Та й що ж то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає?
Іван Мазепа, український державний діяч, гетьман Лівобережної України, гетьман Війська Запорізького обох берегів Дніпра

Сенсації не дочекалися

Із кандидатурою на пост російського президента доведеться почекати
24 травня, 2011 - 00:00
ПРИХИЛЬНИКИ ПРЕЗИДЕНТА РФ ДМИТРА МЕДВЕДЄВА ПІД ЧАС ФЛЕШМОБУ «ПОВТОРИ ТАНОК МЕДВЕДЄВА» ТАНЦЮЮТЬ ПІД МЕЛОДІЮ AMERICAN BOY ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО НА ВІДЕОПОРТАЛІ YOUTUBE НЕЗГРАБНИЙ ТАНОК МЕДВЕДЄВА СТАВ ХІТОМ / ФОТО РЕЙТЕР

На прес-конференцію президента Медведєва чекали з великим інтересом. Навіть спостерігався певний ажіотаж. Чутки російською столицею розліталися миттєво і так само швидко вмирали. Ліберали, наближені до Кремля, глибокодумно запевняли, що глава держави щось скаже таке, що дух перехопить. Не проводив же він упродовж трьох років свого правління ніяких власних прес-конференцій та ось раптом вирішив. Недарма це все. Quod fere libenter homines id, quod volunt, credunt — бо люди зазвичай охоче вірять у те, чого бажають.

Великі довготривалі очікування закінчилися тим, що гора народила мишу. Хоча, слід віддати належне, Медведєв щосили намагався справити враження модерніста. Почати з того, що спілкування з журналістами проходило не в Москві, а у Сколкові — в його улюбленій бізнес-школі. Як писала газета The New York Times, «Журналісти збуджено чекали початку прес-конференції Медведєва — навіть почали аплодувати, коли помічник підійшов до трибуни, щоб переставити чашку з чаєм, приготовлену для президента. Обстановка сприяла тому, щоб зробити «велику політичну заяву, але у результаті Медведєв вирішив не використовувати блискучу трибуну для будь-чого, крім натяків на свої наміри». Дещо незвичайним було те, що президент сам вів свою прес-конференцію, а від журналістів, на відміну від таких самих заходів Путіна, не вимагали надати запитання заздалегідь.

Розмірковування про модернізацію і філософствування про демократизацію Росії звелися до того, що, говорячи загалом, губернаторів треба обирати, а не призначати з Москви, але це потім, років через 10—15. Як у Ходжі Насреддіна з його в’ючною твариною. Та ще президент погодився з журналісткою із журналу «Винги вада» (Слово тундри), що потрібно розводити оленів на північних територіях. А без слова президента це було всім невдогад. При цьому, зачитуючи це запитання, президент сказав, що журналістам він сподобається. Зрозуміло, чому. Олені на півночі — велика турбота глави держави російської. Щоправда, є ще одна — паркування у Москві та їх вартість. До неї примикає і техогляд автомобілів. Президент розпорядився перед телеекранами, щоб його було скасовано, хоча б для нових автомобілів. І що? Та нічого. Тепер глава держави вважає, що треба ще раз подивитись, а для нових автомобілів... Повторення пройденого, вірніше, сказаного.

Найголовніше запитання, на яке всі чекали, було поставлене журналісткою «Независимой газеты» Розою Цвєтковою. «До якого часу зберігатиметься передвиборна інтрига? Адже напевно, ви вже для себе щось вирішили. І якщо дозволите, друге запитання одразу навздогін. Чому, незважаючи на наш чудовий імідж нафтової держави, ціни на бензин зростають? Чому уряд дає обіцянки з цією ситуацією впоратися, втім, поки що про винних ми не чуємо?».

На два такі різні й значимі для Росії запитання відповідей фактично дано не було. Інтрига зберігатиметься, як і обіцяв Путін. Медведєв повторив те, що й до цього було відоме. Також не дізналися нічого про причини того, що одна з найбільших нафтових держав переживає бензиновий голод. Президент сказав, що винен білий світ, оскільки ціни на нафту зростають. Напевно, йому не встигли доповісти, що вони знижуються і дійшли до небезпечного для російського бюджету рівня.

Результатом понад двох годин спілкування з журналістами був загальноросійський, якоюсь мірою міжнародний, подих розчарування. «Ми бачили типового Медведєва», — прокоментував прес-конференцію Олександр Рар, директор Центру імені Бертольда Бейца Німецького суспільства зовнішньої політики. Британська газета The Independent дотримується думки, що «Трибуну Медведєву поставили, щоб він зробив перший постріл у другий президентський термін, проте прес-конференція... більше нагадувала зруйновану надію, а не початок кампанії».

Так уже вийшло, що незадовго (у випадковості такого роду в Росії майже не віриться) Володимир Путін дав просторове інтерв’ю американському журналу для мисливців та рибалок Outdoor Life. Журнал має понад 800 тис. читачів і доволі популярний в англомовних країнах. Хоча темою були полювання, рибалка і захист довкілля, Путін відповідав на деякі доволі каверзні запитання надто різко і, на думку багатьох оглядачів, переграв інтерв’юера. Ніякої філософії і довготривалих розмов ні про що. Все конкретно і чітко. Прем’єр укотре підтвердив свій імідж, схоже, що і президент — теж. Хто кому давав відповідь — президент прем’єру чи навпаки, не має суттєвого значення.

Більшість оглядачів у Росії і за кордоном дійшли висновку, що справу зроблено і Медведєв на вибори не піде. «Багато росіян, особливо інтелігенція, хотіли б вважати цю прес-конференцію передвиборним заходом», — вважає Саша Тамм, голова московського представництва німецького Фонду імені Фрідріха Наумана. «Це частина гри тандему Путін — Медведєв, це інсценування, мета якого — показати, що в Росії нібито є різні політичні моделі», — робить висновок політолог.

Хор розчарування виявився несподіваним для організаторів прес-конференції. Знадобилися роз’яснення. Причому про те, що партія висунення триває, й інтрига зберігається, змушений був сказати прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков. В інтерв’ю «Русской службе новостей» він заявив, що кандидат у президенти від «Единой России» визначиться на з’їзді партії. В Австрії Дмитро Медведєв знову підтвердив, що на вибори може піти він, а не Путін. Одночасно, як по команді, у пресі з’явились коментарі, що рішення ще не прийнято, що Медведєв — не кульгава качка тощо.

Інтерв’ю Пєскова дещо пояснює. Зокрема, той факт, що Медведєв донині не має своєї передвиборної команди і навіть прообразу виборчого штабу. Він йому просто не потрібен. Навіть якщо він і балотуватиметься. «Але партія («Единая Россия». — Авт.) неодноразово заявляла про підтримку того курсу, який проводять і глава нашої держави, і голова уряду Росії, — єдиний курс», — сказав Пєсков. А партія влади всю необхідну виборчу інфраструктуру вже має. Тож особливо й напружуватись не варто. Тим більше, що результат заздалегідь відомий і від персоналій абсолютно не залежить. Конкретні цифрові показники при російському адміністративному ресурсі значення не мають. Як писала московська «Независимая газета», «Але у Медведєва не буде ніякої передвиборної кампанії, як не було її у нього 2008 року. І не буде її не тому, що вона буде у Путіна, а Медведєв відійде вбік. Їх взагалі не буває, передвиборних кампаній у правлячої еліти (російської. — Авт.). Бувають лише випуски новин».

Якщо на вибори йде Путін, то далі взагалі обговорювати нема чого.

Розглянемо можливе балотування Медведєва. Після виборів нинішній тандем не збережеться. Свою місію він виконав, і надалі в ньому немає необхідності. Але тоді де місце Путіна у післяберезневій 2012 року Росії. Навряд чи його задовольнить становище де-факто першого, а де-юре — другого. І тут цілком можлива конституційна зміна повноважень президента у бік їх звуження і розширення сфери діяльності прем’єра. Побічно такий висновок напрошується відкликанням Сергія Міронова з посади голови Ради Федерації. Навіть у ручній партії «Справедливая Россия» Путін і його оточення побачили загрозу на парламентських виборах у грудні. Справоросів, ЛДПР Жириновського, комуністів до виборів доведеться допустити, а за умов зростання незадоволеності голоси, попри весь адміністративний ресурс, можуть і розповзтися. Місцеві вибори в березні показали, що на місцях чиновники недопрацьовують і не забезпечують повною мірою. Особливо у великих містах, що і призвело до надто неприємних сюрпризів. Враховуючи, що між груднем 2011-го і березнем 2012-го термін не дуже великий, готуватися треба вже зараз. Звісно, ображений Міронов обіцяє дати бій і поборотися, але не особисто від нього загроза. А від його іміджу опозиціонера. Отже, поле про всяк випадок зачищається так, щоб конституційна більшість у партії «Единая Россия» залишилась. Без варіантів і несподіванок. Ось така молода і суверенна демократія. Напевно, саме така сниться ночами в солодких снах і багатьом українським політикам. Мріють запозичити сусідський досвід і впровадити на берегах Дніпра.

Провівши як слід парламентські вибори в грудні, зробити викрійки з конституції під, скажімо, прем’єра Путіна, не становитиме труднощів. І тоді нехай президент Медведєв забавляється іграми в Сколково, впровадженням інформаційних технологій у державне управління, модернізацією тощо. Реальна влада залишиться за тим, хто насправді є господарем землі російської, його найближчим і довіреним оточенням. А якщо партія влади зміцнить своє становище, то і національний лідер може залишатися прем’єром із новими повноваженнями на необмежено тривалий термін.

Відмовки Путіна, що раніше висунення дестабілізує роботу державного апарату, не можна визнати реальними. Що ж це за вертикаль влади, якщо її так хитає перед виборами. Навпаки. Чиновникам якраз заздалегідь треба сказати, як вишикуватися і хто правофланговий, щоб встигли. Швидше за все, рішення ще не прийняте. Воно вироблятиметься надто вузьким колом осіб найближчим часом. Очевидно, сценарії розвитку подій до кінця не узгоджені, тому й чекають, коли в них буде поставлено крапку. Поки що є тільки крапка з комою.

Юрій РАЙХЕЛЬ
Газета: