Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

Любов як річ купівлі-продажу

6 листопада, 1997 - 00:00

Одного разу моя знайома відверто сказала, чому вона вийшла заміж: "Розумієш, він мене підкупив своєю увагою. Щовечора приходив до мене в гості й з о-отаким букетом квітів!.."

Звичайно, її коханий працював у торгівлі й міг собі таке дозволити! А якщо я - бідний студент і отак смітити грошима не маю можливості, отже, її серце мовчатиме?

Уявіть собі ярмарок, де товаром є інша людина, котра приваблює вас, а грошима - ви самі, ваша особистість. Такі своєрідні товарно-особистісні взаємини. При цьому, звичайно, кожен хоче продати себе чимдорожче, щоб товар (вибачте, коханий) дістався чимдостойніший.

Щоб продати себе чимдорожче, я маю знати, що зараз на ярмарку в ціні. Дізнавшись і врахувавши це у своїй зовнішності та своїй поведінці, я демонструю свої риси й атрибути, які мають попит, звичайно, приховуючи при цьому ті особливості, які попиту не мають і ціну мені занижують.

Дівчина пам'ятає про цінність для чоловіків її фізичної привабливості й квапиться вийти заміж, поки не втратила товарного вигляду. Хлопець мріє про той час, коли він матиме змогу виїхати на цей ярмарок на власних "Жигулях", а краще на "Мерседесі", і на його вітрині буде вивіска "Забезпечений. Власна квартира та власний бізнес". Він має почуття гумору, кросівки, імпортний магнітофон, він знає гарні анекдоти та бари. Це - на вітрину. Але від огляду приховується, що він ледар, базікало, має черевце й не має мети в житті. Вона має дачу, приємне личко й непогано танцює, що й буде продемонстровано. Поганий характер та невміння куховарити намагатиметься приховати. Це навіть не шахрайство, це повсякденна реальність торгівлі. Коли ми хочемо сподобатися, ми говоримо й показуємо про себе не всю правду й не тільки правду. Можливо, що працювати я не люблю й не вмію, і з грошима у мене проблеми, але це зовсім не означає, що я їй все це одразу скажу. А вона, приміром, дітей (принаймні поки) не любить, але знає, що я до них небайдужий. Ми йдемо вулицею, вона бачить малюка - що, пройде повз нього? Ні! "Диви-но, який гарнесенький!" Бреше. І так ми брешемо одне одному, але в результаті закохуємося. Той, хто хоче сподобатися, як правило, вдягає маску. Вона нас заворожує, але що буде потім, коли сім'я створена, а маску зірвано?.. Спробуйте до весілля поговорити ось так: "Твої чесноти я вже побачив і ти мені про них уже розповіла, а тепер розкажи про свої вади..."

Мирослав АНДРОС
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments