІЯ ТРЕТЯ. ІГОР

Початком другої частини послужило звичайне знайомство, яке ні до чого не зобов'язувало. Сталося це наприкінці літа, за три дні по весіллі мого доброго приятеля.

Ігор щойно одружився на дівчині, з якою зустрічався дуже давно, й з певністю розпочинав будувати родинне життя. Здавалося б, для цього було все: дружина, котра йому подобалася, заможні батьки, як його, так і Маринки, купа знайомств і грошовита робота. Плюс, що важливо, окреме помешкання.

Сам він був досить показним парубком. І хоч псувала його зайва балакучість, на жіночу стать чомусь саме ця риса діяла надзвичайно. Напившись і нагулявшись, він зізнався мені, що з минулим "зав'язує" й починає нове життя. Я слухав його з недовірою, бо мало вірив в його клятвені запевнення. Досить було поглянути на його хитру фізіономію, щоб не сприймати цю балаканину всерйоз.

За півроку ми зустрілися знову. Ігор жив з дружиною й на життя не жалівся. Даринчине ім'я він згадав побіжно. Й так само - мимохідь - розповів, з чого все почалося.

Він познайомився з нею на самому початку медового місяця. Даринка сама звернула увагу на ставного молодого чоловіка й, зустрівшись удруге, обидва зрозуміли, що це - надовго. Про дружину Ігор, природно, промовчав. "Врубався в ситуацію", як він висловився, без удаваної скромності. Марина ні про що не здогадувалася, була зосереджена на роботі й облаштовувала родинне гніздечко.

Розвиток стосунків Ігоря й Даринки йшов спокійно, ніхто не форсував подій. Ігор до дівчини не чіплявся, обмежувався даруванням квітів, цукерок та інших подарунків. Пізніше він зізнався, що відчув себе "цілковитим ідіотом", потрапивши до Дарини додому. Такої обстановки він не бачив ніколи, про манери господарів міг лише мріяти, а перший подарунок Дарини змусив його засоромитися, хоч і був мій приятель аж ніяк не боязким хлопцем. На кожну десятку Ігоря Дарина відповідала сотнею. "Грандма" вибір правнучки схвалила, допомагала, чим могла, а з батьками до того часу в Дарії встановився повний нейтралітет: вона не втручалася до їхніх справ, а вони - до справ дочки.

ІСТОРІЯ ЧЕТВЕРТА. РАЗОМ

Ігор влаштувався на ще грошовитішу роботу й понад половину зароблених грошей витрачав на "другу дружину". З першою він вирішив, нарешті, розлучитися, причини не пояснював, але тут він схибив. Спочатку Марина кинулася на нього з ножем, потім замкнулася в домашній лазні й спробувала перерізати собі вени. Ігор, котрий не чекав такого повороту подій, вибив двері, дружину заспокоїв, розмов про розлучення більше не заводив. Але продовжував таємно зустрічатися з коханкою. До дружини втратив будь-який інтерес. Саме тоді він зрозумів, що, втративши Дарину, втратить сенс життя.

Вони зустрічалися майже щодня, рідко коли вночі обходилися без телефонного дзвінка. Очікування змінювалося передчуттям, передчуття - близькістю, після чого починалася безсонна ніч. Марина ж пропадала на роботі днями, вночі чергувала на "швидкій допомозі".

Так минув рік. Дарина, як і раніше, не знала, що Ігор одружений, Марина не здогадувалася, що чоловік її не лише зраджує, а й фактично живе з іншою. Ігор же не знав, що робити. Він не хотів втрачати ні дружину, котра забезпечує йому побут, ні Дарину, котра подарувала йому кохання. Не можна сказати, що дружина не кохала Ігоря, та й він не міг сказати, що ненавидить Марину.

І ось Ігор наважився: все розповів Дарині. Тієї хвилини він йшов ва-банк і нервово чекав, що йому відповість... ні, не коханка - Кохання.

"Йди", - Дарина вимовила це на диво спокійно і, запаливши сигарету, забилася в куточок канапи.

Він пішов, щоб ніколи не повертатися. Не зміг: зателефонував і почув те, що й чекав почути.

"Ти знаєш, мені наплювати. Мені наплювати, що в тебе є дружина. Мені наплювати на батьків і на те, що вони скажуть. Ти - тварюка, але мені наплювати і на це..."

ІСТОРІЯ П'ЯТА Й ОСТАННЯ. БЕЗ КІНЦЯ...

На цьому можна було б поставити крапку. Минув ще рік. Вони всі живуть так само, як і раніше. Її батьки поставилися до цього спокійно: "Ти вже доросла, сама розберешся". Його батьки також все знають і махнули на сина рукою: "Не маленький". Марина, як і раніше, нічого не знає. Й - не здогадується. А може, й здогадується, лише Ігоря це не обходить.

Я не хочу коментувати його вчинки. Я знаю і його дружину, і його коханку. Я не засуджую його. Й, можливо, навіть де в чому розумію. Тим більше я не знаю, чим це все закінчиться й чи закінчиться взагалі. Обмежуся багатьма крапками...

Сергій ЯРМОЛЮК, "День"
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments