...Незгода у власних лавах є смертельнішою за ворожі мечі, а внутрішні розбіжності відчиняють двері іноземним загарбникам.
Карл Густав Еміль Маннергейм, державний та військовий діяч Фінляндії, президент Фінляндії

Генеральський рахунок

Чому в Москві не квапляться спростовувати повідомлення про загибель високопоставлених офіцерів
9 лютого, 2016 - 11:25
«РОСІЯ ВБИВАЄ НАС». ТАК СИРІЙЦІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ РОСІЙСЬКЕ ВТРУЧАННЯ У ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ — НАСПРАВДІ БАГАТОРІЧНОЇ ВІЙНИ АСАДА ПРОТИ ВЛАСНОГО НАРОДУ / ФОТО РЕЙТЕР

Щось багато в Сирії почало гинути генералів. Не дивно, якщо сирійських. Усе-таки війна, на ній стріляють. Аналогічно щодо генералів іранських.

Як повідомляє агентство Fars, іранське командування підтвердило загибель у Сирії бригадного генерала Мохсена Каджаріана під час бою з терористами «ІДІЛ». «Бригадний генерал Корпусу вартових ісламської революції Ірану Мохсен Каджаріан перебував у Сирії як військовий радник сирійської армії, що бореться проти терористичних угруповань». За інформацією агентства, загинуло ще 6 іранців, які «воювали в Сирії проти «ДАІШ» (арабська абревіатура «ІДІЛ». — Авт.) на добровільній основі». Хто б сумнівався, що на добровільній. При цьому Fars нагадує, що в жовтні минулого року в Сирії загинув іранський генерал Реза Кхаварі, а в середині грудня був убитий генерал Хосейн Фадаї.

У Тегерані не лише не приховують загибель своїх офіцерів у високих чинах, а й усіляко на цьому наголошують, і відомості про це широко поширюються як усередині країни, так і за її межами. У Москві роблять прямо протилежним чином.

Зараз мало хто пам’ятає, що в серпні 2010 року за невияснених обставин у Сирії загинув заступник начальника Головного розвідувального управління (ГРУ) Генерального штабу російської армії генерал-майор Юрій Іванов. Начебто потонув на відпочинку в Латакіі 6 серпня, а знайшли його вже біля берегів Туреччини 8 серпня на відстані мінімум 90 км від начебто курортного місця. Виходить дуже швидко. Що сталося з високопоставленим російським розвідником, тепер має історичне значення. Проте, генеральський рахунок у Сирії відкрився.

Значно важливіші повідомлення про загибель кількох російських генералів у Сирії. Таку інформацію передало турецьке агентство Anatolia News Agency. Причому загибель одного генерала підтверджена в Москві. Він один з чотирьох або п’ятьох, поки незрозуміло. За російськими даними, він потрапив під обстріл у місті Хомс. Привертає увагу точний артилерійський обстріл командних пунктів урядової армії, що активно веде наступ на півночі країни. Обстріл починався після прибуття до штабів і командних пунктів високопоставлених сирійських і російських військових. У Москві звинувачують у сприянні опозиціонерам збройні сили Туреччини.

Звісно, повністю довіряти інформації сирійської опозиції не можна. На війні сторони схильні вельми перебільшувати втрати противника й применшувати свої. Суворов учив своїх штабних писати більше. «Чого їх жаліти, супостатів?» Проте деякі непрямі дані свідчать про дві важливі обставини.

По-перше. Російські війська беруть участь не лише у повітряних атаках на противників армії Асада, а й у діях на землі. Інакше й бути не може. Авіабази необхідно охороняти, а опозиціонери, іділівці, туркомани та інші дуже близько перебувають від аеродрому Хмеймім, на якому розміщені російські літаки. Неодноразово надходили повідомлення про атаки й обстріл авіабази. Хоч як крути, а втрат не уникнути.

По-друге. У чомусь повторюється, в чомусь відрізняється Сирія від Донбасу. Генерали перебувають у Латакії та на півночі країни офіційно. Вони при виконанні у відрядженні. У той же час за довгим доларом потягнулися на Близький Схід найманці з Донбасу. Платять їм у 10 разів менше, ніж «диким гусакам» із західних країн, але в 10 разів більше, ніж на сході України. У Росії таких теж вистачає. У Петербурзі, як пише «Фонтанка.Ру», активно набирають охочих повоювати в Сирії.

З цього випливає, що втрати у живій силі обов’язково зростатимуть. Одним повітрям справа не обмежиться, хоч би як хотіли цього в Москві. І генералів туди доведеться посилати більше, оскільки масштаб втручання неминуче зростатиме.

Політично, як і на Донбасі, Москва потрапила в глуху дипломатичну безвихідь.

Судячи з усього, територія, контрольована «ІДІЛ», постійно скорочується. Відбувається це в Іраку, і тим самим підривається тилове забезпечення терористів. Їм доводиться відступати, хоча Асаду від цього не легше. Залишену іділівцями територію займають або курди, або інші опозиційні угруповання.

Уже очевидно, що вести масштабний наступ армія Асада не в змозі. За весь час його проведення було звільнено близько 1% території. Більше того, урядові війська не можуть її повноцінно контролювати. Щойно води йдуть, простір знову займають противники Асада.

Висока концентрація російських генералів говорить про те, що ведеться підготовка до ширшої участі Москви в наземних операціях. Не має значення, як вони будуть обставлені.

При цьому дипломатичний фронт протистояння осі Москва — Тегеран стає дедалі щільнішим. Саудівська Аравія заявила, що готова послати війська до Сирії для боротьби з «ІДІЛ» у рамках міжнародної коаліції. Чому Тегеран і Москва можуть таке, а Ер-Ріад ні.

Наслідком цього став провал женевських переговорів. Нічого хорошого вони Кремлю не обіцяли, тому й посилилися бомбардування позицій опозиції, в першу чергу туркоманів на півночі. Дивно було чекати, що це залишиться без відповіді. От генерали й постраждали.

Сирійська й донбасівська авантюри Москви зв’язані, як сполучені посудини. Провал у Женеві викликав посилення бойових дій на Близькому Сході. У підготовці до зустрічі щодо Донбасу Кремль підсилює військове протистояння, щоб таким чином тиснути не лише на Київ, а й на західних партнерів України. Сенс дуже простий. Або приймаються російські умови, або війна посилюється й затягується. І для цього не шкода генералів. Їх у російській армії ще вистачає.

Водночас, на відміну від Ірану, в Росії факти загибелі співвітчизників і тим паче вищих офіцерів спробують приховати. Якщо й визнають, то в разі широкого розголосу у світовій пресі. Війна в Сирії непопулярна, і в умовах складного економічного становища народ, як то кажуть, не зрозуміє. З «кримнаш» зрозуміло, але з «сиріянаш» уже проблеми. Ось чому в Москві не квапляться спростовувати повідомлення про загибель генералів. Вдають, що нічого не сталося. За радянською традицією так чинили, коли факт був, але визнавати не хотіли.

Друга обставина. Дані про армійські втрати тепер секретні. Народ нічого не повинен знати. Владі здається, що так спокійніше. Швидше за все, так триватиме до виборів до Державної думи у вересні.

От після них усі гайки закрутять до упору. Тоді про генералів ніхто й не згадає. Навіть при тому, що генеральський рахунок відкрито.

Юрій РАЙХЕЛЬ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ