Чи готова Україна до «нової сучасності»?

Минулої п’ятниці в Українському домі відбулася наукова конференція «Національні стратегії в епоху глобальних трансформацій», організована Національним інститутом стратегічних досліджень з нагоди 20-річчя від дня заснування цього дослідницького закладу. Слід зазначити, що досить несподівано у відкритті цієї конференції взяв участь глава Української держави Віктор ЯНУКОВИЧ, який у своєму виступі сказав: «Ми маємо ставити перед собою амбіційне завдання — поєднати наші євроінтеграційні прагнення з планами глобального партнерства, щоб Україна могла повноцінно претендувати на роль своєрідного комунікатора між сучасними світовими центрами впливу».

Перш ніж приступити до дискусії, директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій ЄРМОЛАЄВ спробував зрозумілою мовою пояснити становище, в якому перебуває нині світ і яке місце в ньому займає Україна:

— «Це — своєрідна глобалізована криза. За дуже короткий історичний відрізок часу об’єднаного людства воно показало, що ще не вміє, не готове й поки що не хоче жити як єдина внутрішня взаємозалежна цивілізація. Якщо це застосувати до України, то вона в ХХ столітті була консолідована територіально і отримала статус незалежної держави при певній неготовності суспільства до організації власної республіки. І ми вже 20 років живемо в суперечках щодо нашої географії, психології, різності історичної. У цьому сенсі ми — маленька частинка тієї великої дискусії, яка розгортається в такому швидко об’єднуваному світі, який ще два століття тому мав мільярд населення, а зараз — 7 млрд, через 10 років матиме 12 млрд.

В гонитві за розвитком втягуються всі можливі ресурси. Динаміка цієї гонитви все більше порушує екологічні, енергетичні та інші ресурсні баланси. Виникла парадоксальна ситуація: гонитва за розвитком унеможливлює саму його перспективу. Оскільки проїдання та знищення ресурсів випереджає можливість вирівнювання і одномірного розвитку всіх. Жодна традиційна ціннісна система не здатна пояснити вибір».

За словами Єрмолаєва, «звичні» нації, що обмежені територією та державністю, стають націями по вибору, націями без кордонів і водночас складовими мегакультурної спільноти. Національна держава поступово трансформується в корпоративну державу, а точніше, більшість країн де-факто вже є корпоративними державами.

В умовах тотальної інформатизації, зазначив директор НІСД, виникає новий феномен колективної інтелектуальної свідомості, що особливо очевидно виявляє себе в реакції світових інтелектуальних кіл на ту чи іншу проблему. Інтелектуальні стереотипи на кшталт «зіткнення цивілізацій» Гантінгтона впливають на поведінку цілої групи еліт, що споживає ці штампи як знання про реальність. Усі ці проблеми загострюватмуться, якщо надалі не буде сформовано альтернативних моделей розвитку. Дискусія з цього приводу вже розпочалась.

«Моделі, що ґрунтуються на стратегіях керованої локалізації або реальної глобалізації ефективної гуманітарної та культурної політики, нового просвітництва дозволяють забезпечити перехід до нації по вибору, вписатися в новий світ, зберігаючи та розвиваючи свою локальну ідентичність. Власне це мав на думці Гантінгтон, коли міркував про феномен сильних і слабких націй у ХХІ столітті. Модернізація як сучасність, як керована культурна революція в умовах глобального тиску, як спосіб сформувати власну місію і навчати її інших як за допомогою нових технологій, так і на основі інтелектуальних амбіцій і культурних пропозицій. Врешті-решт, у культурному трикутнику: великий Захід як центр накопичення капіталу — Азійсько-Тихоокеанський регіон як ресурс розвитку — Євразія як додатковий ресурс усього світу — Україна має непогані шанси, щоб стати модератором таких спільних проектів», — вважає Єрмолаєв.

«Між тим, — додав він, — демографи вже фіксують, що все більше людей відмовляється від українства, тому що це виявляється непривабливим і неперспективним, тож вони й переходять в інші спільноти по вибору. Соціальна жорстокість, окрім усього іншого, високий рівень індивідуалізації, який притаманний українській культурі, зараз доповнюються соціальним розпачем і готовністю виживати за рахунок іншого.

Враховуючи втрату цілих технологічних укладів, «мавпування» і поки що слабку культурну та гуманітарну сфери, нам потрібно забезпечити ситуацію, коли вибір кожного українця і нових українців буде на користь нашому національному проектові, коли Україна буде нацією по вибору зі збереженням стартових позицій, збереженням і посиленням нашої спільноти».

Голова наглядової ради бізнес-школи МІМ-Київ, доктор економіки Університету Женеви, почесний доктор права Йоркського університету (Канада) та Університету Альберти (Канада), член Римського клубу Богдан ГАВРИЛИШИН похвалив організаторів за те, що вони добре сформулювали тему та запитання для дискусій: «Чи готова Україна до «нової сучасності»? Конфлікт цивілізацій чи боротьба за стратегію майбутнього? Яка філософія переможе? Україна — Європа: якою може бути спільна платформа щодо подолання цивілізаційних та геополітичних викликів ХХІ століття?

На перше запитання Гаврилишин дуже коротко відповів: «Ні, — при цьому додавши. — Дуже мало країн готові до «нової сучасності». На його думку, в конфлікті цивілізацій переможе гуманна філософія. Говорячи про спільну платформу щодо подолання цивілізаційних та геополітичних викликів ХХІ століття, Гаврилишин зазначив, що в Європейському Союзі забагато повноважень передано Брюсселю. А потрібно взяти швейцарську модель, вважає він, узгодивши з центром технологічні стандарти, деякі елементи внутрішньої та зовнішньої політики, щоб люди на рівні областей, регіонів самі оподатковували і вирішували всі свої проблеми.

На його думку, Україна в дуже поганому становищі — як політичному й економічному, так і в соціальному й екологічному. «Але я залишаюсь оптимістом, бо дуже багато спілкуюся з молоддю й бачу, що вона думає інакше, знає мови, знає краще про світ, не має ілюзій щодо нього, тому ми якось зуміємо відповісти та зреагувати на виклики, які ви сформулювали», — переконаний Гаврилишин.

При цьому він зазначив, що великою помилкою нашої країни за останні 20 років було намагання весь час вимагати членства в ЄС. «Це не є важливим для України. Натомість більш важливо для України — підійти до такого становища, коли ми були б кваліфіковані стати членом, себто відповідати Копенгагенським критеріям і не говорити зовсім прямо про членство. Бо я не певен, що членство нам потрібно, але дійти до такого рівня й бути кваліфікованим — це нам дуже потрібно. Тоді б Україна була в нормальному становищі», — наголосив Гаврилишин.

Директор Інституту глобальних стратегій Вадим КАРАСЬОВ також переконаний, що Україна, як і весь пострадянський простір, дозріла до того, щоб увійти у свій модерн, здійснити буржуазну громадянську революцію й створити те, що називається республіканською громадянською державою, а не державою еліт, кланів та інших форм групової приватизації державності. На його думку, інституалізація влади може дати Україні можливість сьогодні увійти в сучасний глобальний модерновий ринок і капіталізувати свої переваги.

«Капіталізація України, — переконаний Карасьов, — не в ресурсах, не в дешевій робочій силі, а в мізках, підприємливості, в новому інституціональному дизайні, починаючи від виконавчої влади, закінчуючи політичною системою, судами, у формуванні громадянина, а не підлеглого, виборця».

Директор Дослідного центру Словацької асоціації зовнішньої політики Олександр ДУЛЕБА наголосив на тому, що держави повинні мати національні стратегії. «Якщо її немає, то, в принципі, немає держави. Національна стратегія є успішною, якщо вона дає універсальні рішення й вирішує міжнародну ситуацію держави», — сказав він. На його думку, для України є головним вирішення відносин між ЄС та Росією. «Якщо Україна прийде з конструктивною політикою щодо європейського проекту, частиною якого є всі європейські держави, в основі якого будуть конструктивні рішення для Росії, це зробить з України зовсім іншого гравця в європейському просторі», — переконаний Дулеба.

Не можна не погодитися з президентом Центру стратегічних досліджень та аналізу Ігорем СМЕШКОМ, який вважає, що «національна стратегія України може бути лише одна — побудова розвинутої та діючої форми європейської демократії в країні з ринковою соціально-орієнтованою економікою, з наявністю потужного середнього класу і розвинутим громадянським суспільством... Тільки це може дати нам і сильну державу, й сильну економіку, яка зможе інвестувати також в сферу загальноєвропейської та євроатлантичної безпеки».

Президент Центру економічного розвитку Олександр ПАСХАВЕР переконаний, що в Україні існує достатня кількість людей, для яких стратегічне мислення є невід’ємною частиною їхнього життя. На його думку, головна наша проблема в тому, що це не стало частиною державної роботи. Окрім того, відзначає Пасхавер, у нашої бюрократії відсутнє почуття місії, а без цього не можна займатися стратегічною роботою. «А якщо ви не знаєте моделі розвитку, тоді важко зрозуміти, яким чином ви маєте планувати, в який бік рухатися. Модель розвитку країни не придумується, а напрацьовується її історичним минулим. Україна, не маючи власної моделі розвитку, має низьку якість управління», — наголосив Пасхавер. Втім, він вбачає позитивні закономірності — формування третього стану, до якого входять не лише буржуа, а люди, зв’язані з ринком, інтелектуальний клас, вищий менеджмент, люди мистецтва, для яких питання свободи і права є ключовими, й саме серед них виникне нова модель, яку ми не знаємо.

Представник цього третього стану — головний редактор Незалежного культурологічного журналу «Ї» Тарас Возняк — вважає, що причиною дезорієнтованості країни та її неуспішності є те, що останні 20 років Україна намагалася вибудувати проекти, які суперечили загальносвітовим тенденціям. Разом із тим він переконаний: «Україна може дати приклад центрально-східноєвропейської політичної конструкції чи нації. І це величезний «плюс» не стільки для України, стільки — у майбутньому, — можливо, для Росії. І коли говорилось про створення північного кільця безпеки від Ванкувера до Владивостока та долі всіх нас разом у цьому контексті — це доля України як успішної країни. Якщо ми збережемо і незалежність, і успішність, їх поєднаємо, то це буде наш можливий внесок як такий».