Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Красень чоловік -

3 жовтня, 1997 - 00:00

Як відомо, жінки вважають, що краса - виключно їхній привілей. Вони навіть прислів'я спеціально придумали (так, здається, і не внесене до жодного збірника народної мудрості - що не дивина, бо ж складають їх чоловіки), мовляв, чоловік, який трохи кращий за мавпу (варіант: собаку), - вже красень. Це, звичайно, перебільшення. Щоб помститися над жінками один письменник (чоловік) заявив цинічно: "Англійки дуже негарні. Просто не зрозуміло, звідки у них беруться гарні діти". А інший, котрий 200 років тому відвідав Санкт-Петербург, мало того, що не знайшов жодної красуні (а більшість жінок навіть здалася йому "винятково потворною"), так він ще й дозволив собі здивуватися, що це "дружини й матері тих ставних струнких красенів з витонченими й правильними рисами обличчя, з грецькими профілями". Під останніми, очевидно, малося на думці чоловіків...

Чоловіча краса (припустимо, що вона трапляється в природі), якщо навіть і не дефект сама по собі, то принаймні - мати багатьох дефектів. Легендарний красунчик Паріс був елементарно боязким. Перемоги на полі битви давалися йому відверто гірше, ніж перемоги над серцями слабких жінок. Справжні (негарні) чоловіки воювали, а він все завивав кучері, начищав зброю, так і сяк перекидав через плече шкуру пантери... І виправдовував свою поведінку тим, що краса його - дар божий і гріх її нехтувати:

Нет, не презрен ни один из прекрасных даров нам бессмертных

Их они сами дают: произвольно никто не получит!

А на полі битви хай проявляють себе інші: їм, можливо, дісталося від богів що-небудь простіше й практичніше.

Отже, воїни з гарних чоловіків ніякі. Ну а працівники?

Мабуть сама думка про можливість залучити гарного чоловіка до плідної праці звучить не менш блюзнірськи, ніж пропозиція орати на племінному бику заморської породи. Не дивно, що у галереї портретів героїв праці всіх калібрів, якими нещодавно намагалися прикрашати центральні вулиці наших міст, не знайдеш гарного чоловічого обличчя. А от жінки як на підбір, ясноокі, білозубі, з ямочками на усміхнених щоках - писані красуні. Чому так? Та тому що ударна праця завжди личила жінці. Не раз траплялося навіть, що трудовий подвиг перетворював Гидке Каченя, на Прекрасного Лебедя. Проте випадків такої метаморфози у чоловіків немає навіть у Овідія.

Залишилася остання можливість застосувати гарного чоловіка - в особистому житті. На жаль, і тут їхні досягнення, як правило, були нижчими за середні. Мессаліна, яка зналася на таких справах, спокусившись якось зовнішніми даними одного такого Аполлона, тут же звеліла привести його до спальні, звідки вже через півгодини нагнала красунчика стусанами. Коли розгніваний римський народ вирішив стратити без розбору всіх, хто пройшов через спальню найяснішої матрони, красунчику не зарахували його афронт і стратили його за компанію з усіма.

- Єдиний кого стратили справедливо, - кажуть, заявила жорстока Мессаліна.

Непрактичність чоловічої краси - ось, мабуть, головна її вада!

Імовірно тому "красені-чоловіки", які рідко, але все-таки трапляються, котуються у жінок вельми слабко. За чутками, зі ста жінок знаходяться не більше двох-трьох божевільних, які бажають зв'язати своє життя зі стовідсотковим красенем. Тимчасом, як із чоловіків майже половина згідна терпіти у себе на кухні красуню - що ж, про чоловічу поблажливість знають усі...

Тетяна БЄЛКІНА, "День"
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments