Поезія – це найвеличніша форма, в яку може втілитися людська думка
Альфонс де Ламартін, французький поет, історик і політичний діяч

«Її серце залишилося в Україні»

Деякі штрихи до портрету молодшої доньки гетьмана Скоропадського — Олени
12 серпня, 2014 - 12:50
Олена Отт-Скоропадська
ФОТО УКРІНФОРМ

Серед шести дітей останнього гетьмана України Павла Скоропадського, Олена Отт-Скоропадська — єдина, кому пощастило побачити незалежну Україну. Це трапилося у листопаді 1991 року. А потім був другий візит. Третій... «Я завжди задумувалася: наскільки може бути щасливою людина без батьківщини? Дев’ять років тому я вперше приїхала в Україну і тільки тоді відчула себе українкою», — скаже вона в одному зі своїх інтерв’ю на початку 2000-х. Попри те що Олена Отт-Скоропадська прожила більшість свого життя за кордоном, завжди думала про батьківщину. У віці 72 років вона вперше ступила на українську землю.

Минулого тижня, на 96-му році життя, Олена Отт-Скоропадська померла...

«Яке чудове місто наш Київ, яка краса. Ще тепер, після того, як большевики у тридцятих роках знищили 38 старих церков, — Софійська площа, скільки часу минуло, як мій батько тут стояв при молебні після проголошення Гетьманства, скільки він потім перестраждав від того часу. А тепер я тут стою — його остання донька», — так описує Олена Скоропадська свою першу подорож до України. Її мемуари — «Остання з роду Скоропадських» побачили світ 2004 року. У книжці пані Олена дуже відверто розповідає про побут родини Скоропадських та віхи особистого життя.

Олена Павлівна народилася у родині Павла та Олександри Скоропадських 5 липня 1919 року в еміграції в Берліні. Вона була наймолодшою серед шести дітей: двох сестер Марії та Єлисавети, а також трьох братів: Петра, Данила і Павла. Та, попри її юний вік, як згадувала пані Олена, батько часто давав їй доручення, і вона їх виконувала.

У дитинстві Оленка багато читала і її навіть дражнили «читаючим щуром», тобто тою, що «з’їдає» книжки. Серед її улюблених предметів, крім літератури, були — іноземні мови, географія, історія та біологія.

Український історик Павло Гай-Нижник пише, що Олена Скоропадська не мала близьких друзів серед української молоді в еміграції. Для українців вона була «гетьманівною» та й серед самих українців їй ніхто не подобався. А от з німцями все було по-іншому, над ними не тяжів бар’єр cтатусності Олени та її батьків.

«За кордоном я завжди була просто Оленою Скоропадською. Іноземці мало знали про країну, яку більшовики розчинили в СРСР. Для молодих людей, в оточенні яких я перебувала, це нічого не означало, українців-ровесників там майже не було. А зi старими консерваторами я не спiлкувалася. Інша річ — мій батько, гетьман України. До нього всі ставилися з повагою», — скаже якось Олена Павлівна.

Із самого дитинства пані Олени, у домі Скоропадських бувало багато різних і цікавих людей. Зокрема, це — політичний діяч, дипломат, історик, публіцист Дмитро Дорошенко. Це і теоретик українського консерватизму, політичний діяч В’ячеслав Липинський, філософ Іван Мірчук та багато інших.

Рід Павла Скоропадського сягає XVII ст. і був пов’язаний зв’язками з такими українськими родинами, як Закревські, Милорадовичі, Полуботки, Розумовські та ін. Олександра Скоропадська походила зі шляхетної російської дворянської родини Дурново. Попри таку «круту» суміш аристократизму та шанованих предків, на характері Олени Скоропадської це ніяк не позначилося.

«Олена Отт-Скоропадська була дуже щасливою людиною й оптимісткою. Вона несла в собі яскравий дух Скоропадських, яким відзначалися її тато і мама. Вона завжди була відкритою до спілкування і задоволена, коли її розпитували про родину та її батька», — розповідає дослідниця історії визвольних змагань в Україні 1917—1923 рр. Тетяна ОСТАШКО. — Олена була дуже демократичною в побуті і ніколи не наголошувала, що є донькою гетьмана. Це вона і так прекрасно усвідомлювала, розуміла значення свого батька для української історії».

Можливо, цим рисам Олену Павлівну навчив приклад батьків, які жодного разу не нарікали на долю, яка лишила їх добробуту, багатства і влади. Це пані Олена доведе і пізніше, коли відмовиться від володінь своїх предків на території України. Власне, дехто сприймав її подорожі до України як намагання повернути нажите батьками і предками. Але щораз вона це заперечувала, говорила, що не вважає за потрібне займатися цим питанням.

Український етнограф, журналіст і публіцист Наталія КЛЯШТОРНА під час одного з таких приїздів, взяла інтерв’ю в Олени Отт-Скоропадської. До речі, воно було опубліковане у нашій газеті (Див. «День» №142 від 10 серпня 2001 року). «Вона була приємною у спілкуванні, розповідала про свою сім’ю. Говорила, що завдячує своїй життєрадісності тому, що її серце залишилося в Україні. Коли вона щороку відвідувала Україну, ніби знаходила новий стимул до життя», — ділиться враженнями пані Наталія.

Із донькою гетьмана журналістка бачилася три-чотири рази. Згадує: поговорити з пані Оленою можна було на різні теми, але вона завжди цікавилася політичною ситуацією в Україні. «Щоразу, коли ми з нею зустрічалися, вона намагалася поговорити про це, дуже переживала. Пані Олена розповідала, що читає не тільки західну, а й українську пресу. Було видно, що вона орієнтувалася в ситуації і на відміну від багатьох представників української діаспори, набагато тверезіше дивилася на деякі речі», — додає Наталія Кляшторна.

Олена Отт-Скоропадська була двічі одружена. Свого першого чоловіка німця Герда Гіндера вона знала з дитинства, але їм не судилося довгого життя разом. У час, коли вони побралися, тривала Друга світова війна. Герд повинен був йти на фронт. Там він отримав тяжке поранення, тривалий час перебував у шпиталі. Він помер на руках у Олени Павлівни 1945 року. Другий шлюб — з швейцарцем Людвигом Оттом став щасливим. Із ним вона прожила близько 60 років і виростила двох доньок — Олександру та Ірен, які нині живуть у Швейцарії.

Ігор САМОКИШ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments