Щоб зробити розумний вибір, треба перш за все знати, без чого можна обійтися.
Іммануїл Кант, німецький мислитель, антрополог, письменник, педагог, родоначальник класичної філософії

Єгипетська держава, що не відбулася?

20 серпня, 2013 - 12:14
16 СЕРПНЯ 2013. КАЇР, ЄГИПЕТ. ТИСЯЧІ ПРИХИЛЬНИКІВ ПОВАЛЕНОГО ПРЕЗИДЕНТА МОХАММЕДА МОРСІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У АКЦІЇ НА ЙОГО ПІДТРИМКУ, ЯКА ДІСТАЛА НАЗВУ «ДЕНЬ ГНІВУ» / ФОТО РЕЙТЕР

Ображені прихильники скинутого президента Єгипту Мохамеда Морсі і тріумфуючі протестувальники, які підштовхнули військових до його зміщення, поділили Єгипет на два непримиренні табори, одночасно відображаючи і посилюючи якнайглибші проблеми країни. Єгипет наразі є здебільшого некерованою країною, утримуваною за рахунок щедрих іноземних пожертвувань.

Морсі ніколи не цінував свого хисткого становища. Будучи обраним демократичним шляхом, він вирішив керувати недемократично. Він прагнув очистити судову систему і прокуратуру, стверджуючи, що вони перебувають у змові з протестувальниками проти його уряду і їхніми військовими прихильниками, яких було скинуто 2011 року. Морсі не надто враховував думку опозиції, проштовхуючи спірний проект конституції. При цьому він забув зосередитися на структурних проблемах, які й спонукали слухняне до цього суспільство вийти на вулиці два з половиною роки тому, щоб змістити його попередника Хосні Мубарака.

Так само згубним, як і стиль правління Морсі, був менталітет «Мусульманського братства» в стилі «розраховувати тільки на себе». Десятиліття гонінь укоренило в їх лідерах переконання, що весь світ озброївся проти них. Зарозуміла влада лише укріплювала їхню параною.

Лідери «Братства» вважають, що Сполучені Штати і єгипетська еліта прагнуть зробити все для їх провалу. Тому вони відмовилися звернутися до своїх світських противників і запропонувати їм шматок політичного пирога. Навіть членів більш пуританської ісламістської партії «Нур» не запросили увійти до складу уряду.

Проте спіткнулися не лише політики «Братства», недосвідчені в управлінні країною в умовах демократії (і ті, що ставляться до неї скептично). Дебати в США — головному донорі і союзнику Єгипту — впродовж багатьох років були зосереджені не на зміцненні приведених у бойову готовність установ, а на тому, як ослабити владу військових, відмовляючи їм у допомозі. Багатосторонні кредитори — такі як Міжнародний валютний фонд — були зациклені на фінансових реформах, таких як скорочення дорогих субсидій, а не на зміцненні обложеної економіки.

На сьогодні перехід до демократії, який на Заході намагаються представити як модель, яку могли б наслідувати інші арабські країни, лежить у руїнах. Економіка Єгипту, покалічена різким падінням рівня іноземних інвестицій і браком туристів, перебуває на апараті життєзабезпечення. Відновлення країни вимагає набагато більшого, ніж просто оплески, які досі пропонували західні країни.

Єгипет завжди покладався на щедрих благодійників у підтримці своєї невеликої держави й економіки. Після військового перевороту 1952 року «Совєти» забезпечили велику частину необхідної допомоги. Їхні «технічні» експерти перетворили друге за величиною місто країни, Александрію, на російський заміський клуб. Після повороту Єгипту у бік Заходу в результаті війни 1973 року проти Ізраїлю його основним спонсором стала Америка.

Проте щорічне ритуальне підношення у розмірі приблизно 1,5 млрд доларів США могло лише притупити біль єгипетських проблем, але не вирішити їх. Країна більше не може забезпечити достатньої кількості державних стипендій у вигляді бюрократичних посад для випускників вишів. Єгипту залишається тільки сподіватися на грошові вливання, які компенсують його внутрішню кровотечу.

Проте, роблячи допомогу залежною від економічних реформ і демократичних перетворень, міжнародне співтовариство ризикує отримати встановлення політичної черговості надання допомоги. Натомість воно має зосередитись на фінансовій допомозі, яка притупить розчарування єгиптян і сприятиме створенню інститутів, що сприятимуть переходу до демократії.

Проте з 1,56 млрд доларів, які Держдепартамент США запросив для Єгипту 2013 року, лише 250 млн доларів виділено на невоєнні програми. США повинні збільшити обсяги фінансування проектів, спрямованих на управління, громадянське суспільство і зміцнення законності. На такі програми 2013 року виділено нікчемні 25 млн доларів.

Аби підтримати економіку, США необхідно змістити свою політику допомоги від фінансування проектів до задоволення невідкладних бюджетних потреб. І хоча фінансування схем підвищення ефективності водокористування, безумовно, допомагає суспільству, його наслідки відчуваються лише через роки.

Натомість США й інші західні донори повинні допомогти Єгипту керувати своїми ресурсами, які частенько бездарно витрачаються у спробі заспокоїти його народ. Єгипет є найбільшим імпортером пшениці у світі, а рахунок субсидій на продукти харчування становить приблизно 2% від ВВП. Аби зберегти свої дорогоцінні валютні резерви, Єгипет потребує США і їх союзників, щоб забезпечити себе продуктами харчування. Така політика була прийнята після війни 1973 року, коли Америка запропонувала 200 млн доларів щороку на закупівлю пшениці. Прийняття такої політики дасть установам і демократичним процесам час і простір, необхідні для їх укорінення.

За такими питаннями лежить доля демократії в одній із найдавніших земель цивілізації. Тому, хто отримає перемогу на майбутніх виборах, бракуватиме легітимності, яку може забезпечити тільки більшість. Така більшість говорила торік, коли обирала Морсі. Його зміщення з поста суперечить одному з основних стовпів демократії і створює небезпечний прецедент.

Однак у країні, яка стикнулася з такою великою кількістю проблем, парадокс відсторонення Морсі від влади і пов’язані з ним дилеми демократії не входять до числа цих проблем.

Барак БАРФІ, науковий співробітник Фонду «Нова Америка»

Барак БАРФІ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments